Мама для сина – перша жінка, з якою він знайомиться, починає довіряти та впізнає. Все це починає формуватися з дитинства та залежить від руху назустріч один одному. Виховання сина – це запорука щасливого майбутнього.
Перелюбити не можна, можна просто почати заміщувати одну любов іншою. Адже син росте, ваші відносини з чоловіком змінюються, пріоритети можуть розставлятися інакше. Тож, тут важливо, щоб були межі, у протилежному випадку син не навчиться розуміти, як бути самостійним, і йому складно буде сформувати власну думку та навчитися виправляти власні помилки.
Відносини між матір’ю та сином в рази відрізняються від того, як мами ставляться до дочок.
Мама сама була дівчинкою у дитинстві та інтуїтивно розуміє, як себе поводити, відчуває модель поведінки, знає, який етап розвитку зараз відбувається. Що складно сказати стосовно хлопчика. Між сином та матір’ю часто можуть бути конфлікти чи складності у вихованні. Тому, психологи стали більше уваги приділяти зв’язку матері та сина та знайшли найголовнішу помилку: мама боїться дати сину самостійність, проявляючи надмірну опіку та турботу. Тож, запорукою правильного формування особистості є пошук золотої середини. І тоді, до повноліття батьки побачать самостійного дорослого, відповідального юнака, а не «матусиного сина».
Тож, починайте від самого дитинства формувати своє здорове ставлення до вчинків хлопчика та не намагайтеся вберегти його від помилок, адже завдяки їм син виросте розкутим.
Який же зв’язок матері та сина
Це межа, тонка ниточка між прагненням опікати та надати самостійність. На терези часто потрапляють переживання з категорії «щось трапиться». Таким чином, мама сама ставить блок у дитини на захист та відчуття власних меж; на вміння постояти за себе і на можливість прийти та розповісти мамі, що і як трапилося. Тому, жінці важливо від самого народження дитини працювати над власними бажаннями активного вторгнення та працювати над тим, щоб не зашкодити сину своїми побоюваннями.
Важливо знати:
- Син – ціле, а не доповнення матері.
Важливо, щоб син робив власні помилки, а не щоб ви все виконували за нього. Часто мама хоче зробити ідеального, спершу хлопчика, потім чоловіка. Начебто з гарним задумом, але… Не варто жертвувати своїм часом та бажаннями, аби син був найкращим всюди та в усьому. Пам’ятайте, що ви у першу чергу жінка, а потім мама.
Син виростає з амбіціями, бажанням мати усе найкраще. Він вимогливий до оточуючих: всі мають його обожнювати (як робила це у дитинстві мама). Відповідно, усіх дівчат такий син порівнює з мамою, бажаючи, щоб вони ним також захоплювалися. І якщо не знаходить – залишається один.
- Падати – нормально.
Є категорія жінок, яка активно біжить, спочатку, щоб посадити сина на гойдалку, а потім зняти з неї.
Завжди та всюди переживає за дитину з приводу і без, намагається відгородити від злого світу. Але мине рік, ще один, і така поведінка почне дратувати дитину і може сформувати нервозність та неправильне сприйняття світу. Дитина виростає в страхах, їй складно жити без матері. Позиція до світу буде досить захисною: усюди небезпечно. Часто такі діти йдуть у віртуальний світ та сидять вдома. Часом сердяться на увесь світ, оскільки просто не вміють із ним ладнати, та якщо вдасться зустріти супутницю, то вона настійно проситиме матір віддалитися якомога далі. Якщо коротко: у такого сина пуповину може бути не перерізано протягом усього життя. Це своєрідні співзалежні відносини.
- Стримані відносини без прояву емоцій
Є мами, які для себе приймають рішення бути жорсткими стосовно сина. Часто вони просто бояться зробити помилку, тому обирають саме таку тактику, ховаючи свою любов за суворістю, контролем, рамками. Це призводить до того, що син росте обмеженим теплом, невпевненим у собі та з відчуттям, що його ніхто не любить.
Такий син може вирости циніком. Він не знає, як створювати гармонію у родині, адже її він міг бачити лише на екрані. Такому хлопчику потрібна буде сильна дівчина з амбіціями, яка відкриватиме світ, та показуватиме його в усіх фарбах.
- Ненависть до всього чоловічого формує травму у сина
Коли мама – тиран, владна жінка, яка звикла командувати та давати настанови, і так, щоб ніхто не суперечив, вона формує ненависть у сина до всього жіночого. Відносини між матір’ю та сином завжди дуже стримані та напружені, а в майбутньому дорослий син буде уникати відносин з протилежною статтю, боячись гніву чи іншої реакції з боку дівчини. Якщо вдасться знайти, він прагне не бути схожим на маму. Проте негативні емоції частіше за все беруть гору, за що потім дорослий син вибачається.
Найжахливішим є те, що такий син стає схильним до тиранії, до агресії та контролю. Йому складно контролювати свої емоції та, здебільшого, він вважає це нормою.
Чи можна досягти ідеальних відносин між сином та матір’ю на усіх етапах дорослішання?
Відповідь проста – так, можна. Якщо мама – щаслива жінка, впевнена у собі та без внутрішніх комплексів, яка знає над чим їй варто працювати, то син росте у міцній, здоровій люблячій родині.
Становлення мами починається з розуміння та усвідомлення важливості власних психологічних проблем. Така жінка, мама, знає та відчуває, що саме необхідно сину. Вона просто знаходиться поряд, та направляє, надаючи можливості та варіанти.
Ідеальних батьків не буває, та турботлива, залучена мама не прагне створити ідеал. Вона уважна до потреб сина, не метушиться та у жодному разі, не намагається задовольнити свої амбіції коштом сина.
Спостерігаючи за життям мами, у сина формується власне бачення родини, її важливості та значення, і дитина бачить, що ще необхідно для цілісності. Мама відчуває сина, та він для неї, у першу чергу – друг. Проте тут важливо, відчувати межі. У важливий для дитини момент треба залишатися мамою, а не другом. Син зможе без побоювань та страху спитати у мами все, що для нього важливо на даному етапі розвитку.
В основі дорослих відносин між мамою та сином лежить повага, а не маніпуляція. Це турботливі сини, які вміють любити та бути вдячними. У них багато друзів, та, при цьому, такі діти не бояться та не соромляться проявляти емоції. Особливо ті, які не притаманні хлопчикам: сльози, ніжність, боязке ставлення. Вони знають, чого хочуть для самореалізації.
Індійська мудрість каже, що дитину треба зустрічати як гостя.
І в цьому щось є. Дитину варто зустріти, нагодувати, вивчити та відпустити. Особливо, це стосується хлопчиків. Але, чомусь, у нашій країні часто відбувається навпаки: дитина бачить заборони та чує обов’язки, а також часто відчуває обмеження через страх батьків. Відносини матері та сина будуть у гармонії лише в тому випадку, якщо мама сприйматиме дитину, як особистість, не дивлячись на те, скільки дитині років. Відпустити – означає почати свій шлях та дивитися, як твоя дитина рухається самостійно. Радіти та захоплюватися його підйомами, бути поряд під час падінь. Пройти з ним частину шляху та заново відпустити, проте продовжувати бути близькою людиною, другом, турботливою мамою, яка подарувала життя, навчила любити та просто була поряд.
Ви завжди будете жінкою, яка подарувала синові життя, та, при цьому, завжди буде важливо, чим ви наповните сина, доки ви для нього є усім світом.
