Багато хто відчував почуття провини перед своїми батьками, особливо перед матерями. Наприклад, якщо мама хотіла побути довше у вас в гостях, але партнер був проти, або коли вона захворіла, а ви не змогли приїхати через роботу.
У таких ситуаціях відчувати почуття провини стосовно матері абсолютно нормально, адже вона стільки зробила для вас і любить вас. Це почуття закладається ще з малих років, а багато мам дуже вміло маніпулюють ним упродовж усього життя власних дітей. Дитяче почуття провини базується на двох складових — любові і страху бути покараним. Коли малюк почуває себе винуватим, він підпорядковується матері, не бажаючи її образити і при цьому він боїться покарання (від матері або кого-небудь іншого, наприклад, він боїться, що через погану поведінку він не отримає подарунка від Миколая).
Як матері маніпулюють своїми дітьми
Деякі матері дуже спритно маніпулюють своїми дітьми, викликаючи у них почуття провини. Роблять це вони різними способами:
1. Імітують образу.
Мама може навмисно вдавати, ніби образилася, аби діти стали слухняними і виконували всі вказівки. А діти почуття провини переносять дуже важко, і їм щиро не хочеться ображати маму.
2. Покладають занадто багато відповідальності на дитячі плечі.
Деякі мами ставлять перед дітьми занадто багато непосильних для них завдань. Наприклад, особливо прикра ситуація, коли мама каже своїй трирічній дитині, що вона стала причиною її недосипання і поганого зовнішнього вигляду, оскільки вона занадто багато часу приділяє дитині.
Іноді такі претензії подаються дуже завуальовано, наприклад: «Скільки можна бруднитися? Я втомилася прати твої речі, у мене вже руки як у баби!» Після таких слів у дитини неминуче виникне відчуття провини за те, що мамі настільки важко. Особливо болісно звучать для дітей фрази, коли мама звинувачує їх в тому, що пішов батько («Не поводився б так, тато б нікуди не пішов!», «Я тебе попереджала, що не потрібно було засмучувати тата!»). Всі діти вірять в чудеса і все сприймають буквально, вони правда вважають, що погані взаємини між батьками — це їх вина.
3. Соромлять.
Ніколи не варто своїх дітей ні з ким порівнювати, особливо в контексті: «Подивися, як ця дівчинка добре себе веде, не те, що ти!». Також не варто занадто ідеалізувати своїх дітей, розмірковуючи, що краще за них нема нікого, оскільки це також може викликати почуття провини — якщо у дитини щось не вийде, вона буде вважати себе не найкращим, а винуватим.
4. Грають роль жертви.
Для дітей особливо гострими є такі фрази, як «Я все життя тобі віддала!», «Я завжди у всьому собі відмовляла заради тебе!». Це міна уповільненої дії, оскільки дитина ніколи не зможе окупити материнські праці і залишиться в боргу на все життя, а матерям, які вимовляють такі фрази, завжди буде мало, і вони без докорів сумління будуть вимагати підвищеної уваги до своєї персони, не враховуючи, що діти мають право на особистий простір.
5. Покладають великі надії.
Дуже поширеною ситуацією є, коли мати щосили намагається зробити з дитини ту людину, якою не вдалося стати їй самій. Наприклад, мама може наполягати на заняттях музикою, навіть якщо дитині це не подобається, пояснюючи, що це єдино вірний шлях її розвитку. Таким чином, мати формує в голові дитини власні бажання, а малюк при цьому ніколи не навчитися слідувати поклику свого серця, адже його голова повна чужих думок. Коли така дитина виросте, вона буде звинувачувати себе за те, що намагається реалізуватися в ненависній професії. Або ж доросла дитина, не маючи реального прагнення до музики, буде прикладати максимум зусиль, щоб домогтися успіху в цьому напрямку тільки для того, щоб не засмучувати свою матір.
Викликати у дітей почуття провини не можна, це загрожує важкими наслідками:
- дитина ніколи не зможе зробити власний вибір;
- її думка буде залежати від навколишніх;
- вона буде в усьому себе звинувачувати.
Такі люди будуть завжди підлаштовуватися під оточення, вони не зможуть стати вільними і по-справжньому щасливими. Хіба такого майбутнього ви бажаєте власним дітям, коли звинувачуєте їх? Думаємо, що ні.
