«Мати красива, батько сильний»: гендерні стереотипи та виховання дитини

Гендерна роль — набір норм і моделей поведінки, начебто «притаманних» чоловікам і жінкам, сума очікувань від людини залежно від її статі. Гендерна нейтральність — ставлення до особистости без акценту на стать.

«Ще в перші три роки життя людина може отримати базу, що змінить країну», — констатує дослідниця фемінізму Рада Меланіч. З нею солідарні психологиня Ольга Карпенко і лікарка-педіатр Тетяна Червяк.

Мозок дитини «всмоктує» все, що вона бачить і чує. Шляхом розділення хатніх обов’язків між татом і мамою можна показати дитині, що не обов’язково чоловік — інженер, а жінка — домогосподарка. Вони рівні і з рівними можливостями, усе залежить лише від здібностей та бажання. Навіть якщо дитина потім зіткнеться з дискримінацією чи нав’язуванням гендерних ролей у закладах освіти, вона матиме стрижень, закладений батьками. В Україні досі бракує фахівчинь/-ців з гендерної освіти, але не забуваймо і про самоосвіту, яка може принести прогрес у життя не тільки вашої дитини, а й усієї країни.

Унаслідок «традиційного» виховання ми постали перед незліченними соціальними бар’єрами та вічним пошуком відмінностей через гендер. Існують стереотипи, які призводять навіть до фізіологічних проблем у дитини («хлопчики пізніше починають розмовляти» — тиск на дитину — розлади; або «у хлопчиків складніша будова статевих органів» (через візуальне сприйняття), а в дівчат усе простіше — нівелювання якости підгузків для дівчат — гінекологічні проблеми; або «у хлопчиків кольки тривають довше» — загодовування медикаментами — погіршення здоров’я). Треба пам’ятати, що відмінності в будові тіла не тотожні відмінностям у розвитку чи психології. Лікарка-педіатр Тетяна Червяк радить батькам вивчати анатомію, щоб запобігти захворюванням дитини, та розповідати про будову тіла дитині, щоб вона сама знала про відмінності та толерантніше ставилася до інших у майбутньому.

Читайте також: Нинішнє покоління 40-50-річних батьків безнадійно застаріло

Варто привчати й дитину, і себе самих до гендерно-нейтральних підходів. «Дозволяйте дітям носити те, що вони хочуть, і грати в те, що вони хочуть. Не кажіть “мамина помічниця”, пригадайте стереотипні фрази, які ви чули в дитинстві, й уникайте їх. Звичайно, якщо дівчинка хоче бути принцесою, то нехай буде, але не змушуйте її заплітати косички», — каже психологиня Ольга Карпенко.

Що ви сказали б батькам, які підтримують «традиційний» розподіл ролей у гендерному вихованні? — запитую експерток.

«Згадайте себе в дитинстві в моменти, коли вам було боляче від непорозуміння з батьками через нав’язування. Підтримайте дитину і станьте їй притулком», — психологиня Ольга Карпенко.

«Незалежно від вашого бажання й виховання дитина буде такою, якою вона хоче бути. Просто тому що це її шлях, і батьки на це жодним чином вплинути не можуть», — лікарка-педіатр Тетяна Червяк.

«Традиції — це добре там, де вони не заважають розвиватися і рухатись уперед. Що ширше й гуманніше сприйматимуть світ наші діти, то кращі суспільство і країна у нас будуть», — дослідниця фемінізму Рада Меланіч.

Пам’ятайте:

У перші 18–24 місяці життя малята починають розуміти та визначати стать. Мірою того як вони розвивають відчуття себе, діти шукають моделі вдома і в дитсадку.

Гендерно-усвідомлене виховання не порушує фізичний і духовний розвиток дитини, а лише дає змогу самореалізуватися без гендерно-зумовлених стереотипів. Чоловік може бути дизайнером, а жінка — програмісткою.

Подавайте приклад рівного розподілу обов’язків удома між чоловіком і жінкою. Не нав’язуйте дитині стереотипні «хлопчикам — синє, дівчаткам — рожеве».

Текст підготовлено в співпраці з ГО «Клуб підтримки вагітності та материнства Лада».

Моя дитина
За матеріалами

Моя Дитина
«Мати красива, батько сильний»: гендерні стереотипи та виховання дитини