Мій особистий список досить хорошої матері складається майже з одних НЕ. Що я не роблю. Точніше з того, що я колись робила, а тепер перестала або хоча б роблю це набагато менше.

1. Не використовувати своїх дітей для того, щоб впоратися зі своєю тривогою або соромом (з соромом виходить гірше, але прогрес величезний). Мені завжди буде за них тривожно й іноді буде соромно, але це не означає, що треба якось на них впливати, виправляти їх і контролювати. Мої почуття, мені й справлятися з ними.

2. Не квапити дітей з розвитком, довіряти їх індивідуальному темпу, не порівнюючи з іншими дітьми або з якимись “нормативами”.

3. Не намагатися змінити почуття дітей. Не робити так, щоб вони швидше припиняли сумувати, злитися, боятися і т.д. Зараз я можу вірити їхнім почуттям і підтримувати дітей в них.

4. Не закидати дітей своїми ідеями, чим їм зайнятися. Це стосується станів, коли їм нудно, і всяких ідей про “гуртки”. Це стосується й ідей про те, чим я вважаю їм краще було б зайнятися замість тієї “фігні”, якою вони займаються. Тут я просто тримаю свою думку при собі.

5. Не боятися втратити свій авторитет, бути “поганою мамою” в їх очах. Діти можуть бути мною незадоволені, ображатися і злитися на мене. Я можу помилятися, “зриватися” і визнавати це, вибачатися.

6. Не намагатися бути ідеальною і дати дітям все. Я проводжу з ними стільки часу, скільки мені хочеться і скільки під силу. Я не буду грати з ними, якщо не хочу. Я не буду слухати їх, коли я не в змозі. Дуже егоїстична мати. При цьому, мій старший син каже, що у мене завжди є на дітей час. Мабуть, просто в цей час (зовсім небагато, іноді кілька годин в тиждень) я дійсно з ними, і цього достатньо для відчуття “мама зі мною”.

Читайте також: Правила батьківської любові

7. Не боятися батьківської влади, заборон, відмов і будь-яких “ні”. Тому що я не боюся бути “поганою мамою” і не боюся почуттів дітей.

8. Не слідувати чужим ідеям про материнство. Я прочитала досить книг і статей, і колись я “труїлася” виною і соромом від того, що не можу як в книжках, а зараз я беру тільки те, що мені теперішній підходить. А решта “випльовую”.

9. Не прагнути знати все про своїх дітей, не лізти в їхні справи та стосунки. Я не читаю листування старшого сина, і не стежу, чим він займається в інтернеті. Вірю, що наші стосунки дозволять дітям самим звернутися до мене, коли їм буде потрібно.

10. Не робити їх сенсом свого життя. Материнство зараз далеко не на першому місці в моїх інтересах. Також я не роблю дітей тими, хто повинен прожити краще дитинство і краще життя за мене. Для цього у мене є психотерапія. І моє власне життя.

Катерина Бойдек, психолог

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів