Татку, я хочу сказати тобі СПАСИБІ!:
-За те, що коли мене привезли з пологового будинку і вирішили покупати … мама сказала: «Ой, вона така крихітна … я боюся, що їй що-небудь поламаю», бабуся з дідусем зійшлися на думці, що спочатку мені треба підрости, а потім вони мене на руки брати будуть … і тільки Ти сказав: «Ясно., моя дочка – я і купати буду!»;
-За те, що коли ти працював по 12 годин на добу на заводі, щоб отримати квартиру, ти знаходив час, засинаючи біля мого ліжка від втоми, читати мені на ніч казки;
-За те, що навчив мене не боятися темряви й чудовиськ, які живуть в шафі, і не лінувався щовечора вимикати в кімнаті світло, а потім залазити разом зі мною в шафу, під стіл, під ліжко, за тумбочку і переконувати мене, що там нікого немає;
-За те, що ти все одно брав мене з собою на риболовлю, попри: «Хочу пити», «Хочу їсти», «А де тут можна пописати?» і не одну загробленную вудку;
-За те, що кожен день возив мене в переповненому автобусі в санаторний садочок, який перебував казна-де і влаштувати мене (бронхітіка) в який за часів перебудови коштувало тобі першого сивого волосся;
-За те, що щосуботи ми ходили в «ЛАЛЕК», де продавалися всякі вкусняшки й зі словами «Тільки мамі не кажи …» ти купував мені там все, що я тільки хотіла, хоча з’їсти це все не могла;
-За те, що коли ти привіз мені з Німеччини шикарну ляльку, яких у нас ще й не бачили … а коли через місяць вона стала лиса (я любила робити стрижки), в зеленці (я грала в лікарню), без ноги (ну вона де – то загубилася), з діркою в животі (я хотіла подивитися що там всередині співає) і без ока (намагалася розшифрувати систему закривання) гідно заперечив мамі: «та ну тебе, дитина нормально розвивається!»;
-За те, що без єдиного слова докору неодноразово лагодив в селі сусідові трухлявий паркан … (ну не могла я ніяк з ним розминутися коли вчилася кататися на велосипеді);
– За те, що косинуси та котангенси разом з алгоритмами й тричленами спокійно і методично годинами розкладались мені по – поличках … до повного проникнення в глибини мого Мегамозку (ну не доходила до мене математика, ну що зробиш?);
-За те, що подарував мені на день народження гітару, тому, що так тоді було модно, хоча знав, що я закину її через місяць;
-За те, що коли у мене з’явився перший хлопець … ти не лягав спати, поки я не з’явлюся додому, а коли я приходила пізніше встановленого часу ніколи на мене не кричав, хоча попереджав, що це – в останній раз;
-За те, що коли мама сказала: «Купимо тобі комп’ютер, якщо тільки вступиш до університету», ти зайшов до мене в кімнату і підморгнувши сказав: «Я тобі його куплю, навіть якщо ти не вступиш до трьох університетів, тільки б ти не засмучувалась»;
-За те, що ніколи не сюсюкав зі мною, а з самого дитинства розмовляв як з дорослою самостійною людиною;
-За те, що завжди тримав дані тобою обіцянки і я знала, що навіть якщо трапитися третя світова війна … в цирк ми все одно підемо;
-За те, що коли я їхала вчитися в інше місто, ТИ мені сказав: «Доню, щоб не сталося, пам’ятай, що у тебе є будинок, куди ти завжди можеш повернутися і де, що б не трапилося, тебе зрозуміють»;
-За те, що не дивлячись на те, що я займаю посаду заступника директора великого холдингу, маю 2 вищі освіти, керую найскладнішими процесами в нашій компанії … для тебе на все життя я залишуся маленькою дівчинкою … тому, що часом вранці у мене дзвонить мобільний телефон і я чую в ньому твій прокурений голос, який говорить мені: «у вас там передавали заморозки, тому не забудь надіти шапку і горло замотати, адже ти ж у мене бронхітік …».
Читайте також: Хороший батько – той, хто ставить свою сім’ю на перше місце
Так, НАЙКРАЩІ У СВІТІ ЛЮДИ – це Ті, ХТО ПО СПРАВЖНЬОМУ ЛЮБИТЬ НАС! Для мене це мій ТАТО …
На жаль в нашому безумному діловому і невгамовному житті, ми так рідко згадуємо, що треба говорити СПАСИБІ та інші щирі, теплі та приємні слова треба перш за все не чужим людям (щоб, не дай Боже, не здатися неввічливим або невихованими, не втратити налагоджені ділові стосунки, не втратити якісь зв’язки … і т. д.), а самим близьким і рідним: тим, які кожен день різними вчинками роблять наше життя кращим і завжди дбають про нас … а ми сприймаємо це як само собою зрозуміле, а іноді – як належне…
СПАСИБІ ТОБІ ВЕЛИЧЕЗНЕ, ДОРОГИЙ МІЙ ТАТУСЬ, Я ТЕБЕ ДУЖЕ ЛЮБЛЮ!
І перше, що я зроблю завтра вранці … подзвоню ТОБІ й скажу про це! А ще скажу, що Ти у мене найдобріший, найрозумніший, найтурботливіший і найчудовіша людина на світі! І нехай у тебе цілий день буде гарний настрій! 
PS: Люди … Зателефонуйте БАТЬКАМ і обов’язково скажіть, що Ви їх любите!
Підпис: Татусеві дочки
Моя дитина
