Михайло Лабковський — практик-психолог з 30-річним стажем, а останні 20 років ще й теле- і радіоведучий. Його лекції більше схожі на публічні консультації. Він абсолютно впевнений, що жити потрібно так, щоб було приємно; а щоб було приємно, робити потрібно тільки те, що хочеться, а чого не хочеться – не робити. І сам він так живе.

У цій статті Михайло Лабковський розповідає про 10 пунктів виховання, які можуть зламати життя твоєї дочки:

Перша і найсерйозніша помилка, яку здійснюють багато мам і бабусь, виховуючи дочку і, відповідно, внучку — це програмують її на якийсь обов’язковий набір навичок і якостей, якими та повинна володіти. “Ти повинна бути милою”, “Ти повинна бути поступливою”, “Ти повинна подобатися”, “Ти повинна навчитися готувати”, “Ти повинна”. У самому умінні готувати немає нічого поганого, але у дівчинки формується хибне мислення: ти будеш мати цінність тільки тоді, якщо будеш відповідати набору критеріїв. Тут набагато ефективніше і без травм для психіки спрацює особистий приклад: давай разом зваримо смачний суп. Давай разом приберемо дома. Давай разом виберемо тобі зачіску. Побачивши, як мама щось робить і отримує від цього задоволення, дочка захоче навчитися цього. І навпаки, якщо мама ненавидить якусь справу, то скільки б вона не повторювала, що цьому треба вчитися, у дівчинки буде підсвідоме відторгнення до процесу. А насправді все, чого потрібно, дівчинка все одно навчиться рано чи пізно. Коли їй самій це стане необхідно.

Друга помилка, яка часто зустрічається у вихованні дочок — це важке, засуджувальне ставлення до чоловіків і сексу, яке їй транслюється матір’ю. “Їм всім одного треба”, “Дивись, поматросить і кине”, “Головне — в подолі не принеси”, “Ти повинна бути недоступною”. В результаті дівчинка росте з відчуттям, що чоловіки — це агресори та насильники, що секс — це щось брудне і погане, чого варто уникати. При цьому її тіло з віком почне посилати їй сигнали, почнуть вирувати гормони й це внутрішню суперечність між забороною, що виходить від матері та бажанням, що йде зсередини, теж дуже травматично.

Третя помилка, яка дивним чином контрастує з другою — ближче до 20 років дівчинці повідомляють, що її формула щастя складається з “вийти заміж і народити”. Причому в ідеалі — до 25 років, інакше буде пізно. Вдумайся: спочатку в дитинстві їй говорили, що вона повинна (список), щоб вийти заміж і стати мамою, потім кілька років їй транслювали думку про те, що мужики — козли, а секс — бруд і ось знову: вийди заміж і роди. Це парадоксально, але часто саме такі суперечливі настанови матері озвучують дочкам. Результатом стає страх перед стосунками як такими. І серйозно зростає ризик втрати себе, втрати зв’язку зі своїми бажаннями та усвідомлення, чого ж насправді хоче дівчина.

Четверта помилка — це гіперопіка. Зараз це велика біда, матері все частіше прив’язують дочок до себе та оточують такою кількістю заборон, що страшно стає. Гуляти не ходи, з цими не дружи, телефонуй мені кожні пів години, де ти знаходишся, чому запізнилася на 3 хвилини. Дівчаткам не дають ніякої свободи, не дають права приймати рішення, тому що ці рішення можуть виявитися помилковими. Але це нормально! У 14-16 років у нормального підлітка йде процес сепарації, він хоче все вирішувати сам і (за винятком питань життя і здоров’я) йому потрібно давати таку можливість. Отже, якщо дівчинка виросте під маминим каблуком, вона утвердиться в думці, що вона істота другого сорту, нездатна до автономного існування і за неї все, і завжди будуть вирішувати інші люди.

П’ята помилка — формування негативного образу батька. Неважливо, присутній батько в родині або мати ростить дитину без його участі, неприпустимо перетворювати батька в демона. Не можна говорити дитині, що його недоліки — це погана спадковість по батьківській лінії. Не можна очорняти батька, яким би той не був. Якщо він і насправді був “козел”, то матері варто визнати та свою частку відповідальності за те, що вона вибрала саме цю людину в батьки своїй дитині. Це була помилка, тому батьки розлучилися, але не можна переважувати на дівчинку відповідальність за того, хто взяв участь в зачатті. Вона тут точно не винна.

Шоста помилка — тілесні покарання. Звичайно, бити не можна ніяких дітей, ніколи, але варто визнати, що дівчаток це травмує сильніше. Психологічно дівчинка швидше скочується з нормальної самооцінки в позицію приниженого і підлеглого. А якщо фізичне покарання йде від батька — це, напевно, призведе до того, що в партнери дівчинка вибиратиме агресорів.

Читайте також: Чому найгірша помилка матері — виховувати дочку слухняною хорошою дівчинкою

Сьома помилка — недостача похвали. Дочка повинна рости, постійно чуючи, що вона найкрасивіша, найулюбленіша, найбільш здібна, най-най. Це сформує здорову, нормальну самооцінку. Це допоможе дівчинці вирости з почуттям задоволення собою, прийняття себе, любові до себе. Це запорука її щасливого майбутнього.

Восьма помилка — з’ясування відносин при доньці. Ніколи батьки не повинні влаштовувати сварки при дітях, це просто неприпустимо. Особливо, якщо мова йде про особисті якості матері та батька, взаємні звинувачення. Дитина не повинна цього бачити. А якщо вже так сталося, батько й мати повинні вибачитися і пояснити, що не впоралися з почуттями, посварилися і вже помирилися і головне — дитина тут ні при чому.

Дев’ята помилка — неправильне проживання пубертату дівчинки. Тут дві крайності: дозволити все аби не втратити контакт і заборонити все, щоб “не втратити”. Як то кажуть, обидва гірше. Єдиний спосіб подолати цей важкий для всіх період без жертв — твердість і доброзичливість. Твердість — у відстоюванні меж дозволеного, доброзичливість — в спілкуванні. Для дівчаток в цьому віці особливо важливо, щоб з ними багато говорили, розпитували, відповідали на ідіотські питання, ділилися своїми спогадами. І реагувати спокійніше і ніколи не використовувати ці розмови проти дитини. Якщо цього не зробити зараз — близькості вже не буде ніколи, а доросла дочка скаже: “Я ніколи не довіряла матері”.

Нарешті, остання помилка — невірна настанова для життя. Дівчаткам ні в якому разі не можна говорити, що їх життя повинно мати якісь пункти. Заміж, народити, схуднути, не погладшати й так далі. Дівчинку треба налаштовувати на самореалізацію, на вміння слухати себе, на можливість займатися тим, що їй подобається, що у неї виходить, на задоволення від самої себе, незалежність від чужих оцінок і громадської думки. Тоді виросте щаслива, гарна, впевнена в собі, готова до повноцінних партнерських відносин жінка.

Моя дитина

Залиште свій коментар

коментарів