Як виростити щасливу дитину
«Я для нього все, а він…», «Порадьте, що робити з дитиною?», «І в кого ж він такий…» Знайома картина? Хочеться організувати для свого чада «ідеальне дитинство», а він, паразит, норовить все зіпсувати.
А річ у тому, що ідеальне дитинство можуть забезпечити тільки психічно здорові батьки. Тільки так, і ніяк інакше. Щоб дитина виросла щасливою і щоб любов для неї була почуттям світлим і радісним, батьки повинні давати цю любов з пелюшок.
Тут, звичайно, можна зробити ліричний відступ на тему того, що всі ми взагалі дуже по-різному розуміємо любов. Для одних це вчинки та дії, для інших – теплі, ніжні відносини, турбота та увага. Але куди важливіше те, що любов, як емоція, яку ми до когось відчуваємо, – це абсолютно дитяче відчуття. Це те, що ми відчували, коли були дітьми. Шукати любов – це шукати ті переживання, намагатися їх повторити, відтворити, підсвідомо знову опинитися у дитинстві.
Візьмемо благополучну сім’ю. Таку, де дитину постійно цілували в попку, носили на руках, обожнювали всі без винятку члени родини. Виростаючи, вона тільки цього і буде шукати при виборі партнера.
Але, як всі ми розуміємо, що так буває далеко не у всіх. Багато хто вже в ранньому дитинстві відчували себе покинутими, нікому не потрібними, нелюбимими. Причин тому може бути безліч: одного віддали в інтернат, другого в дитячий садок на п’ятиденку, третього відправили в інше місто до бабусі (мати приїжджала раз на місяць, а дитина плакала – вона так любила маму, але страшно переживала, що вона її кидає).
Інший, не менш поширений сценарій: тато після розлучення дитини не приїжджає, живе своїм життям, зовсім не цікавлячись життям дочки. Дівчинка нудьгувала за батьком, але і страждала від того, що вона йому не потрібна. Для неї це і є любов – відчуваєте, до чого я хилю? До того, що вона буде шукати людину, яка дасть їй ці страждання: буде кидати її, забувати й нехтувати. Для неї ЦЕ – любов. І тільки такі відносини будуть сприйматися нею як серйозні.
Читайте також: 11 чарівних фраз, які повинна чути кожна дитина
Тому, поняття любові у всіх нас існує апріорі, від народження, але на його формування безпосередньо впливають дії батьків. Або дитина радіє і щаслива – або вона страждає, боїться, переживає. І за цим букетом звичних з дитинства емоцій людина полює все життя.
Саме тому нам так складно домовитися про те, що таке любов, – у всіх різне розуміння, різні відправні точки, різний досвід.
Мене читають тисячі людей. Всі вони різні. Серед них є не тільки невротики, але і люди не цілком психічно здорові. Не треба чекати готових універсальних рішень. Їх просто немає. Якщо у людини серйозні проблеми, вона не може змінитися ось так відразу, просто дочитавши статтю до кінця.
Припустимо, ви – агресивна мати. Кричите на дитину, регулярно піднімаєте руку на неї. І що, дочитаєте колонку і подумаєте: адже діло психолог каже, не треба, напевно, малюка лупити? Не треба, звичайно, але ж і по-іншому ви не можете. Чим більше будете себе стримувати, тим більше буде агресії.
Є тільки один спосіб змінити цей сценарій – полагодити свою голову. Тільки витіснивши в собі свою дитячу історію про нещасну любов, можна стати благополучною життєрадісною мамою. А не тією, що не живе, а виживає, приводить різних чоловіків і ніяк не може визначитися чи шукає батька-мачо, який бігає по квартирі з ременем і намагається «мужика нормального виростити» (а насправді вирощує забитого невротика).
Коли ви візьмете себе в руки, підете до психолога (або до психіатра – залежить від тяжкості вашого випадку) і розберетеся зі своєю нездоровою психікою, можете сміливо кидати читати мої статті. Вам не потрібні будуть ні поради, ні психологи – все у вас буде виходити.
Чому? А тому що ви нарешті станете нормальною людиною: передбачуваною, зі стабільною психікою, без комплексів, такою що контролює свої емоції. І дитина тоді – о чудо! – буде зростати абсолютно нормальною і здоровою.
Але поки що більшість батьків, на жаль, вважає, що у них-то все нормально, а от з дитиною «треба терміново щось робити».
Моя дитина
