Сьогодні розмовляла телефоном з далекою знайомою й випадково підслухала, як вона вчить свою дитину молодших класів робити домашку, мабуть, з української.
Пересуваючись по квартирі, вона всякий раз зупинялася, проходячи повз дитинча і давала цінні вказівки, відсунувши на хвилинку телефон.
Виглядало це приблизно так:
– Іншу ручку візьми! Не бачиш чи що, що ця тече! І пальці так не підгинаються! Господи, ну чому в Оленки завжди чисті зошити, не як у тебе?
– Читай і шукай помилку! Немає? Немає?! Читай кажу! Батько прийде, ось йому і розкажеш, що немає!
– Тут відступити треба було! Ну, скільки разів тобі все повторюють, а ти не можеш запам’ятати! Може нам до лікаря записатися, щоб пам’ять твою перевірити?!
– Чого ти сидиш без діла?! А, знову помилка?! Усе! Викидай цей зошит і будеш все переписувати заново в новий, раз така недолуга. Довела ти мене прямо вже, змушуєш кричати, ніби я нелюд якийсь!
Ставши мимовільним підслухувальником і володіючи хорошим уявою, я подумки малювала в голові картини, як малеча відсувається від мами й на очах з’являються сльози образи. Сподіваюся, там було інакше.
Читайте також: Як навчити дитину робити уроки швидко та легко
Але я все-таки не втрималася і в кінці розмови сказала, що можливо інші методи виховання допоможуть їй (мамі) не нервувати так і поліпшать вміння дитини.
- Якщо ви хочете навчити дитину чогось, то її не можна лаяти та прикро порівнювати з іншими.
- Її потрібно хвалити! Потрібно підкреслювати будь маленьке досягнення, робити акцент на хорошому!
- Саме позитивні емоції розширять можливості дитини, відкриють її творчі здібності та додадуть сил в осягненні чогось нового.
Порівняння з іншими викликає почуття провини, яке сковує та обмежує. Як і негативні емоції, які буквально перекривають можливість щось зрозуміти та зробити.
Не мучте себе та дитину. Проаналізуйте свій стиль виховання і знайдіть оптимальний для вашої родини баланс похвали та вимог.
Моя дитина
За матеріалами
