Лариса Суркова, відомий психолог і багатодітна мама, розповіла, як виховати в дитині самостійність.

Будь-хто з батьків хоче, щоб його дитина виросла самодостатньою особистістю, проте далеко не кожен готовий докладати до цього зусиль. І справа тут далеко не в ліні. Багатьох жалісливих мам і бабусь так сильно лякають небезпеки навколишнього світу, реальні та уявні, що вони не готові ні на секунду залишити малюка. При цьому часто і малюк-то вже не маля, а цілком собі здоровий, зрілий підліток, тільки легше від цього не стає — за нього і в кімнаті приберуть, і всі рішення приймуть. А потім дивуються, що крихітка вже давно пережила пубертат, а шкарпетки прати так і не навчилася.

Лариса Суркова:

Не підлаштовуйте своє життя під дітей. Якщо ви підлаштуєте дитину під своє, то не втратите себе. А це дуже важливо і цінно і для вас, і для дітей.

Інфантилізм — це не діагноз, а давно норма, що стала звичною, зараз навіть термін спеціальний придумали – «криза чверті життя». Страждаючі цією страшною недугою 25-річні дорослі такими себе не відчувають, вони сприймають і поводяться як діти. А потім ще якісь вчені запропонували зрушити верхню планку перехідного віку до 24 років — скоро кругом будуть суцільні Пітер Пени.

Комусь може здатися, що нічого поганого в цьому немає, але рано чи пізно зіткнутися з суворою реальністю все-таки доведеться кожному. Безумовно, усвідомивши всю тяжкість свого становища, інфанти можуть звернутися за допомогою до психолога, але ж навчити дитину набагато простіше, ніж перевчити дорослого. Звідси напрошується єдиний логічний висновок: дітей треба вчити самостійності, і чим раніше, тим краще.

Головні помилки батьків

Виховання самостійності у дітей — це довгий, кропіткий процес, що вимагає по-справжньому ангельського терпіння. Є кілька поширених помилок, які здійснюють, мабуть, більшість мам і тат.

Читайте також: Дозвольте дитині вирости психологічно дорослою

1. «Я зроблю це за тебе»

Деякі елементарні речі нам дійсно набагато простіше і швидше зробити самим, ніж дочекатися, коли з ними впорається наш карапуз: зав’язати шнурки, скласти речі в шафу, навіть ложку до рота донести. І все-таки важливо давати малюкам певну свободу і прощати їм помилки, без яких жодне навчання не проходить. Якщо дитина говорить вам: «Я сам!», Не варто її відмовляти. Лаяти в разі невдачі теж.

2. Гіперопіка

Дуже поширена й одна з найсумніших моделей виховання. Нікуди не ходи, ні з ким не говори, сиди вдома і книжки читай. Ясна річ, відпускати 6-річну дитину одну бродити по темних вулицях — ідея як мінімум безрозсудна, а в цілому небезпечна. Але якщо тримати її в золотій клітці, то вона так і не дізнається, що там, у великому світі, і все життя буде ховатися за мамину спідницю. Справді, навіщо самому приймати рішення, якщо батьки зроблять це за тебе? А якщо щось накоїш, вони й відповідальність на себе візьмуть. Однак у всьому важлива помірність: зайве потурання і вседозволеність приведуть, як не дивно, до такого ж плачевного результату.

3. Тато і мама не домовилися

Самостійний дитина — це дитина, впевнений в собі, а тому намагайтеся уникати непослідовності у своїх діях. Якщо за один і той самий вчинок мама хвалить, а тато лає, їхнє чадо просто не набереться сміливості зробити щось сам, адже отримати по шапці можна за що завгодно.

Ми відповідаємо за те, що зробили

Отже, з помилками розібралися. Але це ще не всі підводні камені. Просто надати дитині свободу недостатньо — потрібно пояснити, що це за звір такий і як себе з ним поводити. За всі свої рішення і вчинки й дорослі, і діти повинні нести відповідальність. Це не означає, що потрібно виховувати юних спартанців, але і ситуації вседозволеності вдома бути не повинно. Припустимо, син просить у вас машинку, ви купуєте йому іграшку, але з умовою, що він буде дбайливо до неї ставитися. Кілька днів по тому від машинки залишаються одні запчастини, і дитина просить ще одну. З одного боку, не можна йти у нього на поводу, адже ви домовлялися, і він не стримав слово, з іншого — ставити його в кут на горох теж не має сенсу. Достатнім покаранням для нього стане необхідність відповідати за свій вчинок — сидіти без нової іграшки.

Дуже важливо, щоб у дитини була модель для наслідування — хтось, ким він захоплюється. Добре, якщо це буде близький йому за віком і поведінкою герой. Наприклад, головний герой мультсеріалу «Бен 10» (йде на каналі Cartoon Network). Йому всього 10 років. У цьому юному віці він стає володарем інопланетних часів, за допомогою яких Бен може перетворюватися в супергероїв. Дуже скоро Бену доводиться зрозуміти, що цей прилад не іграшка, адже з його допомогою можна врятувати Землю, а можна і погубити все людство. Напевно багато хлопчиків й дівчаток мріяли б опинитися на місці Бена, а значить, його можна використовувати в якості зразка. Цей підхід хороший ще тим, що нова модель поведінки не нав’язується, а подається в привабливій формі.

Читайте також: 7 речей, які не можна робити за дітей

Ви більше не в школі

Діти повинні вміти самі себе зайняти. Майже всі мами й тата зараз працюють, вічно покладатися на бабусь і дідусів теж не вийде. Зрозуміло, якщо поставити дитину посеред квартири та відпустити на всі чотири сторони, закінчиться цей експеримент, швидше за все, масовим погромом. Що можна зробити в цьому випадку? Виділіть місце, де будуть зберігатися іграшки, книги, матеріали для творчості та все, що може бути цікаво вашому сину чи дочці. Тільки поясніть спочатку, що якщо замість аркуша паперу вони пофарбують простирадло, то їм потім і спати на ньому доведеться.

Звичайно, не варто очікувати від трирічного карапуза, що він на всю сім’ю борщу наварить і шпалери переклеїти, — на все свій час. Важливо пам’ятати, що тут все індивідуально, всі діти розвиваються по-різному і не варто змушувати їх робити те, на що вони ще просто-напросто не здатні. Втім, загальні тенденції в становленні особистості все ж проглядаються. Діти раннього віку, від 1 до 3 років, вже можуть складати свої іграшки, одяг та інші предмети в потрібні місця. Вони цілком в змозі приймати елементарні рішення на кшталт того, яку кофтинку сьогодні надіти: червону або синю.

Дошкільнятам вже цілком можна доручати прості справи по дому: полити квіти, накрити на стіл, погодувати домашніх тварин і, зрозуміло, прибрати у себе в кімнаті.

Коли дитина йде в школу, починається її навчання. Саме її, а не ваше. Тому, нехай сама робить домашнє завдання, збирає портфель і заповнює щоденник.

Одним словом, з поняттями «самостійність» і «відповідальність» необхідно знайомити малюків з самого раннього віку, тоді й вам, і їм набагато простіше буде разом рости та розвиватися.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів