Мама першокласника розповіла, які навички стали у пригоді її синові на практиці. А ми попросили експерта дати поради, як їх краще освоїти.
До 1 класу син вмів вільно читати й писати друкованими літерами. Легко рахував в межах ста, знав свою адресу, як звуть батьків, міг назвати планети Сонячної системи та правильно показати «право» і «ліво».
Я була впевнена: дитина до школи готова. Але виявилося, що мати енциклопедичні знання – це пів справи. А друга – не менш важлива половина – це шкільний побут, який я абсолютно упустила з уваги. І деякі «режимні» речі стали для мого першокласника серйозною проблемою. Виходячи зі свого досвіду, я пропоную батькам майбутніх учнів уже зараз перевірити, наскільки самостійна ваша дитина. Якщо з самостійністю є проблеми, то у вас ще є час засвоїти необхідні навички.
– Швидко переодягатися і швидко їсти. Велика перерва – п’ятнадцять хвилин. За цей час школяр повинен встигнути, наприклад, поснідати в їдальні. Тобто, дійти до неї з класом, вимити руки, поїсти, прибрати за собою посуд, повернутися в клас. Тут не як в дитячому саду – помічників немає. Уміння швидко переодягатися теж важливе – семеро одного не чекають. Якщо весь клас уже в фізкультурній формі, а ваше чадо ще сидить в одних трусах, це може послужити зайвим приводом для глузувань.
До речі, одягатися і роздягатися взимку в гардеробі теж доведеться самому. Причому з ранку – як можна швидше, щоб не запізнитися на урок. Та й після занять шарф буде зав’язати нікому. Тренуйтеся вже зараз.
– Знати, як виглядає свій одяг. Ніколи не думала, що це може стати проблемою. Однак в перший місяць син приходив зі школи то в чужій водолазці, то з чиїмись спортивними штанами в мішку з формою. Апофеозом стало його явище додому в чужій футболці, одягненій під чужу ж вовняну жилетку.
І цим страждав не тільки він. Причому цілком передбачувано. Білі сорочки та білі спортивні футболки, куплені в однакових мережевих магазинах, – речі-близнюки. Батьківський чат мало не кожен день вибухав фотографіями чиїхось речей в пошуках їхніх власників. Так що уміння впізнавати свій одяг у купі наспіх переодягнених на фізкультуру речей – дуже важливе. В крайньому разі, нашийте на весь одяг іменні бірки й привчить дитину звертати на них увагу.
– Стежити за своїм зовнішнім виглядом. Ви ж розумієте, поруч не буде мами, яка завжди поправить доньці підсмикнуту спідницю або застібне забудькуватому синочкові після туалету ширінку. Тому вже зараз потрібно привчати майбутнього учня до охайності. І ще один важливий момент – це вміння (а ще бажання і звичка) складати фізкультурну форму в мішок, а не запхати її туди, як попало. Часто учням дозволяють залишати мішки з формою в класі протягом тижня – уявляєте, в якому вигляді ваша дитина піде на урок в середу, якщо в понеділок вона зім’яла білу футболку і придавила її зверху брудними кедами?
– Стежити за своїм канцелярським приладдям та іншими шкільними атрибутами. Відразу кажу, це практично нереально. Підтверджено не тільки своїм досвідом, а й іншими батьками. Але якщо вам вдасться зробити так, щоб дитина губила ручки не через день, а хоча б раз на тиждень – це буде вже перемога!
– Зберігати стіл в порядку. Це стосується не тільки письмового столу вдома, але і парти в класі й особистого ящика там, якщо він є. Я жахнулася десь через тижня три після початку навчання, коли побачила фотографію з одного з уроків. На парті – відразу всі підручники, під партою – мішок зі змінним взуттям, чомусь альбом для малювання, якісь аркуші паперу, пара фломастерів. І весь цей свинарник – від одної моєї дитини! А таких в класі третина точно. Особисто мені було дуже соромно, хоча я завжди привчала сина до порядку. Але вдома є контроль, а в школі – все вилітає з голови.
– Збирати ранець. Нехай не відразу, але це уміння теж дуже важливо прищепити. В ідеалі дитина повинна вміти співвіднести свій розклад з тим, що вона повинна взяти з собою в школу. А ще у кожного вчителя свої вимоги до вмісту пеналу. Тому перший час нехай у неї на столі, поруч з розкладом уроків, лежить шпаргалка: дві сині ручки, два простих олівці, ластик, лінійка, точилка … І нічого страшного, якщо дитина один раз прийде на урок образотворчого мистецтва без фарб, це буде її помилка, її зона відповідальності і її урок.
– Контролювати своє харчування. Це особливо важливо для дітей, у яких є харчові алергії. А таких зараз, на жаль, більшість. У класі мого сина вчиться дівчинка з бронхіальною астмою. Так ось, вона ніколи, підкреслюю НІКОЛИ не з’їсть нічого з того, що їй не можна. Навіть, коли ми їздили з екскурсією на фабрику морозива, вона жорстко контролювала сама себе. Тому до першого класу, якщо дитині щось не можна їсти, вона вже повинна чітко знати свої заборони й вміти відмовитися, навіть, якщо хтось пропонує ну дуже смачну цукерку в честь свого дня народження.
– Уміти поводитися з грошима. Якщо ви плануєте залишати дитину на групу подовженого дня і давати їй невеликі суми в буфет, а також на талони на обід. Втім, зараз уже більшість шкіл перейшли на формат електронних карт, які служать не тільки перепусткою до школи, але і віртуальним «гаманцем». Тоді тренуйте іншу звичку – не втрачати карту.
– Бути привченим до гігієни. Помити руки після прогулянки, після туалету. Користуватися носовими хустками, зачесатися, якщо необхідно. Прикривати рот і ніс при кашлі або чханні. Акуратно користуватися ложкою та виделкою, серветкою, не кришити їжею. Ви напевно все це не раз говорили своїй дитині, але чи згадає вона всі ці правила, якщо поруч не буде мами, яка підкаже?
– Самостійно орієнтуватися в складних ситуаціях. Заблукав у шкільних коридорах, втратив щось з речей або – ще гірше – гроші на обід. Дитина повинна розуміти, до кого підійти й що сказати. Крім того, вона повинна знати, як вчинити, якщо її з якоїсь причини не забрали вчасно. Всі ці моменти слід обговорити та опрацювати заздалегідь.
Поради психолога
Важливо пам’ятати, що частину навичок і знань дитина набуває стихійно і самостійно (зона актуального розвитку), а частину – за допомогою дорослого (зона найближчого розвитку). І дуже важливо в цьому процесі давати їй імпульс для придбання нових навичок, пояснювати, показувати приклад, а далі – давати свободу і право на помилки.
Тому, щоб розвинути самостійність у дошкільника, батькам доведеться спочатку попрацювати над собою. Адже так хочеться проконтролювати, допомогти, поквапити, виправити, і часто просто не вистачає терпіння. Але тут важливо дати дитині можливість проявити ініціативу.
Для початку визначте ті вміння, які ви хочете прищепити майбутньому першокласнику на даному етапі. Перевірте, яку частину з необхідного дитина вже може виконати самостійно, а в який потрібно ваша допомога.
Для того, щоб прищепити ту чи іншу навичку, використовуйте рольову гру. Це найважливіший, ефективний і улюблений дошкільнятами спосіб засвоєння життєво корисних навичок і досвіду.
Наприклад, якщо ви намагаєтеся навчити малюка самостійно збирати рюкзак, то попросіть його намалювати улюбленого персонажа з рюкзаком, потім обговоріть, що герой незабаром збирається в школу і важливо допомогти йому зібрати речі. Нехай дитина намалює все необхідне шкільне приладдя (не допомагайте, поки сама не попросить про допомогу, так ви зрозумієте, які знання вже є). Покладіть отриману «інструкцію» на видному місці.
За допомогою такої ж гри можна привчити майбутнього першокласника до розпорядку дня. Спочатку обговоріть, які важливі справи потрібно виконувати щодня, потім намалюйте «графік» і нехай він буде завжди на видноті. Образи відкладуться в пам’яті дитини, і через деякий час вона буде все рідше підглядати в «шпаргалку».
При цьому, граючи з дитиною, чітко озвучуйте правила, за якими вона повинна досягти того чи іншого результату. Завжди пам’ятайте, що у дітей дошкільного віку провідний вид діяльності – гра, і в силу вікових особливостей вони просто не будуть робити те, що їм не цікаво.
І не витрачайте сили – їх не хвилює майбутня мотивація. Для дітей важливо бути успішними тут і зараз, а не через день, тиждень і, тим більше через рік. Тому не забувайте наголошувати, який дошкільник молодець: сам знає, які у нього є справи та стежить, щоб все було зроблено!
Моя дитина
За матеріалами
