Що порадить психолог? А інша мама? А якби інша мама була ще й психологом? Лариса Шрагіна — мама двох дітей і відомий психолог, написала ще одну книгу, в якій докладно аналізує не якісь абстрактні поняття вікової психології, а конкретні ситуації, що виникають в більшості сімей, в яких є зовсім малюки, старші хлопці та підлітки.

Книга вийшла у видавництві «Брайт Букс Паблішинг», ми пропонуємо 10 найцікавіших, на наш погляд, думок з цієї книги та невеличкий коментар автора, який буде цікавий батькам школярів.shragina_cover-1

Дитяча агресія

Що ж у поведінці дітей може бути сигналом, на що треба звертати увагу? Несприятливими вважаються такі прояви поведінки дітей: агресивність щодо незнайомих людей або авторитетних для них осіб; імпульсивність і неслухняність; самовпевненість і зневага до почуттів оточення; брак очевидної реакції на похвалу і заохочення; серйозне відставання у засвоєнні шкільних знань. Агресивну поведінку часто пояснюють потребою дитини в лідерських рисах — самоствердитися, бути першим і найкращим серед однолітків. Таке прагнення, до речі, стимулюється сучасними ринковими (економічними) відносинами. І в результаті люди, прагнучи за будь-яку ціну виграти в якійсь ситуації, не гребують жодними засобами для досягнення мети…

Повага

Уміння ладнати з людьми (…) здобувається насамперед у спілкуванні дитини з батьками, тож від самого початку батьки мусять не допускати зневажливого ставлення до себе та своїх потреб. Не забувайте: дитина постійно перевірятиме вас на міцність. Тому твердо кажіть «ні», коли малюк порушує ваші особисті межі або встановлені вами заборони, — тоді він навчиться поважати інших людей і їхні межі. (…) Проте батьківських обов`язків стосується ще одне правило: не підпадати під емоції та демонструвати взірці поведінки. І якщо дитина, роздратована та ображена, починає вас якось зачіпати або ображати, слід негайно поставити її на місце. По-перше, хтось мусить бути розумнішим. А по-друге, поясніть їй, що ви теж людина.

Підліток

Формуйте в дитині ресурс довіри до вас. Дайте їй зрозуміти, як важливо ділитися власними проблемами, щоб розв`язати їх спільними зусиллями близьких і рідних. Говоріть з нею про те, що відбувається у вашому житті, про свої почуття і стосунки з людьми, про свої труднощі, обговорюйте проблеми, цікавтеся її думкою, розповідайте також про те, як ви з ними справляєтеся.

Криза семи років

За час кризи семи років з`являється нова риса особистості дитини — наявність у неї внутрішнього життя. Це означає, що зовнішнє життя дитини (тобто життя, доступне для спостереження) уже буде не таке, як внутрішнє, — втрачається мила дитяча безпосередність. І хоча впродовж молодшого шкільного віку дитина ще зберігатиме неабияку відкритість, прагнення виплеснути емоції на дітей та близьких, однак уже виникає бажання приховати свої справжні почуття, переживання і сумніви.

Читайте також: Віддавати дитину до школи – в 6 чи в 7? Думки освітніх експертів

Адаптація до школи

Адаптація дитини до школи, до змінених умов життя найінтенсивніше проявляється упродовж першого півріччя і, залежно від стану її здоров`я, може минати по-різному. Критеріями, за якими оцінюють цей процес, слугують три основні параметри: як змінюється працездатність дитини, показники її здоров`я, як вона засвоює навчальний матеріал.

Мене у школі дражнять!

Прищеплювати дітям уміння постояти за себе потрібно з раннього віку. І найважливіше — не допустити, щоби стан жертви згодом перетворився на набуту поведінку. Адже є діти, яких не дражнять. Я поставила групі 11-річних дітей запитання: «Як ви поводитеся, коли вас дражнять?» Найголовніше, одностайно відповіли вони, не звертати уваги, не показувати, що тобі образливо. (…) Допоможіть дитині потренуватися в певних формах поведінки: високо тримати голову, стояти прямо, дивитися кривднику в очі, говорити лише чітко й упевнено. Пам`ятайте, важливіше, як діти говорять, ніж те, що вони говорять, тому потренуйтеся в переконливих інтонаціях.

Правила ставлення до дитячого болю

Той факт, що дитині боляче, зовсім не означає, що з нею відбувається щось погане. Найімовірніше, зовсім навпаки: вона вперше по-справжньому стикається з реальністю.

Чому підліток важкий?

Є думка, що труднощі з підлітками перебільшені! І мій досвід роботи це підтверджує: 80% родин успішно долають кризу підліткового віку, як перевірку якості стосунків між батьками й підлітками. Серйозні проблеми виникають зазвичай у тих родин, де і до підліткового віку були якісь складнощі у стосунках між батьками й дітьми.

Коли важко: «не можу!» чи «не хочу!»

Діти прагнуть уникати виконання своїх домашніх обов`язків, доки особиста відповідальність за роботу не стане нормою поведінки. З уявленням про норму, в дитині має розвинутися розуміння найголовнішого: кожна людина сама відповідає за своє життя і свої проблеми.

Роздратуванню — ні!

Чому дратівливість і гнів не сприяють досягненню мети, яку ви ставите як виховну, а навпаки — руйнують ваше взаєморозуміння з дітьми? Коли ми розлючені, чільним у наших словах є вимога досконалості. (…) Діти мають право бути іншими — ну хіба ви є цілковитою копією власних батьків чи їх ідеалів?

Декілька запитань, на які відповіла автор книги

Що робити батькам, якщо адаптація до першого класу проходить погано? Зі школи в садок не забереш, навантаження у всіх однакова: як батькам «розвантажувати» дитини, як йому допомогти?

Відповідь на таке запитання вимагає дуже індивідуального підходу. Тому, у назви книги є підзаголовок: «Формули мудрого виховання». Ми, батьки, повинні враховувати індивідуальні особливості особистості дитини та ситуації, в якій вона знаходиться, спосіб життя, якого дотримується родина. Звичайно, починаємо з головного, — стан здоров’я дитини та повноцінний, за кількістю та якістю, сон, так щоб дитина прокидалася сама і в доброму гуморі!

На жаль, я часто стикаюся з тим, що в цілому, режиму дня і сну батьки можуть не дотримуватися. Коли я на уроках бачу мляву, втомлену дитини, то першим ділом питаю, о котрій годині вона лягла спати. Можливо, дитина ще потребує і денного сну.

Поговоріть з дитиною — чи подружилася вона з однокласниками, як сприймає вчителя. Важливо розуміти, засвоює дитина навчальний матеріал і, якщо виникли труднощі, то потрібно звернутися до шкільного психолога. Я дотримуюся думки, що першокласникам, яким дають домашні завдання, треба допомагати: разом планувати послідовність виконання і, навіть якщо у дитини добре все виходить, то перебувати з нею поруч. Виконання уроків не повинно розтягуватися — обов’язково повинен залишитися час на улюблені заняття дитини. Добре б, щоб і робити уроки дитині подобалося.

Що робити, якщо дитині нудно в школі?

Якщо дитині нудно в школі, то, швидше за все, це результат того, що дитина пішла в школу після курсу «Підготовка до школи», яка для таких дітей, на жаль, відіграє негативну роль — там вони вивчають те, що входить в програму першого класу (а іноді й більше), і, звичайно, просто бути присутнім на уроці їм вже нецікаво … В результаті дитина може на цьому етапі почати все робити абияк, потім це може стати звичкою … Спробуйте зробити акцент на інших показниках, адже є дуже багато цікавих занять, які так важливі для цього віку! Запропонуйте: «Це неважке для тебе завдання, давай його зробимо швидко і красиво, тоді ти зможеш зібрати модель, більше пограти в улюблену гру, погуляти з друзями та так далі». Чи є у дитини справи, заради яких можна постаратися? Наприклад, піти на тренування, в гурток, де їй цікаво. Ще краще, якщо вона звільнить час для ваших спільних справ: піти на концерт або в музей, погуляти по парку, виїхати за місто …

Нова програма початкової школи наказує не ставити дітям оцінки, але багато батьків вважають, що без них — немає стимулу вчитися. Як ви вважаєте?

Відносно оцінок для молодших школярів — так, оцінювання в «формі оцінок» скасували. Підстава чисто психологічна: в цьому віці йде формування самооцінки, і діти дуже чутливі до того, як їх оцінює вчитель. «Публічність» цього оцінювання повинна зменшитися так, щоб це не відбивалося на розвитку особистості дитини, у якої не завжди все добре виходить. Я думаю, що хороший учитель знайде індивідуальні способи дати дитині зворотний зв’язок при оцінці її знань.

Розмовляла Тетяна Гордієнко

Моя дитина
Фото з відкритих джерел

За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів