Не модно сьогодні говорити про виховання, модно про самовираження. А я дозволю висловити непопулярну, але, на мій погляд, розумну думку. Мода, як відомо, мінлива. Більш того, в будь-які часи найбільш стабільні шари суспільства залишалися консерваторами.
Мені, як і всім представникам мого покоління, довелося пережити 90-ті роки з їхньою хвацькою розбещеністю. Але я дуже вдячна своїм батькам, що вдалося мені пронести через ці роки уявлення про класичний варіант поведінки дівчини, вдячна, що правильна українська мова, яка шанувалася в нашій родині, не була зашлакована новомодними слівцями, і за багато чого іншого, чим «нагородили» мене батьки, «пригнічуючи вихованням»)
Сьогодні все більше говорять про те, що потрібно надавати дітям, як можна більшу свободу самовираження і нічого їм не нав’язувати. На що, в такому разі, діти повинні спиратися, від чого відштовхуватися, мені не зовсім зрозуміло.
Не стримувати емоцій! Ну, чому ж їх не слід стримувати?
Займатись тільки тим, що, дійсно, хочеш робити. І поводитися так, як вважаєш за потрібне, як хочеться, як зручно. А якщо зручно по деревах лазити, як мавпочки? Зовсім маленькі діти та тварини поводяться так, як зручно, та й то тільки до певного часу. Навіть тварин в певному віці починають виховувати, прищеплюючи їм хороші «манери».
Я все-таки думаю, що щасливі ті діти, чиїм вихованням батьки займаються серйозно, послідовно та обдумано.
Читайте також: Виховання любов’ю
З хорошими манерами, начитана дівчина в суспільстві завжди буде мати деяку фору. Молода чоловік, який має розуміння про чоловічу гідність, завжди буде цілком впевненим в собі.
На мій погляд, це якась основа, база, на якій людині набагато комфортніше розвиватися. І поки світ божеволіє від свободи та вседозволеності, від толерантності та прийняття всіх нових барв життя, заможні, недурні люди, як і раніше, відправляють своїх дітей в навчальні заклади, де в основі виховного процесу лежать строгість, жорсткі правила і консерватизм.
Пам’ятайте, звичка – друга натура? Хай там що, а кожен з нас «складається» зі звичок, які або прищепили нам в дитинстві, або ми самі їх десь «підчепили». Так може краще прищеплювати, не сподіваючись на таке рідне «а може»?
Моя дитина
За матеріалами
