Вирішивши, що абстрактні міркування навряд чи допоможуть, шкільна вчителька буквально на пальцях показала дітям, що відбувається, коли вони ображають однолітків. Точніше, не на пальцях, а на яблуках.
Біль, який не видно. Як пояснити дітям, що таке буває? Адже коли ти вдариш людини, вона плаче, у неї синець, кров — в загальному, наслідки видно відразу. А якщо ти зраниш когось словом? Ні синця, ні подряпини. Слова «ти зробив мені боляче», «ти мене образив» – це всього лише слова.
Зрозумівши, що всі ці абстрактні доводи про те, що слова теж ранять, не дуже-то працюють, одна звичайна американська вчителька вирішила вдатися до наочного прикладу і пояснити дітям все буквально на пальцях. Про те, що у неї вийшло, жінка розповіла в соціальній мережі. Успіх був приголомшливий: 240 тисяч репостів, 200 тисяч лайків, 25 тисяч коментарів. А ми вирішили поділитися її розповіддю з вами.
«Сьогодні в класі я вирішила познайомити дітей з яблуками. Вони були ідеальні — червоні, соковиті. Виглядали яблука абсолютно однаково і за розміром, і за формою.
– Однакові? Абсолютно, — вирішили ми з дітьми.
А потім я взяла одне яблуко і розповіла дітям, як воно мені не подобається.
– Мені здається, воно огидне. Колір жахливий, а держак занадто коротенький, — і кинула яблуко на підлогу.
Діти, зрозуміло, дивилися на мене, як на божевільну. Але проти учительського авторитету не попреш.
– Мені це яблуко не подобається. Я хочу, щоб і вам воно не подобалося. Розкажіть, чому ви його не любите, — і передала яблуко в клас.
Завдання виявилося досить простим. Діти — люди винахідливі. Їм вдавалося знайти масу приводів для того, щоб зненавидіти яблуко. «Смердюче яблуко, ненавиджу тебе», «Навіщо тебе взагалі купили», «Ти напевно червиве». І кожен раз кидали нещасне яблуко на підлогу. Мені навіть стало його шкода.
Читайте також: Емпатія: 10 стратегій, щоб навчити дітей співпереживання. Зробити внутрішній світ яскравішим
Отже, кожен образив яблуко, і воно повернулося до свого побратима на стіл. І настала черга другого яблука. Його ми на підлогу кидати не стали. Навпаки, його кожен гладив і говорив, яке воно чудове: «Яка гладка шкірка», «Такий прекрасний колір», «Обожнюю яблука».
І знову яблуко повернулося на стіл. На вигляд було відрізнити, яке з них кидали на підлогу, а яке хвалили. Можна було тільки на дотик відчути різницю: на «скривдженого» яблуці з’явилися під шкіркою м’які місця.
А потім настала завершальна частина експерименту. Я розрізала обидва яблука. Одне з них було всередині яскраво-білим, міцним, хрустким навіть на вигляд. Друге — в коричневих плямах, абсолютно несимпатичне. Відразу було видно, яке з них били й ображали. Адже на ньому залишилися синці та подряпини — просто їх не видно зовні. Але всередині воно сильно постраждало.
Враження на дітей це справило дуже сильне. Вони зрозуміли, що відбувається всередині кожного з нас, коли нас ображають. Адже багато хто з них навіть не здогадувалися, скільки страждань можуть заподіяти образливі слова.
А потім результати експерименту закріпили — практикою, як і належить.
– Я розповіла, як мене образили минулого тижня. Сказала, що показала виду, як мені неприємно, що я посміхалася, але насправді мені було дуже боляче, — каже вчителька.
Потім і самі діти позгадувати різні неприємні випадки та образи.
– Ми можемо навчити дітей розуміти, що це ненормально — завдавати комусь біль, говорити один одному образливі речі. Можемо навчити їх захищати слабких, зупиняти знущання. Одна дівчинка так і зробила — вона відмовилася ображати яблуко, — розповіла жінка. – У наших силах виростити покоління людей, які будуть добрішими, ніж ми.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
