Перед тим, як розкрити питання відносин між мамою і дитиною, я напишу кілька речень про впевнену в собі мамі, і чому на цьому важливо зробити акцент, провести червоною ниткою через всю статтю.
Мами рідко пояснюють своє емоційне вигорання відсутністю впевненості в собі, вони швидше розкажуть про загальну втому, відсутність часу для себе, проблеми зі сном, нечутливих близьких. А я пропоную вивчати не вершину айсберга (усунення емоційного вигоряння), а першопричину цього стану.
Моє переконання, що ключова причина — невпевненість жінки в собі. Мама з заниженою самооцінкою постійно оцінює себе, болісно реагує на оцінювання з боку інших людей, тривожиться, відчуває ряд страхів з різних приводів. Все це відволікає її від справжнього відпочинку. Замість розслабленого спілкування зі своєю сім’єю, уваги до своїх бажань і потреб, жінка робить черговий забіг в буденному колесі. Навіть, коли у мами раптом з’являється кілька годин для себе, вона витрачає їх на усунення своїх недоліків, періодично заганяючи себе на інтенсивних спортивних тренуваннях в ще більше виснаження. Спорт дуже цілюще впливає на тіло і самопочуття жінки, але за умови, що жінка встигає нормально харчуватися і висипатися. В іншому випадку додаткове навантаження принесе більше шкоди, ніж користі. Я описую окремий приклад, але загальна тенденція залишається без змін у всіх невпевнених у собі жінок. Дуже коротко про те, як розпізнати невпевненість в собі: знецінення себе, як особистості, відсутність розуміння своїх власних потреб, психологічних меж, невіра у власні сили та можливості, залежність від чужої думки, оцінювальних суджень. А зараз…
Про взаємозв’язок між впевненістю мами в собі та емоційним добробутом дитини
Тренд раннього розвитку дитини відволікає від більш важливих завдань в житті мами і її малюка. Жінка відповідальна за свій емоційний стан і ця відповідальність на першому місці в рейтингу найкориснішого. Доводилось вам спостерігати, як різко змінюється поведінка дитини поруч з емоційно вигорілою мамою? З бабусями, татом, нянею і навіть сусідкою дитина поводиться адекватно, але варто їй залишитися разом з мамою, і починаються істерики.
Зв’язок дитини та мами неможливо переоцінити, особливо, коли мова йде про дітей дошкільного віку. Жінки побоюються бути поганими мамами й чомусь вважають, що хороша мама — це мама, яка присвячує своїй дитині 24 години в добі та без вихідних. «Хороша мама» дуже швидко втрачає емоційну рівновагу, втомлюється, дратується, змушує себе радіти материнству. Дитина моментально реагує на зміни в емоційному фоні мами та своєю поведінкою сигналізує їй, що потрібно терміново щось змінювати. Відпочинок для мами — це відпочинок для дитини. З кращих спонукань (не без впливу суспільних стереотипів і вищезгаданої невпевненості в собі) мама заганяє себе в психологічну безвихідь, зливається з дитиною (в запущених випадках робить її своїм сенсом життя), живе її потребами, прагне віддавати їй найкраще. Заради чого все це? Надуманого і часом нав’язаного образу ідеальної мами. Відсутність задоволення в житті мами гарантує дитячі істерики.
Для мами, з заниженою самооцінкою, може стати справжнім випробуванням ситуація, в якій образили її дитину або вона сама проявила відкрито гнів стосовно інших дітей. Переживання дитини можуть налякати її, їй складно буде впізнати та розпізнати потреби дитини, які часто ховаються за емоцією гніву. Для втомленої, невпевненої в собі мами — це важке завдання.
Дитина дорослішає, коли вона вирішує посильні її віку задачі. Невпевнена мама часто захищає малюка від будь-якої небезпеки, навіть тієї, яка, навпаки, допоможе малюкові подолати труднощі та розвиватися надалі. Мами, які позбавляють своїх дітей самостійності насправді позбавляють їх більшого — справжньої сили. Дуже важливо дати дитині надійний емоційний тил і це можливо тільки, якщо мама відчуває цю підтримку сама, вміє спиратися на саму себе (в емоційному плані), довіряти собі. А тепер детально …
Про те, що робити, якщо конфлікт трапився і дитину образили
До або після конфліктної ситуації в житті дитини, мамі важливо помічати успіхи свого чада і регулярно позитивно підкріплювати навіть найнезначніші, на перший погляд, досягнення. Чому це важливо? Це безпосередньо впливає на її самооцінку, вміння домовлятися в конфліктній ситуації, а не «ховати голову в пісок », не боятися відкритого прояву агресії з боку інших людей, а з «холодною головою» приймати максимально розумні рішення.
Мамі важливо тримати себе в руках. Мікс зі страху, жалості до дитини та тривоги не сприяють ефективному вирішенню ситуації. Якщо емоція страху переважає, потрібно зупинитися, зловити мить між вдихом і видихом, зробити так кілька разів. Коли з’явиться почуття, що вже не реакція управляє вами, а ви їй, тоді можна рухатися далі. Дитина моментально реагує на мамин страх, а тому оцінює конфліктну ситуацію, як дійсно щось страшне і небезпечне. Уміння мами тримати власні емоції у певних рамках, навпаки, послужить справжньою підтримкою для малюка. Не менш важливим є розібратися в тому, що трапилося разом з дитиною. Детально обговорити, що відбулося, приділити увагу емоційним переживанням дитини. Дуже важливо розглянути ситуацію з усіх боків. Не упускати з виду переживання, особливості поведінки іншої дитини або інших учасників конфлікту. Також має сенс обговорити ситуацію, так би мовити, з боку, з позиції спостерігача.
Читайте також: Не кричіть на дітей! Сильне звернення до всіх батьків!
Найбільш поширена реакція батьків — бігти терміново захищати свою дитину від кривдників, розбиратися, хто посмів так вчинити з нею. А чому могла б навчитися дитина у таких батьків, якби замість «емоційних розборок» дитина отримала б реальний досвід подолання конфліктів?
- По-перше, самостійності, а це перший крок до формування справжньої впевненості в собі. Я зараз пишу про тих випадках, коли екстремально втручатися дійсно необов’язково. Подолання конфліктів у житті дитини — це важливий етап для формування навичок соціальної адаптації. Мамі потрібно вчитися не нав’язувати дитині свої реакції та рішення в конфліктній ситуації, а допомагати їй самостійно долати, посильні її віку, труднощі, в тому числі й конфлікти.
- По-друге, позиція мами — це вміння тримати себе в руках, керувати своїми емоційними реакціями. Видихнути та взяти невелику паузу, якщо це необхідно, щоб не потонути в почуттях. Ділитися з дитиною своїм особистим досвідом, розповідати про особливості спілкування між людьми, обговорювати й ще раз обговорювати. Дуже цінний ресурс для дитини — це впевненість мами в собі. Найзначніший ефект надає особистий досвід мами й він проявляється в кожному її слові підтримки, переконаннях, ставленні до себе (своїх потреб, кордонів), ставлення до життя в цілому. Для мами, яка не вміє зберігати свої особисті кордони, буде дуже складно навчити дитину бути такою ж чуйною до свого особистого простору. Впевнена в собі людина знає, в який момент потрібно сказати «стоп», не дозволити переходити межу дозволеного іншим, терпіти неповагу стосовно себе, образи, будь-які види насильства.
Упевнена в собі мама зберігає гнучкість в конфліктній ситуації, вона прагне відзначати досягнення своєї дитини (навіть такі, як «помив руки перед їдою без нагадування»), підтримує дитину, допомагає (не чинить все за дитину, а пояснює, обговорює). Але, на жаль, звична модель виховання дитини – «зручна дитина». Це малюк, який з кожним роком все менше проявляє особисту ініціативу, боїться висловлювати свої потреби (за це часто карають батьки, якщо потреби не влаштовують їх особисто або заважають задовольнити свої власні), пригнічує гнів.
Про цінність гніву
Ця, мабуть, найпотужніша емоція. Якщо вона пригнічується людиною, то руйнує все з середини, але варто їй вирватися назовні після тривалого ув’язнення і її господар втрачає над нею контроль. Саме для невпевнених у собі людей, гнів викликає бажання сховатися, а не зустрітися з ним віч-на-віч і використовувати його енергію для досягнення поставленої мети. Я зараз пишу про здоровий гніві, а не про насильство над іншими або собою. Мами дуже переживають, коли їх діти проявляють гнів, намагаються забороняти їм це робити. Але це дуже важлива емоція. У дорослому житті вона допоможе їм проявити свої лідерські якості, досягти мети, подолати труднощі.
Найкраще, що може зробити мама — навчити свою дитину правильно висловлювати гнів. Направляти цю емоцію в сторону досягнень. Діти, які придушують гнів, частіше за інших засмучуються, зазнають труднощів у спілкуванні з людьми, менше впевнені у своїх силах, схильні уникати невдачі, переносити відповідальність за своє власне життя на оточуючих. І тільки впевнена в собі мама здатна виховати самостійну дитину. Упевнена мама — сильна і здорова дитина.
Автор: Євгенія Чугунова
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
