Для дитини нормою є поводитися природно, тобто поза рамками, встановленими суспільством. Однак не потрібно думати, що цю природність потрібно берегти! Дитині потрібно встановлювати правила і вчити її приймати правила без істерик і печалі про недосконалість світу.

Сьогодні багато розмов про те, що, мовляв, це ж нормально дитині не бути ідеальною: так, нормально і лінуватися, і грубіянити, і не слухатися. Приємно таке читати, нібито виходить не у вас поганий результат виховання, а це норма така у дітей. «Нова норма», так.

Про виховання “за новою нормою”

Особливо винахідливо іноді «нова норма» пояснюється так: поводиться дитина погано тому, що їй дуже добре у вас і з вами живеться. Тобто, ви такий спритний батько, забезпечили майстерно дитині безпечне середовище де вона може самовиражатися. Дитина розслаблена і розкута, може показати себе такою, яким вона є. Ну да, і нахамити, і послати, а що такого? А якщо вона так відчуває!

І якось відразу спокійно на душі робиться, ніби як все правильно, дитині так безпечно з вами живеться, що вона абсолютно не боїться вашої реакції на свою погану поведінку. Значить виховання у вас витончене, не ширпотреб штампуєте, особистість ростите вільну.

Інше привабливе пояснення «нової норми» — те, що «всі діти такі». Всі діти так недобре поводяться, всі зовсім не відлипають від гаджетів, їдять гамбургери, грублять батькам і лінуються в школі. А ті, хто говорить, що це не так, вони просто лицемірять, хочуть показати себе кращими, соромляться правди. Просто вони невільні й бояться визнати правду, показати свою недосконалість. А вільні не бояться і навіть дещо нав’язливо, раз у раз повідомляють про те, як чарівно жахливо поводяться їхні діти.

Ось ці два пояснення «нової норми»: «Дитина зі мною вільна і розкута» і «Всі діти такі», й стають причиною того, що батьки не насторожуються вчасно, при перших сигналах неблагополуччя. Вони не схвильовані жодними проявами дитини, не бачать в них проблеми. Їм розповіли, що діти повинні рости вільними, розкутими, ось як чарівні іноземці маленькі (живе чомусь міф про особливу свободу європейських дітей, хоча вони набагато рідше погано виховані, ніж наші маленькі співвітчизники).

Наведу приклад. Сім’я з хлопчиком трьох з половиною років на консультації. Красиві інтелігентні батьки, багато читали, в тому числі про дітей, обидва працюють, досягають успіху, з сином зазвичай няня. Питання ставлять швидше загального характеру, як краще реагувати на той чи інший випадок, нічого особливого, просто прийшли поговорити. Хлопчик грає поруч. Грає дуже шумно, відверто кажучи, буйно: жбурляє щосили іграшки, кричить, може підійти й вдарити маму в грі (батьки посміхаються), іноді підходить і закриває батькам рот, типу мовчіть. Батьки м’яко усуваються, посміхаються, жартують («а хто це тут такий спритний», «президентом буде, не інакше»). Питаю — чи поводить дитина зараз себе незвично, ні, кажуть, ситуація штатна.

В такому випадку батьки не хвилюються, бо знають, що дитина є дитина, не прив’язати ж її, їй потрібно грати. І вони чесно їй таку можливість надали. Насправді в цій ситуації дитина отримує неадекватну інформацію про своє місце в суспільстві, правила поведінки й кордони.

У її голові формуються такі конструкції: «я головний», «можу робити, що мені хочеться». У найближчому майбутньому у дитини та у її оточення утворюються проблеми. Але поки їх ніби немає (почасти тому, що з дитиною сидить няня, батьки рідко мають з нею управлятися).

Це теж вплив «нової норми», батьки вважають тепер, що дитину обмежувати гріх, їй не варто говорити «не можна», їй, значить все можна.

Для дитини нормою є поводитися природно, тобто поза рамками, встановлених суспільством. Однак не потрібно думати, що цю природність потрібно берегти! Дитині потрібно встановлювати правила і вчити її приймати правила без істерик і печалі про недосконалість світу.

Вчасно помітити перекіс і небажану лінію розвитку необхідно. Не варто себе присипляти ілюзіями «нової норми». Дуже наївно думати, що нормальну дитину, слухняну, яка поважає вас і ваші правила, виростити легко, а ви пішли складним шляхом «нової норми», у вас тонший рівень виховання. Є такі напрямки фантазії батьків: мовляв, ви могли б і гримнути, і натиснути, була б як шовкова дитина, але ви не такі батьки! У вас демократія і «нова норма».

Насправді батьки просто не справляються, не можуть зробити так, щоб дитина із задоволенням і в мажорному стилі слухалася. Накричати й вдарити можна, але більшість батьків на гіркому досвіді переконалися, що навіть це особливо не допомагає. І оскільки безпорадність переживати боляче, вони будують собі захисні конструкції «нової норми». І тепер виявляється, що це не погано, а добре: неповага, хамство, ігнорування батьків дитиною. Це означає свободу дитини!

У «нової норми» є помилкова підкладка — міф про те, що слухняних дітей ростити легко (так, по струнці, щоб ходили). Що якби батьки використовували дідівські прийоми та методи, діти, звичайно, поводилися інакше.

Але, навіщо ростити невротиків?

Свобода куди краще!

«Нова норма» присипляє, але лише до пори до часу. Швидко з’ясовується, що всі неприємні прояви дітей дійсно неприємні! І одиничне хамство якось непомітно стає фоном вашого життя (перед знайомими вже незручно …) І лінь (політкоректно висловлюючись – «відсутність мотивації») важко впливає не тільки на самопочуття батьків, але і на життєвий рівень дитини.

Взагалі вважати, що дитина, яка поводиться погано (примхлива не в міру, грубіянить батькам, не може себе організувати для важливих справ) дуже щаслива — велика помилка. Всі майже ознаки «поганої» поведінки дітей існують на основі неблагополучного стану дитини.

Дитині, яка вередує, дійсно погано, каприз лише зовнішній прояв цього «погано». Дитині, яка обізвала маму також погано, як і мамі.

Розкол з близькими, глибоке нерозуміння і відчуженість уперемішку з агресією — основа грубості дітей, це болісний стан для дитини. Примхлива, груба дитина або так званий «маніпулятор», перед усім нещасна САМА.

Від великого щастя, безтурботного благополуччя і глибокого почуття безпеки діти не поводяться погано. Все це, зрозуміло, не означає, що дитину треба пожаліти у відповідь на її грубість. Або задобрювати її у відповідь на капризи. Але розуміти ці всі прояви потрібно правильно: швидше, як несприятливі явища, не як «нову норму» і прояви волі.

Відмовляючись від «нової норми» (тобто оголошення неблагополучних явищ нормальними) ви отримуєте можливість:

1. Побачити, що ваші дії ведуть до проблем. Важливо визнати, що щось пішло не так, щоб мати можливість аналізувати свою власну поведінку.

2. Допомогти дитині. Дитина дезорієнтована «новою нормою» матиме проблеми з суспільством. Сімейне коло — тільки одне з полів, де існує дитина. І якщо ви готові жити в ілюзіях, то світ неодмінно покаже дитині, де вона переходить межі. І дитина, яку не орієнтують вдома, буде страждати від цього розколу: начебто все у мене нормально, але злі люди навколо всім незадоволені.

Читайте також: Чому батьки сьогодні недостатньо суворі. Невиховані діти = нестерпні дорослі.

Нерозуміння норм поведінки зазвичай веде до таких переживань.

Деяким не подобається навіть і саме це слово «норма». Як можна її встановлювати, хто це задає норми? Чому хтось вирішує яким бути вам, якою бути вашій дитині? Пусте все це, будемо вільні!

Однак існування норм поведінки — гарантія того, що люди можуть жити поруч. У норми при цьому є досить широкий коридор, в якому ви можете знайти себе. У нашому суспільстві точно є досить багато можливостей вибору поведінки, яка ще вписується в громадський стандарт, але дозволяє вам бути досить індивідуальним.

Хоча у «нової норми» є цілком зрозумілі передумови в психології людини і її поява викликана культурними впливами (різні джерела нам просто розповідають про цю «нову норму»), потрапляти до неї в полон небезпечно для психологічного здоров’я батьків. В ілюзії спокійно, як говорив Фрейд, за це її й люблять. Але він же уточнював, що під час аварії ілюзія завдає важкі рани своїм творцям, так що за життя в ілюзіях доводиться платити. А впаде ілюзія неодмінно під натиском реальності. Тому, краще вже відразу тримати зв’язок з реальністю!

Автор Єлизавета Філоненко

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів