Мама дівчинки-підлітка записала свої думки про те, чи треба виховувати дитину своїм прикладом або дозволити їй прокладати власний шлях.

Моїй доньці 16. Ніжний вік, якого батьки так бояться. Адже всім відомо: нинішня молодь — вона не те, що були ми. Вони й розбещеніші, і безвідповідальніше, і більш ледачі, і інтересів у них немає — в голові один інтернет, гулянки та протилежна стать. А тут ще підлітковий максималізм і ніякої поваги до батьків. Інша справа були ми — відповідальні, розсудливі. Чи ні?

Як тільки у мене на язиці починає крутитися ось ця ось капость: «А ось я у твоєму віці … (гроші заробляла, про майбутнє думала, докторську захистила, рятувала голодуючих тюленів Африки …)», я негайно червонію і починаю реготати. Фраза, так і не народившись, згортається в запорошену грудку і засувається подалі.

А все тому, що порівняння буде явно не на мою користь.

Що зі мною було в 16? По-перше, я закінчила школу. По-друге, вже три роки до того часу зустрічалася з майбутнім батьком доньки. Так, я була поганою дівчинкою. По-третє, потестувала шкідливі звички: і курила (від батьків, правда, приховувала), і з алкоголем була вже якщо не на «агов, ти», то точно не на «ви».

Похвалитися в загальному нічим. Крім хіба що відносних успіхів в навчанні та рідкісною серед моїх однолітків начитаністю.

Так, начитані люди й тоді, 20 років тому, були рідкістю. Тому, випади на зразок «Все в телефоні сидиш, ні щоб книжку почитати» – ну не знаю … А ви дійсно в 16 років весь час проводили за книжками? Да, ладно.

Ну серйозно, згадайте себе у свої 16 – так чорта з два у вас в голові була робота у волонтерському корпусі, навчання і книги про розвиток гуманізму. І напевно мотивувати вас на старанне навчання або самовіддану допомогу батькам простіше всього було за допомогою сили чарівного пенделю. Ні? Тоді ви — рідкісний експонат, дозвольте ваш автограф.

Але повернемося до двох конкретних дівчат, тобто до мене і моєї дочки.

Нехай дівчина Олександра дійсно лінива, дійсно залипає в соцмережах, не блищить ентузіазмом із приводу волонтерської роботи в нетрях Африки, але старечого кректання «а ось я …» вона від мене точно ніколи не почує.

Тому, що вона — краща. Вона вже зараз краща, ніж я була в її віці. Любіть ваших дітей!

В які моменти варто прикусити язика

  • Крутиться перед дзеркалом, старанно фарбуючи вії

Хочеться ляпнути: «Ну що ти себе розмальовуєш, твоє головна прикраса — молодість!»

Згадайте: свої перші збори на побачення або на дискотеку. Ці жахливі бузкові тіні. Вії, що злиплися. І мамине бурчання про те, що яскраво фарбуються тільки дівчата легкої поведінки. Пам’ятаєте? А тепер візьміть пензлик і покажіть, як правильно — щоб в міру та акуратно.

  • Валяється на дивані та хихикає, дивлячись в телефон

Ви вже почали говорити: «Зайнятися нічим? Фізику вивчила? Йшла б краще посуд помила (пил протерла, матері на кухні допомогла, з собакою погуляла)»?

Читайте також: Перехідний вік: фішка підлітків чи їхніх батьків

Згадайте: як чули від батьків те ж саме кожен раз, коли хотіли зайнятися чимось, важливим для вас в цю хвилину. Які думки були в голові? Правильно: «Схоже, предків просто бісить, коли я нічим не зайнята». У цьому є частка правди. Чуже байдикування дратує, особливо коли сам втомився. Але ж можна про допомогу попросити, про уроки м’яко поцікавитися, а з собакою разом погуляти. Або — зараз крамолу скажу, увага! – відкласти домашні справи й теж мирно повалятися на дивані!

  • Приносить не найкращі оцінки за чверть

Тільки не починайте ось цього от: «А Таня (набір букв в імені довільний) вчиться на відмінно, мамі допомагає, з братиком няньчиться, на баскетбол ходить, японський вчить і все встигає».

Приміряйте на себе цей пасаж. Порівняйте себе з однокласником, у якого свій бізнес і який кожен Новий рік проводить в новій країні, змінює машини як рукавички, купив п’ятикімнатну квартиру в центрі. Приємно? Ось і мовчіть краще.

  • Одягає відчайдушно дурний наряд

«Спідницю не забула?», «Що це за балахон?», «А що, чоловічі черевики зараз в моді?». Ой, все.

Згадайте, як самі зелені лосини та леопардові спідниці носили. І міні-сукні теж. Як і люрекс, дурну сумочку зі стразами й майку з паєтками. Стиль в дитинці треба виховувати, а не глумитися. Особливо, якщо самі не еталон і бойфренди носите зі шпильками.

  • Відпрошується в клуб

О, тут складно. Відразу хочеться визначити дедлайн по поверненню – 23 години й ні хвилиною пізніше. Інакше починається паніка: дитинка вплутається в історію, знайде собі неприємностей, хтось її образить.

Згадайте: ви-то самі в 17 років не гуляли до ранку? І що? Завжди пиячили до упаду і займалися непотребством? Або ви настільки не довіряєте своїй дитині, що вам здається, ніби вона тільки за поріг — як тут же алкоголь і розпуста?

Спробуйте домовитися про взаємні дзвінках або SMS – раз на годину досить. І ви в курсі справи, і дитя дорогоцінне не дуже напружується, що буде виглядати «не круто» в компанії.

Автор Наталя Царьова

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів