1

Не виділяти дитину як маленьку і тому надавати їй особливі привілеї в сім’ї. Набагато важливіше, щоб вона відчувала свою рівність в сімейному колективі.

2

Не ставити дитину в особливе становище: перший шматок, краще місце сприяють вихованню егоїстичних нахилів.

 3

Вміти відмовляти дитині твердо і рішуче, якщо помітно, що її бажання перевищують можливості сім’ї або порушують зручності старших.

 4

Учити дитину зважати на інтереси та бажаннями старших, не заважати їхній роботі та відпочинку.

5

Ставитися до дитини, як до рівноправного члена сімейного колективу, з повагою (вислуховувати її думку, надавати їй можливість брати участь в сімейних радах і т. п.).

6

Закріпити за дитиною постійне коло обов’язків і невідступно стежити за їхнім виконанням. Привчати її піклуватися про старших, навчати цього, даючи конкретні доручення («Запитай, як почувається хвора, чи не треба їй що?», «Проведи бабусю до ліфта, відкрий їй двері», «Грай тихо – дорослі відпочивають», «Цю половину з’їси сам, а цю залиш сестрі» і т. п.).

 7

Навчати дитину бути товариською, доброзичливою з дорослими та однолітками; вчити ділитися іграшками, ласощами з іншими дітьми та старшими.

8

Приглянутись до своєї дитини – чи володіє вона якостями громадськості (чи може за власним бажанням поступитися зручним місцем кому-небудь з дорослих; вміє піклуватися про старших членів родини без вашого нагадування, розділяти загальносімейні радощі й прикрощі та, ін.).

9

Наказати дитині поважати себе неможливо; повага завойовується всім способом життя, ставленням до людей, до праці, суспільним становищем.

10

Розповідати дитині про роботу близьких, їхні громадські справи; якщо у членів сім’ї є нагороди, розповісти, за що вони отримані.

 11

Надавати можливість дитині піклуватися про старших, про добрі вчинки.

12

Дитина має велику навіюваність. Якщо вона відчуває, що їй довіряють, вважають її хорошою, вона постарається виправдати цю думку.

13

Насмішка, грубе слово ранять душу дитини, зневажають її гідність.

14

Діти, у яких розвинене почуття власної гідності, добре реагують на батьківське слово, вони більш податливі педагогічним впливам.

15

Дотримуватися послідовність у вимогах до дитини. Перш ніж питати з неї, треба бути впевненим у справедливості й обґрунтованості своїх вимог; не скасовувати рішень, це допустимо лише у виняткових випадках.

16

Правила, що пред’являються до дитини, повинні дотримуватися всіма членами сім’ї: якщо дитина бачить, що батьки можуть, а їй не можна, неможливо досягти бажаних результатів у вихованні.

17

У виборі способів впливу на дитину завжди починати з м’яких заходів, і тільки у виняткових випадках вдаватися до сильніших подразників.

18

Чіткий режим і змістовне життя дитини – основна умова формування позитивних стійких звичок, що запобігають виникненню примх.

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів