Все було начебто добре, але раптом дитина стає некерованою. Гепає дверима, вередує, кричить та відстоює своє «ні». Що робити у цьому випадку батькам: нагримати чи перечекати. І чи означає це, що дитина віддаляється від вас і порозуміння вже не знайти?
Практичний психолог опорного закладу «Престиж» Вікторія Юдковська, яка працює як з учнями, так і з їхніми батьками, розповіла, як побудувати взаємовідносини з дитиною, коли та починає відстоювати власні кордони.
Своєрідний екзамен у стосунках батьки-діти відбувається саме у підлітковому віці. Адже тоді діти починають відстоювати особисті кордони, які важливі для кожної дорослої людини. І цей період, який неймовірно важливий для подальшого життя, батькам треба пройти разом з підлітком. Важливо не віддалитись та не стримувати цей процес своїм авторитаризмом. Адже якщо це особистісне формування не відбудеться, то є теорія, що підлітковий період людина переживе у дорослому віці, а це може мати негативні наслідки у професійному чи особистому житті.
Які важливі кроки мають зробити батьки назустріч своїй дитині
До того віку, коли дитині виповниться 10-11 років, її стосунки з батьками мають сформуватись дружніми та здоровими. Щоб вона могла довірити мамі й татові свої переживання та думки. Та була певна, що її завжди сприймають такою, як вона є.
Є декілька кроків, які допоможуть побудувати здорові стосунки з дитиною.
Крок перший – сприймайте дитину такою, якою вона є. Незалежно від віку сина чи доньки, батьки мають дати собі установку: «Я приймаю свою дитину такою, якою вона є незалежно від її здібностей, задатків та поглядів». Це, фактично, фундамент ваших взаємовідносин.
Прощайте дитині її невеликі помилки та «неідеальності». Нехай вона постійно матиме на них право, як і ви на свої
Крок другий – обійміться. Замість того, щоб лаяти дитину – обійміть її. Психологи рекомендують обіймати своє дитя не менше 8 разів за день. Знаходьте час для тактильного контакту з дитиною вранці та ввечері, якщо не бачитесь протягом дня. Обійми та конструктивний діалог — найкращий шлях до порозуміння. Й завжди пам’ятайте, що не дитина погана, а її вчинок, адже жодна особистість не може бути чи поганою, чи хорошою, усі ми абсолютно різні.
У дорослому віці може бути період, коли дитина відмовляється від обіймів. Не наполягайте, у кожного свої межі особистого комфорту
Крок третій – навчіть дитину виявляти власні почуття. Для чого навчіться проговорювати та виявляти власні почуття до неї. «Я щаслива, бо…», «мені сумно, бо…». Питайте в дитини: як ти себе почуваєш, через що ти ображена. Зацікавленість та абсолютна відкритість у спілкуванні – це дуже важливо. Не допускайте відповіді «угу», «ага» і «ну все ж добре?», якщо дитина вам розповіла щось, що її хвилює. Ні, «не все ж добре», якщо це її бентежить. Або навпаки, вона хоче поділитись своєю радістю з вами, й чергове «угу» відбиває потребу розповідати щось батькам.
У будь-якому віці син чи донька мають бути впевнені, що вони можуть щось розповісти мамі або татові й отримати мудру, конструктивну пораду
Крок четвертий – спільне дозвілля. Проводьте його разом з дитиною. Нехай у вас будуть певні традиції, де ви проводите час в іграх, дослідництві чи спілкуванні. Все залежить від віку дитини. Дошкільники – це ігри, молодша шкільна ланка – дослідження чогось нового, а підлітки – спілкування.
Чи відбивається спосіб життя батьків на дитині?
Безумовно. Для того, щоб дитина могла сама сказати: я хочу займатись танцями, малюванням, грати в шахи чи щось інше, вона повинна мати приклад батьків, які чимось цікавляться. Якщо мама й тато не мають власних хобі, або проводять дні за гаджетами, переглядом телевізора, то дитина, як правило, робитиме те саме, її мало цікавитиме щось інше.
Сварки та суперечки у родині можуть стати бар’єром у спілкуванні з дитиною.
Що важливо для підлітка?
Щоб його поважали, як особистість і водночас любили. Але не тиснули. Саме у підлітковому віці людина, яка психологічно формується у дорослу особистість, відчуває будь-який тиск ззовні. І якщо спробувати підкорити дитину повністю собі, то, як наслідок, у майбутньому може сформуватися інфантильна позиція до життя. Це добре лише для батьків, але не для самої дитини. Або ж у дорослому віці син чи донька матимуть труднощі спілкування з батьками.
Що робити, якщо емоції беруть верх
Якщо, наприклад, дитина, хряпнула дверима, чи щось вигукнула, не треба продовжувати спілкування з нею в цей момент. Вона дала ясний сигнал про те, що зараз діти їй спокій. І батькам краще заспокоїтись. Всі конструктивні розмови потрібно проводити, коли емоції вляжуться, розум стане більш ясним.
При спокійній розмові завжди краще пояснити дитині наслідки її вчинків, разом змоделювати майбутню ситуацію
Але, якщо дитина збирає речі й намагається залишити дім, це може бути беззвучним криком: «Почуйте мене нарешті, зверніть увагу на мене і на те, що для мене важливе». І тут варто вчасно і правильно зреагувати.
Читайте також: П’ять секретів спілкування з підлітками
Як налагодити спілкування з дорослими дітьми?
Дати дитині можливість самій робити свої помилки та здобувати свої перемоги. Дорослих сина чи доньку вже пізно вчити вашим поглядам на життя, хіба що, вони звернуться за порадою самі, коли вважатимуть за потрібне. Так для батьків боляче, коли дитина робить помилку і потім отримає болісний досвід. Але це вже доросла особистість, і вона має отримати цей досвід, бо це її, не ваше життя. Головне, що можуть дати батьки — свою любов і підтримку.
Але не потрібно брати на себе провину за вчинки вже дорослих дітей
У будь-якому віці дитині, навіть, якщо вона вже сама виховує власних, здобула певний авторитет у колег чи суспільстві, важливо знати, що окрім друзів є батьки, тато чи мама, які її люблять попри невдачі чи проступки.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
