З найкращих спонукань батьки намагаються допомогти дитині у всьому – адже у них більше досвіду, знань і сил. Чим це може бути шкідливо і що точно не потрібно робити замість дитини?
Якщо в перші кілька років життя дитини основне завдання батьків – забезпечити її безпеку, то надалі вони повинні поступово навчити дитину обходитися без них. Як це не сумно, але рано чи пізно діти йдуть від батьків і починають жити своїм життям. У всякому разі в благополучних сім’ях зі здоровим психологічним кліматом. До цього часу дитина повинна вміти сама про себе подбати, а батьки – передати необхідні навички. Що не можна робити за дитину, щоб вона виросла самодостатня?
1. Домашні завдання
Картина, коли вся сім’я вечорами сидить над уроками, – вже звичне кліше, що означає, що в родині є школяр. Батьки так намагаються допомогти дитині, що їй взагалі не доводиться напружуватися: тато вирішує завдання, мама малює / ліпить / шиє / креслить, бабуся пише твір, а дідусь майструє табурет на урок праці. Інтелектуальний розвиток всієї родини йде повним ходом, але чого вчиться при цьому сама дитина?
Може здатися, що без допомоги та контролю дитина просто перестане виконувати домашні завдання. Але якщо перед ним не ставити ніяких завдань, то не варто і чекати їх виконання. Допоможіть дитині так спланувати свій день і час на уроки, щоб вона могла не поспішаючи все виконати. Якщо щось не виходить – не поспішайте все робити самостійно, а допоможіть виправити конкретну помилку, підштовхніть в потрібному напрямку. Зате дитина зможе пишатися гарними оцінками, які будуть саме її досягненням і стимулом вчитися далі.
2. Вибирати професію
Величезна кількість абітурієнтів, які щороку беруть штурмом юридичний та економічний факультети, – це аж ніяк не ознака того, що 17-річним підліткам найбільше в житті хочеться займатися фінансами або адвокатурою. Але їхні батьки впевнені: саме в цих професіях дитина досягне успіху
До вибору професії і навчального закладу дійсно потрібно підходити вдумливо і з часткою розрахунку. Однак головним критерієм має бути бажання дитини, її схильності і здібності. Інакше це може обернутися кинутим навчанням, скандалами або просто втратою кількох років життя на отримання непотрібної освіти. Складно з цим змиритися, але ваша дитина може бути щасливою, подорожуючи на розбитому автобусі з власною рок-групою і взагалі не отримавши вищої освіти. А за тиск при виборі професії подяки ви точно не дочекаєтеся.
3. Ритися в її особистих речах і викидати їх
Навіть якщо вашій дитині стукнуло 30 років, вона живе окремо і виховує власних дітей – будьте обережні з її особистими речами, які залишилися у вас вдома. Це можуть бути коробки з якимись записками, листівками, зошитами, малюнками, дрібничками, фотографіями, які дорогі їй. Не варто думати, що все це – далеке минуле, про яке ваша підросла дитина не згадує.
Скільки б років не було вашій дитині – надайте їй можливість самій розпорядитися своїми речами. Хочете навести порядок – складіть в одну коробку все, що, на вашу думку, вимагає упорядкування, і віддайте дитині. Нехай вона сама вирішить, що робити з цими речами.
Само собою, ні в якому разі не можна читати особисті щоденники, записки, вірші та інші записи вашої дитини. Якщо ви вимагаєте поваги до себе, то проявляйте її і до зростаючої поруч маленької людини.
Читайте також: 50 простих істин. Батькам на замітку
4. Вирішувати проблеми з друзями та “другою половинкою”
Якщо у вашої дитини виник конфлікт з ровесниками – не поспішайте рватися на допомогу. У деяких випадках втручання дорослих дійсно необхідно. Наприклад, коли дитину принижують і фізично ображають однокласники. Однак і тоді розмовляти ви повинні не з цими дітьми, а з їхніми батьками та педагогами, які можуть бути свідками подібної поведінки.
Якщо ж у дитини проблеми в романтичних стосунках – не втручайтеся, поки вона сама не попросить пораду. Ваша участь в її любовних справах повинна обмежитися щирою розмовою, якщо дитина відчуває в ній необхідність. Дзвонити дівчині або хлопцю вашої дитини, їх батькам – це зайве.
Пам’ятайте, що вчинення помилок – це неминучий етап розвитку і дорослішання. Ваше завдання – бути поруч і контролювати ситуацію “здалеку”, щоб не пропустити тривожних ознак того, що вона стає небезпечною.
Моя дитина
За матеріалами
