Привіт! Будь ласка, не клади слухавку!
– Що тобі потрібно? У мене немає часу на твою балаканину, давай швидше!
– Я сьогодні була у лікаря …
– Ну і що він тобі сказав?
– Вагітність підтвердилася, вже 4й місяць.
– А я тобі, чим можу допомогти? Мені проблеми не потрібні, позбавляйся!
– Сказали пізно вже. Що мені робити?
– Забути мій телефон!
– Як забути? Ало — ало!
– Абонент знаходиться поза зоною досягнення …

Минуло 3 місяці.

«- Привіт малий!» у відповідь «Привіт, а ти хто?»
«- Я твій Ангел Хоронитель.»
«- А від кого ти будеш мене охороняти? Я ж звідси нікуди не подінуся»
«- Ти дуже смішний! Як ти тут живеш?»
«- Я добре! А ось мама моя щось кожен день плаче.»
«- Малюк не переживай, дорослі завжди чимось незадоволені! Ти головне побільше спи, набирайся сил, вони тобі ще ой як знадобляться!»
«- А ти бачив мою маму? Яка вона?»
«- Звичайно, я ж завжди поруч з тобою! Твоя мама красива і дуже молода!»

Минуло ще 3 місяці.

Ну, що ти будеш робити? Наче хтось під руку штовхає, вже другий стакан розлила! Так і горілки не напасешся!

«- Ангеле, ти тут?»
«- Звичайно тут.»
«- Щось сьогодні зовсім мамі погано. Цілий день плаче і лається сама з собою!»
«- А ти не звертай уваги. Не готовий ще, білий світ побачити?»
«- Здається, вже готовий, але дуже боюся. А раптом мама ще сильніше засмутиться, коли мене побачить? »
«- Що ти, вона обов’язково зрадіє! Хіба можна не полюбити такого малюка, як ти?»
«- Ангеле, а як там? Що там, за животом?»
«- Тут зараз зима. Навколо все біле, біле, і падають гарні сніжинки. Ти скоро сам все побачиш!»
«- Ангеле, я готовий все побачити!»
«- Давай малюк, я чекаю тебе!»
«- Ангеле мені боляче і страшно!»

– Ой, мамочки, боляче-то як! Ой, допоможіть, хто-небудь … Що ж, я тут одна зможу зробити щось? Допоможіть, боляче.

Малюк народився дуже швидко, без сторонньої допомоги. Напевно малюк дуже боявся зробити мамі боляче. Через добу, ввечері, на околиці міста, недалеко від житлового масиву:

– Ти синок на мене не ображайся. Зараз час такий, я така не одна. Ну, куди я з тобою? У мене все життя попереду. А тобі все одно, ти просто заснеш і все …

«- Ангеле, а куди мама пішла?»
«- Не знаю, не переживай, вона зараз повернеться.»
«- Ангеле, а чому у тебе такий голос? Ти що плачеш? Ангел поквап маму, будь ласка, а то мені тут дуже холодно »
«- Ні, малюк я не плачу, тобі здалося, я зараз її приведу! А ти тільки не спи, ти плач, голосно плач!»
«- Ні, Ангеле я не буду плакати, мама мені сказала, потрібно спати»

Читайте також: “Університет Ангелів”: казка, яка переверне ваш світ

В цей час в найближчій до цього місця п’ятиповерхівці, в одній з квартир, сперечаються чоловік і дружина:

– Я не розумію тебе! Куди ти зібралася? На вулиці вже темно! Ти стала нестерпною, після цієї лікарні! Люба, ми такі не одні, тисячі пар мають діагноз безпліддя. І вони, якось з цим живуть.

– Я прошу, тебе, будь ласка, одягнися і пішли!

– Куди?

– Я не знаю, куди! Просто відчуваю, що я повинна кудись піти! Повір мені, будь ласка!

– Добре, останній раз! Чуєш, останній раз я йду у тебе на поводу!

З під’їзду вийшла пара. Попереду йшла швидким кроком жінка. За слідом йшов чоловік.

– Кохана, у мене таке відчуття, що ти йдеш, по заздалегідь обраному маршруту.

– Ти не повіриш, але мене хтось веде за руку.

– Ти мене лякаєш. Обіцяй завтра цілий день провести в ліжку. Я подзвоню твоєму лікарю!

– Тихіше … ти чуєш, хтось плаче?

– Так з того боку, доноситься плач дитини!

«- Малюк, плач голосніше! Твоя мама заблукала, але скоро тебе знайде! »
«- Ангеле, де ти був? Я кликав тебе! Мені зовсім холодно!»
«- Я ходив за твоєю мамою! Вона вже поруч!»

– О Господи, це ж і справді дитина! Вона зовсім замерзла, мерщій додому! Любий, Господь послав нам малюка!

«- Ангеле, у моєї мами змінився голос»
«- Малюк, звикай, це справжній голос твоєї МАМИ!»

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів