Чим неслухняніша дитина, тим більш виснаженими та злими стають батьки. Пора розірвати це замкнене коло! А всього-на-всього потрібно засвоїти один простий, але моторошно дієвий, педагогічний прийом. Який? Розповідаємо.
Діти – як і дорослі – не хочуть, щоб ними командували.
– Злізь з шафи!
– Ні!
Це було дивно. Я, консультант з проблемної дитячої поведінки, вже роки працююча з дітьми, була в розгубленості – я не могла впоратися з шестирічкою, яка залізла на шафу прямо в моїй приймальні.
– Я сказала злазь!
– Ні! І ти мене не змусиш!
Вона мала рацію. Я не можу її змусити. Я була збита з пантелику і вона відчувала це.
– Зараз же спускайся, інакше ти не отримаєш наш традиційний подарунок в кінці прийому.
– Ну й добре, мені все одно!
– Якщо ти зараз же не злізеш, я розповім про твою поведінку твоїй мамі.
– Ну й добре, розповідай!
Ну так, посперечатися вдосталь їй зараз хотілося так сильно, що навіть покарання не могло її налякати.
Як типова дитина з сильною волею вона не боялася моїх погроз і не слухала мої команди. Коротше, це був мій педагогічний провал.
Після ще пари грізних і не працюючих фраз до мене, нарешті, дійшло: навіщо я все це роблю? Адже вона в курсі, що поводиться погано, я ж тільки розпалюю ситуацію своїми погрозами.
Тому я змінила свій тон. Подивилася на неї та усміхнулася.
– Ми сьогодні так чудово провели час разом. Я б не хотіла, щоб головним твоїм враженням від нашої зустрічі залишилася ось ця безглузда суперечка.
Вона негайно пом’якшала і мені, нарешті, вдалося встановити з нею контакт. А ще через пару хвилин вона злізла з шафи та обняла мене.
У цій ситуації я забула про те, що наші слова дійсно справляють велике враження на дітей.
Я наполягала на своєму замість того, щоб розмовляти м’яко. Хоча знала, що саме ця дівчинка найбільше ненавидить, коли її змушують щось робити.
Шкільний викладач, який веде блог під ніком Teacher Tom, недавно написав, що, за статистикою, приблизно 80% фраз, з якими дорослі звертаються до дітей, це команди. Тільки вдумайтеся! 80%!
Це означає, що 8 з 10 наших звернень до дітей, це слова про те, що потрібно зробити, і як це зробити так, щоб виправдати наші очікування.
Не дивно, що діти так часто і багато з нами сперечаються. Що їм ще залишається?
Нам, як дорослим, здається, що саме ми повинні вказувати дітям на їх помилки та давати вказівки. І, звичайно ж, це важливо. Але не 80% ж відсотків часу!
Після того, як я провела безліч сеансів з вольовими, впертими дітьми, я зрозуміла: чим більше команд я їм віддаю, тим гіршим стає наш зв’язок.
Але як же знайти потрібні слова?
Зазвичай це неважко, якщо пам’ятати ось про ці три речі:
- Ці слова повинні описувати небажану поведінку, від якої нам хотілося б позбутися.
- Ці слова повинні бути твердженням – не команди.
- В цих словах не повинно бути погроз покарання.
1. «Здається, в цій кімнаті всі речі валяються на підлозі» замість «Швидко прибери весь цей бардак!»
2. «Я бачу, що всі фігури впали, тому що ти зачепив їх рукою» замість «Припини лягати на стіл – ти всі фігури вже поскидав!»
3. «Ти тільки що кинув свою іграшку в сестру, тому що розлютилася на неї» замість «Швидко йди до своєї кімнати!»
Ви здивуєтеся, наскільки швидше та охочіше дитина починає виправляти свою поведінку, якщо вона не зазначена командою й окриком, а спокійним твердженням.
Я своїми очима бачила, як моторошно неслухняні діти дуже охоче реагують на фрази на кшталт «Здається, одна книга все ще валяється на підлозі» або «Весь пісок висипався прямо на підлогу». При цьому на окрики типу «Прибери за собою!» або виверти на зразок «Якщо ти прибереш за собою, я дам тобі подаруночок» вони не реагували зовсім.
Коли ми використовуємо затвердження замість команд, ми заводимо з дитиною діалог.
Наприклад:
Говорячи «Прибирати в кімнаті жахливо неприємно, я знаю. Тут все ще гора речей, які потрібно розкласти по місцях» ми починаємо розмову про те, як сильно дитина не любить прибирати й чому це здається їй такою важкою справою. Тобто, ми можемо разом з нею обговорити це питання і придумати якийсь оптимальний план прибирання кімнати.
Говорячи «Скільки разів мені ще потрібно сказати, щоб ти прибрала, нарешті, цей свинарник! Ніякого інтернету, поки не прибереш!» ми отримуємо неабияку сварку, дитячу істерику і виснажену маму, яка вже готова повернути планшет назад, тільки щоб не слухати ці крики.
Використовуючи твердження, ми отримуємо продуктивну розмову замість утомливих суперечок і сварок.
Звичайно ж використання фраз-тверджень не врятує вас раз і назавжди від усіх проблем з дітьми. Але ця техніка абсолютно точно допоможе вам змінити манеру спілкування з вашою дитиною.
- Ви зможете спокійно обговорювати небажану поведінку
- ви будете витрачати менше нервів
- ви будете менше сваритися з дитиною
Спробуйте! І не впадайте у відчай, якщо команди та крики все ще займають 80% вашого спілкування з дитиною. Перебудуватися на більш спокійний лад буває не так і просто. Але як тільки ви почнете помічати позитивні зміни, вам стане набагато простіше замінювати команди на затвердження. Зрозуміло, що всі ми люди й можемо зірватися час від часу, але це буде «іноді», а не «постійно».
Автор: Аманда Ройтер
