В оформлених, відповідно до вимог до кольорової гами, дитячих кімнатах вашим дітям повинно бути тепло, спокійно і радісно. А для досягнення такого емоційного комфорту, звичайно ж, потрібно щось більше, ніж ретельно і зі смаком підібрані тони стін, кольору одягу та іграшок.
Які кольори впливають на дітей позитивно і заспокоюють, а які – збуджують
Заспокійливий вплив на дитину надають м’які, пастельні тони: світло-зелений, салатовий, блідо-жовтий, бежевий, світло-блакитний.
Збуджують нервову систему все яскраві кольори. Найбільш розбурхує психіку малюка яскраво-червоний, але тут немає жорстких правил.
Здавалося б, все ясно: для гіперактивної дитини бажані тони, що сприяють розслабленню і врівноваженості. Наприклад, заспокійливий блакитний, послабляє збудження світло-зелений. А для пасивного, неемоційного малюка підійдуть кольору, що стимулюють активність, що підіймають настрій.
Насправді все не так просто. Потрібно враховувати неповторність, індивідуальність кожної дитини. Не варто думати, що, оточивши замкнутого мрійника яскравими тонами, можна зробити його веселим і рухомим. Потрібно шукати справжні причини того чи іншого стану і настрою малюка.
Чи можна за кольором, який вибирає дитина для малювання, визначити її настрій?
Дійсно, існує кілька психологічних методик по визначенню емоційного стану маленької людини за допомогою пріоритетного їм кольору. Але не можна сказати, що чорний – завжди колір депресії, помаранчевий – радості й т. д.
Колірні переваги дитини бувають індивідуально обґрунтованими. Однак елементи деяких методик для визначення емоційного стану дитини за допомогою кольору можна застосувати й батькам в домашніх умовах.
Наприклад, після того, як малюк щось намалював, запропонуйте йому вибрати той олівець (бажано, щоб їх було не більше восьми), який за кольором подобається йому найбільше. Коли вибір зроблений, приберіть його з поля зору чада. Запропонуйте дитині знайти найкрасивіший з решти кольорів – і так до останнього олівця. Вибрані дитиною три перших олівці можна вважати кольорами емоційного добробуту. Наступні три – кольорами емоційно нейтральними. А ось ті, які малюк вибрав в останню чергу, можуть символізувати емоційний негаразд.
Колір дитячої
Вибираючи кольори шпалер, покриття, меблів для дитячої, необхідно пам’ятати, що їх не повинно бути багато. Також вони не повинні бути яскравими. Це буде провокувати психоемоційне збудження дитини. Краще використовувати пастельні (ніжно-жовтий, бежевий, блідо-блакитний, світло-зелений, рожевий) тони, враховуючи, що дитяча кімната найчастіше є ще і спальнею для малюка.
Якщо колірна гамма кімнати буде занадто яскравою, насиченою і життєрадісною, дитині буде важко заспокоїтися і заснути. Небажані й темні тони – насичений синій колір може викликати у чутливого, емоційного малюка неусвідомлене почуття тривоги.
Ігрова зона може «активізувати» дитину. Для цього краще використовувати на тлі спокійних основних тонів в якості контрастних колірних плям яскраві іграшки, картини, вставки на шпалерах.
Читайте також: Про що розповідає дитячий малюнок
Якщо малюк вибирає для малювання похмурі кольори
Перш ніж робити якісь висновки, поговоріть з дитиною, обговоріть те, що вона намалювала. Звичайно, якщо малюк систематично, при наявності різнокольорових олівців, вважає за краще малювати одним чорним або коричневим, на це слід звернути увагу. Але якщо дитина раз в тиждень намалювала щось в темних тонах і логічно це пояснила, то тут немає приводу для занепокоєння.
Часом з розмови з дитиною стає ясно, чому маленький художник віддав перевагу саме цьому кольору і як співвідносяться обрані кольори з його настроєм. Можливо, «похмурий» колір просто відповідав художньому задуму дитини.
При аналізі дитячого малюнка крім обраного кольору значущі деталі.
Відтінки, які радують малюків в різні роки життя
Часто доводиться чути, що дитина в перші місяці життя бачить світ тільки в чорно-білих тонах. Однак офтальмологи це спростовують. На сітківці новонародженого відбивається та ж «картинка», що і на сітківці дорослої людини. Однак фокусувати погляд немовля починає вибірково, поступово виокремлюючи з навколишньої дійсності ті чи інші кольори.
Помічено, що до року діти найчастіше полюбляють жовто-зелені тони. Відтінки навколишнього середовища, іграшок в цей період повинні бути спокійними, навіть однотонними.
Наприклад, перші пірамідки для дитини до півтора року виготовляють з кілець одного кольору. Дитина охоче возиться з цією іграшкою, не помічаючи одноманітності. Для дитини у віці 2-3 років можна рекомендувати різнокольорові іграшки. Бажано, щоб не було великої кількості кольорів – досить, якщо це будуть червоний, зелений, жовтий, синій. До шестирічного віку малюки зазвичай починають віддавати перевагу яскравим фарбам.
Крім основних кольорів вони цікавляться і додатковими – відтінками рожевого, фіолетовим, бірюзовим.
Добре, якщо в кімнаті дошкільнятка будуть іграшки основних кольорів. Так дитина зможе вивчити їхні назви.
Дівчаток привертає рожевий колір, а хлопчиків – світло-коричневий. Чи так це? Чому саме ці кольори?
Психологи стверджують, що на колірні переваги дівчаток і хлопчиків впливають суспільні стереотипи. Починаючи з пологового будинку, дівчаток супроводжує рожевий, а майбутніх чоловіків – блакитний колір. Якщо звернути увагу на полиці в іграшкових магазинах, то ми побачимо, що в ляльках Барбі, лялькових меблях, наборах дитячої косметики в більшості випадків переважає рожевий колір; в іграшках для хлопчиків (роботи, машини, зброю) – темні фарби.
В одязі дана колірна гамма теж досить виражена. Якщо малюк постійно малює темними фарбами, грає з темними іграшками – не рахується це відхиленням? Звичайно, якщо дитина проявляє сталість у виборі темних тонів, це привід для батьків порадитися з фахівцем-психологом.
Це може говорити про наявність у малюка страхів, невпевненості, високого рівня тривожності. Іноді малювання чорною фарбою може бути першим сигналом погіршення зору дитини. В такому випадку, вона вибирає найбільш контрастний колір.
У трирічних чорний колір може означати протест. Малюк може намалювати малюнок, а потім зафарбувати його чорним від засмучення, що не зміг висловити на папері те, що хотілося.
Проте найчастіше малювання в темних тонах зображає певну проблему у дітей старших за чотири роки. У більш маленьких – вибір чорної або темної фарби може і не мати прихованого сенсу. Якщо нічого в поведінці малюка вас не насторожує – він спокійний, добре засинає, не проявляє підвищеної нервозності та плаксивості, то можна не поспішати із з’ясуванням причин його «художньої методики».
Уляна Клюка
Моя дитина
За матеріалами
