У цій статті йдеться про оптимізм і мотивацію, властиві кожній людині від народження, тобто про ті якості, які допомагають дітям учитися й розвиватися, і про те, як батьки можуть виховувати й розвивати їх у своїх синів і доньок.
У вас коли-небудь виникало питання, на якій підставі:
- Однорічний малюк вірить у те, що коли він буде продовжувати видавати звуки, батьки врешті-решт зрозуміють, що саме він намагається їм повідомити?
- Трирічна дитина вважає, що коли вона буде продовжувати писати каракулі, коли-небудь люди зрозуміють, що саме вона хоче написати?
- Чотирирічна дитина знає, що коли вона буде довго розглядати слова на сторінці, то одного дня навчиться читати?
Така поведінка пояснюється поняттям «інстинктивного оптимізму», одним з двох ранніх найважливіших чинників, що сприяють успішному навчанню дитини. Зі своїм вродженим оптимізмом малюк здатний зберігати впевненість в тому, що, незалежно від складності проблем, з якими йому доводиться зіштовхуватися, наполегливість зрештою допоможе йому домогтися успіху. Інстинктивний оптимізм — це якість, яка на генетичному рівні розвинена в людей і є двигуном, який щодня спонукає дітей шукати розуміння та знайомитися з навколишнім світом. Усі діти приходять у світ з інстинктивним оптимізмом так чи інакше в залежності від їхнього темпераменту.
Дитяча допитливість, рушійною силою якої є інстинктивний оптимізм, — це найкраща нагорода або підкріплення, необхідні їм для залучення в новий вид діяльності. Таке внутрішнє прагнення відоме як внутрішня мотивація — другий найважливіший фактор успішного навчання. Маленькі діти займаються будь-якою діяльністю не тому, що вони мотивовані з боку, а тому, що просто отримують задоволення від своїх занять.
Підтримка в учнів мотивації й оптимізму в школі
Більшість дітей охоче відвідують школу. Для них школа — просто ще одне завдання на даному етапі розвитку, яке вони вважають підсильним завдяки інстинктивному оптимізму, до якої залучаються завдяки внутрішній мотивації. Проте дуже швидко учні починають розуміти, що їх судять і оцінюють у конкурентній атмосфері, і, незалежно від того, наскільки добре вони навчаються, дітям постійно нагадують, що їм є до чого прагнути. Наша система освіти часто обумовлена обіцянкою нагороди, загрозою покарання або конкурентним викликом. Такі зовнішні мотиватори можуть бути ефективними й добромисними, проте вони заважають розвитку внутрішньої мотивації дитини. Внутрішня мотивація — навчання в школі з чистого задоволення — скоро замінюється обіцянкою зовнішніх винагород, і внутрішній ентузіазм дитини навчатися пригнічується.
Коли в дітей з’являються освітні, емоційні, поведінкові, соціальні, академічні або інші проблеми, вони починають зазнавати труднощів у школі. Проте навіть ті діти, які зіштовхуються з проблемами, народжуються з інстинктивним оптимізмом і внутрішньою мотивацією. На жаль, наша система освіти вважає, що учням, які відчувають труднощі при навчанні, необхідний вищий рівень зовнішньої мотивації для збереження зосередженості на шкільних завданнях. Однак саме ці діти найбільше потребують розвитку й підкріплення внутрішньої мотивації. Це не означає, що оцінки, нагороди, покарання або конкуренцію потрібно виключити з системи освіти, просто необхідно підтримувати баланс між використанням зовнішніх винагород і підкріпленням внутрішньої мотивації. Внутрішня мотивація призводить до само підкріплення, що, на думку фахівців, є основою успіху в навчанні, навіть більш важливою якістю, ніж інтелект, здібності та потенціал.
Коли дитині не вистачає інстинктивного оптимізму та внутрішньої мотивації, ми повинні допомогти їй знайти той досвід, який сприятиме подальшому розвитку цих якостей. Зрозуміло, що така дитина схильна розглядати свої помилки як невдачі, уникати освітніх труднощів, розвиваючи безпорадне або безнадійне ставлення до школи. Цілком логічно вважати, що пропозиція зовнішньої винагороди буде мотивувати її вирішувати складні завдання, але вона може послабити її природну мотивацію.
Дослідницькі та життєві стратегії допомоги дітям у розвитку оптимізму й мотивації
Є багато способів, щоб зміцнити вроджену мотивацію й оптимізм дитини. Ці методи засновані на дослідженнях учених у сфері психологічної стійкості та мотивації. При цьому вчені не ставили перед собою питання «Як одні люди можуть мотивувати інших людей?». Вони замислювалися над питанням «Як одні люди можуть створити такі умови, в яких інші зможуть мотивувати себе самі?». Це важлива відмінність, яка зміщує акцент з мотивації, заснованої на зовнішніх нагородах і покарання, на внутрішню мотивацію (тобто мотивацію, засновану на автентичності, відповідальності й можливості вибору). Вчені припускають, що внутрішня мотивація найкраще розвивається в умовах, що задовольняють найбільш значущі потреби людей.
Вони виділяють три такі потреби:
- Потреба у відчутті приналежності та зв’язку.
- Потреба в автономії й самовизначенні.
- Потреба в усвідомленні власної компетентності.
Батькам дуже важливо враховувати ці потреби та створювати умови, які сприятимуть розвитку в дітей мотивації й надії.
Давайте розглянемо перераховані потреби дещо детальніше:
Потреба у відчутті приналежності та зв’язку
Діти й підлітки стають більш внутрішньо мотивованими в умовах, в яких відчувають, що дорослі їм раді й виявляють про них турботу та занепокоєння. Ця потреба дуже важлива в школі, що підтверджується часто цитованим твердженням: «Людям все одно, скільки ви знаєте, до того часу, поки вони не дізнаються, наскільки вам не все одно».
Фахівці рекомендують батькам систематично виділяти час, щоб побути наодинці з кожним зі своїх дітей. Присвячуйте його виключно вашій дитині, позбудьтеся будь-яких чинників, що відволікають чи заважають. Коли дитина відчуває, що ви даруєте їй свою безроздільну увагу й безумовну любов, вона охочіше йде на співпрацю та стає мотивованою.
Потреба в автономії й самовизначенні
В основі теорії мотивації лежить концепція власності та права на самовизначення. Якщо наша мета полягає в тому, щоб створити умови, в яких діти зможуть стати цілеспрямованими, то ми повинні постаратися дати їм зрозуміти, що ми їх чуємо й поважаємо їхню думку, що вони контролюють те, що відбувається в їхньому житті. Якщо молодим людям постійно говорять, що вони повинні робити, і при цьому вони відчувають, що дорослі керують їхнім життям, вони з меншим натхненням і мотивацією будуть братися за розв’язання конкретних завдань. У всякому разі, вони будуть більш мотивованими уникати або протистояти бажанням інших людей, що часто призводить до протиборства, відмови від співпраці та гніву.
Внутрішня мотивація підживлюється тоді, коли дорослі розрізняють і поважають зусилля дітей і підлітків. Важливо також, щоб батьки давали дітям можливість зміцнювати навички розв’язання проблем і прийняття рішень. Навіть пропонуючи дітям можливість робити вибір у дрібницях, ви підвищуєте їх цілеспрямованість. В одній зі шкіл учителі дали учням право вибирати, які завдання вони хочуть розв’язувати в якості домашньої роботи. Наприклад, якщо на сторінці було вісім математичних завдань, учителі говорили дітям: «Право вибору за вами. Ви повинні розглянути всі вісім завдань, але розв’язати потрібно тільки шість із них — ті, які, на вашу думку, краще допоможуть вам закріпити пройдений матеріал». У результаті вчителі відзначили, як сильно зросла якість виконання домашніх завдань після надання учням можливості вибору.
Важливо розповідати дітям про те, що вони самі відповідають за свій інтелектуальний розвиток. Діти повинні засвоїти, що вони можуть контролювати багато чого у своєму житті, що їхній інтелект здатний розвиватися. Проте, переконуючи дітей у тому, що навчання знаходиться під їхнім контролем, ми повинні надавати їм стратегії навчання, які розвивають їхні кращі якості й борються з недоліками. Ми також повинні пояснювати й те, що коли одна стратегія неефективна, необхідно пробувати іншу. При цьому потрібно намагатися утримуватися від постійних вказівок, що дитині необхідно робити, і замість цього пропонувати розглядати всі можливі варіанти рішень.
Потреба відчувати себе компетентним
Фахівці використовують метафору «острівці компетентності», визнаючи, що ми занадто часто зациклюємося на проблемах, які необхідно виправляти в дітей, а не на їхніх кращих рисах. Кожна дитина має свої сильні сторони, які можуть бути джерелом гордості й задоволення. Важливо, щоб батьки, вчителі та інші дорослі люди вміли визначати й розвивати унікальні переваги кожної дитини. Це завдання є ще більш важливим для дітей, які відчувають труднощі при навчанні й часто вважають себе невдахами з малою кількістю позитивних рис. Дослідники й клініцисти підкреслюють важливість підкріплення острівців компетентності як каталізаторів цілеспрямованості.
Коли люди знаходяться в обстановці, в якій дуже слабо цінують їхні кращі риси й приділяється надмірна увага їхнім недолікам, вони більш схильні відчувати себе переможеними й навіть безнадійними. Коли в дитини переважають такі негативні емоції, страждають її внутрішня мотивація, інстинктивний оптимізм і бажання розв’язувати нові завдання.
Допомагаємо дітям домогтися успіху в школі
Є багато способів допомогти дітям відчути себе більш компетентними. У школі вчителі повинні навчати учнів таким чином, щоб вони засвоювали матеріал і домагалися успіху, визнаючи, що різним дітям підходять різні стилі навчання.
Допомагаємо дітям домогтися успіху у сферах їхнього інтересу й захоплень
Як батьки ви можете допомогти дитині відчути себе впевненою у своїх силах, даючи їй можливість займатися тим, що входить у сферу її інтересів. Припустимо, сферою інтересів вашого сина є живопис, при цьому ви великий любитель спорту й розбираєтеся в мистецтві так мало, як ваш син у футболі. Проте вам слід визнати важливість прояву поваги до інтересів і талантів сина та продемонструвати це дитині. Наприклад, ви можете разом записатися на урок живопису в художній школі. При цьому ви не тільки чудово проведете час разом, ваша дитина буде щаслива продемонструвати вам свій талант.
Даємо дитині можливість допомагати іншим людям
Ще одна стратегія зміцнення острівців компетентності та внутрішньої мотивації полягає в наданні дітям можливості допомагати іншим людям. Діти, які роблять свій внесок у благополуччя інших людей, відчувають задоволення, почуття компетентності й підвищеної мотивації займатися навіть тими видами діяльності, які вони раніше вважали важкими. Ось приклади того, як діти можуть допомагати іншим людям:
- Старші учні з особливими освітніми потребами можуть читати учням молодшого віку.
Гіперактивну дитину можна попросити стати старостою класу й відносити в учительську зібрані учителем зошити (одночасно використовуючи надлишки енергії). - Можна практикувати спільне навчання, при якому учні з різними здібностями працюють разом, як одна команда, і роблять індивідуальний внесок у шкільні завдання.
Один з найбільш далекоглядних способів допомогти дітям і підліткам відчути себе компетентними полягає в тому, щоб знизити їхній страх перед невдачами. У школі вчителі можуть боротися з цим страхом, ініціюючи дискусії про те, як страх перед помилками породжує відчуття приниженості й негативно впливає на процес навчання. Учитель може поділитися власним досвідом здійснення помилок у шкільні роки. Потім він може залучити клас до заняття з пошуку розв’язання цієї проблеми, пропонуючи дітям подумати про те, що б вони могли зробити на місці вчителя, що вони можуть зробити як клас, щоб звести до мінімуму страх перед невдачами.
Читайте також: «Все не так вже й погано»: Як виростити оптиміста в нашому світі. Кілька Лайфхаків для батьків-песимістів
Як батьки ви допоможете дитині припинити боятися помилок, якщо не будете реагувати на них осудливо або роблячи зневажливі зауваження. Розглядайте помилки дитини як можливість для її навчання й оволодіння навичками розв’язання проблем. Робіть такі конструктивні коментарі, як: «Цього разу все пішло не так, як ти розраховував. Але давай подумаємо про те, що ти можеш зробити по-іншому наступного разу». Коли діти знають, що їх не будуть засуджувати або критикувати за помилки, вони стають більш оптимістичними й мотивованими, охочіше приймають зважені ризики.
Заохочуємо мотивацію й оптимізм дитини в довгостроковій перспективі
Інстинктивний оптимізм і внутрішня мотивація — істотні характеристики, які рухають кожну дитину вперед і які можна виховувати (або знищувати) протягом усього дитинства. Іноді для розвитку цих якостей від батьків потрібні додаткові зусилля й час, але вони, безумовно, допоможуть зміцнити інстинктивний оптимізм дитини та її внутрішню мотивацію.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
