Про загадковий світ підлітків написано багато книг і знято ще більше фільмів і серіалів. Однак дорослі продовжують стверджувати, що молодь зіпсувалась, діти нічого не хочуть, їм би тільки в інтернеті сидіти та нові лахи купувати. Блогер, одинадцятикласниця Даша Діденко, намагається пояснити, що навіть дорослим вже дітям потрібний не осуд, а підтримка.
Найсумніше — це не коли хтось розчаровується в нас, а коли ми самі розчаровуємося в собі. Коли щось йде не так, як ми це собі уявляли. У такі моменти хочеться все кинути. Невпевненість в собі та комплекси є в кожному підлітку. Ти намагаєшся відповідати навколишнім, нічим не виділятися на загальному тлі й поступово вливатися в жорстокий світ дорослих.
У дитинстві ми ніколи не замислювалися про своє оточення: незнайома дівчинка за секунду ставала кращою подругою, а з сусідським хлопчиком можна було цілу вічність будувати замки, одночасно захищаючи їх від летючих драконів. Світ був безтурботним, а ми були щирими та чесними. Але зараз я помічаю, що звертаю увагу на своїх друзів, знайомих, однокласників: де вчиться? Які оцінки? Яке хобі? Як розподіляє час? Що читає і чи читає взагалі?
Я не помітила ту грань, коли почала «побоюватися» людей: вибирати — з ким можна спілкуватися, а кого краще уникати.
Думаю, що кожен підліток років з чотирнадцяти починає порівнювати себе з іншими. У цьому віці вже розумієш, що ти чимось відрізняєшся: «У неї краще одяг, вона модно одягається, а мені нічим похвалитися», «А у неї є хлопець …», «Я не така приваблива, як моя подруга», «погано виходжу на фотографіях, у знайомої приголомшливі фото в модній соціальної мережі».
Для дорослих ці проблеми здаються дурницями та поверхневими, але повірте, для підлітків весь їхній світ, на жаль, повністю залежить від думки оточення. Якщо ти чогось не маєш або у тебе щось погано виходить, то ти відразу не такий, ти гірше. Так було і є зі мною. Думаю, надалі таке порівняння буде відбуватися в ще більш ранньому віці. Діти вже в 7 років просять батьків купити модні речі, телефон нової моделі, адже сторінка в Instagram стала тепер невіддільною частиною і їх життя.
Невпевненості в собі додають і батьки: «Чому в тебе 2? А у всіх інших що?»,«Дивись, як твоя однокласниця добре олімпіади пише, бере участь всюди. А ти взагалі нічим не займаєшся!» Але ж батьки — це в першу чергу люди, які повинні тобою пишатися і радіти досягненням. Але насправді виходить, що їх любов і увагу тобі потрібно заслужити, адже вчишся ти гірше, хобі у тебе нецікаве, а за собою взагалі не стежиш.
З критикою прекрасно впораються школа та оточення, а ось підтримати у важкі моменти виявляється нікому.
Читайте також: Не все у дітях залежить від виховання
Прийняти себе буває дуже складно. І я не впевнена, що у свої сімнадцять років, після численних життєствердних книг, які навперебій твердили: «Ти найкраща! Просто прийми себе! Це так просто!», я розумію — хто я, та можу себе прийняти й не соромитися.
Ймовірно, прочитані книги чогось все-таки мене навчили. Але я до сих пір не можу спокійно гортати стрічку в Instagram, адже люди-картинки в ньому ідеальні: без прищів, з гарною фігурою, з купою вільного часу і другою половинкою. Дивлюся в дзеркало і розумію, що ніколи не стану такою, і в першу чергу, тому що не хочу. Не хочу бути ідеальною. На мій погляд, в сучасному світі набагато простіше виділитися, не наслідуючи моду та стандарти. Одягатися так, як ти хочеш, творити, носити дивні зачіски, слухати музику 80-х і 90-х, дивитися кулінарні шоу і дурні романтичні комедії.
Але для того, щоб бути собою, потрібна підтримка близьких. Прислухайтеся до своїх дітей, але не нав’язуйте своєї думки. Можливо, вам варто просто поговорити: розкажіть, як експериментували з зовнішністю, закохувалися, які у вас були переживання, а може, якісь з них залишилися досі.
Знаєте, як підліток сприймає лячний світ дорослих? Для мене це конкурентне середовище, де, як в морі або океані, водяться хижаки та дрібні рибки. І якщо не бути постійно напоготові, якщо не розвиватися і не рости, то можна легко стати початковою ланкою в харчовому ланцюжку.
Ранимі підлітки, які не розуміють чого їм чекати від цієї бурхливої води, виявляються у світі дорослих, де дівчинка поруч — це твій конкурент, а сусідський хлопчик навіть не дивиться у твою сторону, і ось вже ти з драконами залишилася сам на сам.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
