Існує думка, що кожне наступне покоління відстає від попереднього. Сучасні діти слухають неправильну музику, вони не читають книги та не планують стати космонавтами, як мріяли їхні батьки. Але що, якщо вони просто розумніші? Як ростити дитину, у якої з дитинства закладено великий потенціал, розповідає Андрій Бичковський, тато двох дітей, співзасновник і співвласник компаній «Стрічка», Сintapunto (Польща), Poptop.fm і SBS Experte.
Моєму синові вже 9 років, а я все ще вчуся бути для нього хорошим батьком. Тепер, коли у мене підростає дочка і я знову проходжу курс цілодобового батьківства, до мене прийшло розуміння, що 9 років тому, я вибрав правильний метод виховання. Секрету тут ніякого немає — досить дотримуватися декількох простих правил і домовленостей.
Інвестувати в його знання
На сьогодні, мій син вже набагато розумніший за мене 9-річного. Тільки уявіть собі, третьокласник може сам написати код до невеликої гри для комп’ютера. Йому дійсно цікаво вивчати разом зі мною нові іноземні мови. Він бере планшет або телефон не для того, щоб шукати в інтернеті відповіді на одвічні питання про розмноження, а з метою знайти навчальні ролики на YouТube. Коли у сина виникає непорозуміння, він знає, де шукати відповідь. Тому, у мене не виникає сумнівів, чи варто купувати нову техніку або платити за десятий гурток в школі. Поки є можливість, нехай у нього буде все.
Заохочувати дитячий інтерес
Як би сильно мені не хотілося виростити майбутнього футболіста і хокеїста, але зацікавити сина спортом так і не вдалося. І це не страшно — всі люди, навіть зовсім маленькі, повинні мати право вибору. Моя дитина воліє проводити вільний час за вивченням програмування та технологій — це його хобі, яке цілком може стати справою життя. Батькові варто заохочувати інтерес сина, стимулювати до нових досягнень і не перегинати з заборонами на улюблену іграшку. Адже хлопчикові важливо відчувати підтримку батька, який би вибір він не зробив.
Читайте також: «Ефект батька». Батько впливає на майбутнє дитини більше, ніж ми звикли вважати
Бути правильної рольовою моделлю
Син, у своїх вчинках, завжди «дзеркалить» батька. Це помітно в усьому — манері спілкування, в тому числі з мамою, ставлення до роботи по дому і навчанні. Якщо батько сімейства дозволяє собі грубити дружині та підвищувати голос при дітях, то нескладно здогадатися, яким виросте спадкоємець. Своєму синові я намагаюся бути хорошим прикладом, наскільки це можливо. Ми проводимо разом багато часу, слухаємо один одного. Син бачить, що для того, щоб я міг балувати його улюбленими іграшками, мені доводиться працювати. Таким чином я намагаюся «закласти» в ньому правильні цінності.
Підбадьорювати в разі невдачі
Істина народжується в помилках. Якби мене, вже дорослу людину, продовжували лаяти батьки за кожен проступок і невірно прийняте рішення, то я б, напевно, нічого так і не створив. З дітьми справи йдуть так само — як не старайся їх захистити від помилок, все одно, поки не наб’ють свої шишки, діла не буде. Мій син не боїться пробувати щось нове, тому що знає, що, навіть не ставши переможцем, він продовжує залишатися улюбленим сином. Все єхидство та ось ці «а я тобі казав» краще залишити при собі. Виховання дитини — це не про змагання, а про командну роботу.
Не обмежувати за статевою ознакою
Хлопчики теж плачуть. Буває навіть так, що приводів для сліз у них в рази більше, ніж у дівчаток. Вони частіше падають і розбивають коліна, їх закохані серця частіше розбивають красиві дівчата з паралельного класу, а мами іноді не купують той самий іграшковий літак з реклами. Мені здається, що любов до сина полягає не тільки в спільних іграх, але і в умінні прийняти його таким, яким він є. Я не хочу виростити надлюдину без емоцій тільки тому, що «хлопчики не плачуть». Або забороняти йому бути дизайнером жіночого одягу через 15 років тому, що це недостатньо мужньо. Пора вирости з обмежень за статевою ознакою і навчитися бачити в кожному окрему особистість зі своїми думками, страхами та уподобаннями.
Батько може чомусь навчити сина тільки власним прикладом і особистим ставленням. Всі ми деколи шкодуємо про не побачені матчі або пропущені побачення з дружиною, замість яких довелося в 10-й раз перечитувати вголос «Колобка». Але, чесно кажучи, воно того варте. Приємно розуміти, що мені пощастило стати батьком хорошого сина. І, здається, у нас з ним це взаємно.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
