Дитяча психологія нині є однією з найважливіших дисциплін. Саме вона допомагає пізнати та покращити елементи виховання. Щороку проводяться дослідження, які дають ключики до розуміння того, як виростити щасливу, здорову дитину, яка буде відкривати для себе світ та робити його ліпшим.

Де закінчується дитяча та починається доросла психологія

Дитяча психологія – напрям психології, що вивчає душевний та духовний розвиток дитини від народження і до переходу у підлітковий вік (приблизно до 12 років).

Як не дивно, перші відносини у дитини починаються одразу після народження – це її комунікація з батьками. У перші місяці життя дитина починає розрізняти «свій», «чужий», вона навчається відчувати емоції батьків та формує свої власні, які у майбутньому допоможуть малюку створити цілісну картину світу.

Стосунки з батьками

Дитина підсвідомо може копіювати поведінку своїх батьків, а також приймати їх позитивні риси та вади як належне. Малюк тонко відчуває вібрації дорослого та може розшифрувати підтекст і контекст сказаного. Саме тому, психологи рекомендують не обманювати дітей та говорити без підтексту. Перевагою та одночасно недоліком дитини є її вроджена безпорадність – модель поведінки, яку обирає для себе дитина. Вона вибудовує її зі своєї родини, від батьків. Мозок дитини росте та є досить пластичним, проте при цьому важливо, щоб його розвиток проходив у сприятливих умовах.

Багато питань дитячої психології пов’язано з батьками, адже саме вони накладають відбиток на подальше формування дитини, як особистості. На сьогодні, мамі та татові відведено найважливішу роль у вихованні дитини. Дитяча психологія допомагає батькам адаптуватися до появи дитини, а також усвідомити та прийняти свій новий статус.

Основним завданням батьків є створення такої моральної атмосфери для самої дитини та у її оточенні, у якій малюк відчуватиме комфорт, зможе розвинути свої навички соціального спілкування, сформувати цінності, пізнати культурні особливості та поведінкові норми. У цих аспектах не потрібні вчителі чи наставники, для дитини важливі батьки, які будуть поряд, допомагаючи розуміти та пізнавати оточуючий світ. Важливо, аби дитина робила помилки, але щоб при цьому поряд завжди були мама і тато зі словами підтримки, а не дорікань.

Читайте також: Про те, як батьки виховують в дітях комплекс неповноцінності

Діти все одно скопіюють манеру поведінки своїх батьків, тому немає сенсу намагатися переробити дитину – змінюйте себе та власну свідомість.
Для дитини мама і тато від самого народження несуть абсолютно різні завдання. Дослідження показали, що спочатку дитина сприймає тата як іграшку. Для малюка це найкраща і найулюбленіша іграшка, у якої можна всьому навчитися. Ось чому для татусів важливо якомога більше гратися із дитиною та проводити час разом. Навпаки, мама для дитини не іграшка, а суб’єкт, від якого дитина отримує їжу, тепло та захист.

Стосунки з іншими дітьми

Стосунки дитини з іншими дітьми не відбуваються в один день чи момент – це розвиток по спіралі. До року двоє дітей, знаходячись в одному просторі, частіше за все не проявляють інтересу один до одного. Та з плином часу дитяче сприйняття змінюється – малюки можуть захотіти одночасно взяти одну іграшку і, завдяки цьому, звертають один на одного увагу.

Гра дворічних дітей не є спільною, оскільки у ній кожен сам по собі. І вже у дошкільному віці спілкування приймає соціально-орієнтований характер. До п’яти років діти мало грають самостійно, у них з’являються спільні ігри, що охоплюють 4-5 дітей. Протягом наступних років спілкування формує соціальні ролі дитини: спочатку діти порівнюють себе з іншими, потім змагаються один з одним, а потім у них з’являється найкращий друг.

Однією з важливих проблем сьогодення є формування негативних соціальних установок. У родинах, де є перегини стосовно раси чи статі, «голосні» розмови про такі речі формують у дитини певний негативний момент, який закладається у дошкільному віці та закріплюється до часу юності.

Розвиток відчуттів і сприйняття

Вже давно відомо, що новонароджений добре розрізняє звуки та тональність мови, тобто у нього від народження є здатність розуміти сказане. Коли немовляті регулярно показують один і той самий предмет, він звикає до нього (до форми, кольору, фактури, тощо). З часом малюк починає сповільнювати погляд та утримувати фокус. Ці дії не є різкими, вони досить повільні. З віком покращуються сенсорні здатності до сприйняття (колір, глибина, гострота), і з кожним роком свого дорослішання дитина удосконалює себе та свої знання.

Розвиток емоцій та почуттів

Відомо, що дитина народжується вже з емоціями, які розвивалися у неї внутрішньоутробно. Такі емоції називають базисними. Це страх, гнів, незадоволення, радість, подив. Гнів дитина частіше за все виражає, коли відбувається вторгнення у її простір, за допомогою міміки, поведінки чи дій. Приклади таких емоцій наводять у багатьох культурах, що і є підтвердженням вродженості характеру.

Емоції та почуття направлено на соціальне навчання дитини, де малюк діє у парі з батьками. У той час, як дитина опановує стан захисту, батьки формують у неї інтерес до тих станів, які будуть важливими для дорослого. В цілому, дитина опановує та формує такі почуття як любов, патріотизм, почуття дружби та вдячності, а за допомогою соціалізації вона формує волю. Хлопчики освоюють роль батька, а дівчатка – жіночі ролі, закладаючи цінність бути дружиною та мамою.

Формування життєвих цінностей

Усе в природі невипадкове. Цінності не є спонтанним явищем, вони народжуються, ростуть та перероджуються. Часом це відбувається через внутрішню мотивацію, іноді завдяки традиціям та ритуалам соціуму.

На формування цінностей впливає декілька факторів:

  • поведінка
  • внутрішня чи зовнішня мотивація
  • сенс

Наприклад, в один із днів дитина обирає для себе конкретну тактику поведінки: поводжу себе як «хлопчик». Тільки-но її позицію «хлопчикової поведінки» підтримає соціум, і, крім того, малюк бачитиме зворотній зв’язок від того, на кого він хоче бути схожим, у дитини почнуть формуватися цінності. Вони закріплюються як своєрідні якорі. І велику роль у цьому процесі відіграє як оточуючий світ дитини (оточення), так і телебачення, ЗМІ, віртуальний світ.

Розвиток мовлення

Плач – це спосіб спілкування дитини. Діти говорять від самого народження, втім, лише своєю власною мовою, вимовляючи звуки. А перше дитяче мовлення з’явиться вже ближче до віку двох років. Спочатку ви почуєте прості склади «ма», «па», «та». Після першого року артикуляція ускладнюватиметься, і до двох років дитина почне пробувати повторювати ті звуки, які вона чула увесь цей час.

Ось чому будь-яка іноземна мова може сприйматися як рідна, якщо дитина чує її регулярно у період до 2 років.

У віці від двох до п’яти дитина опановує свою рідну мову. Вона вже легко називає словами дії та героїв, вміє легко змінювати слова, складає запитання зі слів «що», «де», «коли» і навіть вже вибудовує складні речення.

Інший і не дуже важливий момент розвитку мовлення – це швидкість. До п’яти років дитина вже сприймає і може легко відтворювати приблизно 95 % специфічних мовних зворотів. Це і є ще одним доказом вродженої мовленнєвої здатності малюків.

Дуже важливо, щоб діти активно поповнювали свій словниковий запас. Адже до п’яти років розвиток усного мовлення вже переходить пікову точку і формується остаточно. Після цього почнеться розвиток письмового мовлення дитини.

Розвиток інтелекту й дослідницької поведінки

Частіше за все допитливість є рушієм для дітей та їхнього розвитку. Хоча все завжди походить від батьків та від того, чи дозволяють вони дитині досліджувати світ, чи ставлять усе під заборону.

Спершу до області вивчення малюка потрапляють ті предмети, які рухаються або змінюються. Немовля стежить, нічого не роблячи, активно використовуючи слухове та зорове сприйняття. Й лише після зорового контакту малюк починає проявляти рухові дії: бере річ у ротову порожнину, тягне до себе, трусить, перекладає з руки у руку. Пізніше він починає шукати предмет очима, намагається підповзти до нього і до першого року вже активно досліджує увесь простір навколо себе. Коли ж дитина починає ходити, її світогляд різко розширюється і, відповідно, збільшується і її діяльність.

Розвитком інтелекту у дітей активно займався Жан Піаже. Він виділив 4 стадії цього процесу.

4 стадії розвитку інтелекту

Сенсомоторна стадія

Активно запускається у немовлят. Спочатку дитина просто спостерігає за предметами, лише через деякий час вона починає шукати ті предмети, які зникають з поля її зору. Вона починає гадати, де вони можуть бути. Дитина одразу може залучати та інші органи чуття. До того ж важливим аспектом цього періоду є те, що дитина розвиває цілеспрямованість у власних діях. Спочатку рухи малюка довільні, однак поступово дитина переходить до тих дій, які наближуватимуть її до мети.

Стадія доопераційного мислення

Відбувається запуск вербального та понятійного мислення. Дитина опановує оточуючий світ на рівні поведінки, та поки що далеко вперед вона не бачить і не відчуває, тобто поки ще не вибудовує логічних ланцюжків. У неї з’являється здатність бачити предмети з різних боків, а також, наприклад, бачити лише частину предмету або той самий предмет, але у новому положенні. Коли ці здатності формуються, дитина починає отримувати знання для того, аби порівнювати та обмірковувати наслідки, та поки що без систематичного характеру.

Стадія конкретних операцій

Запускається у сім років, коли дитина отримує знання про категорії. Це поняття простору, часу, кількості.

Читайте також: Прив’язані страхом: Дитячий досвід, який визначає наше життя. Вся справа в батьках

Стадія формування операцій

Починається з одинадцятирічного віку, коли дитина вчиться все систематизувати й вже здатна визначити наслідки, виходячи з причин явища.

Ставтеся до своїх дітей із повагою. Будьте з ними чесними та відвертими. І що важливо – завжди будьте з ними у діалозі. Таким чином, ваші діти зможуть досягти висот в усіх сферах розвитку. Важливо спробувати спілкуватися з дитиною на рівних. Дивіться на ваших дітей, як на особистості, і давайте їм робити власні помилки – лише так діти виростуть самостійними та розумітимуть, що таке відповідальність.

Навіть якщо ви нічого не тямите у дитячій психології, розвивайте дітей – ви ж батьки. Найголовніше – це почати. Почніть з малого – давайте вибір – і поступово малюк сам захоче взяти ініціативу у свої руки. Не плануйте за дитину – створюйте нове разом – і тоді ви підете з дитиною у ногу з часом і з її розвитком.

Легше за все сказати: «Нас же якось ростили. Й нічого, виросли». Вірно, та з якими дарами? Тож, вміти визнавати власні помилки також важливо. Розмовляйте зі своїми дітьми більше та частіше, цим ви розвиваєте і себе, і одночасно дізнаєтеся, що відбувається всередині у дитини та навколо неї. Слухайте і почуйте вашого малюка, й ви навчитеся читати між рядків, зможете розширити, як власні горизонти, так і горизонти вашої дитини. Активно залучаючись до її виховання у дитинстві, ви закладаєте фундамент розуміння та довіри на довгі роки.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

 

Залиште свій коментар

коментарів