Юлія Філіпповська, директор Інституту Глибинної Демократії в Україні, розповідає про те, як навчитися взаємодіяти з опором дитини, при цьому не пригнічуючи її своїм авторитетом.

Прояв сили — агресії, заперечення, незгоди, опору з боку дитини — сигнал про те, що прийшов час для зростання. Але рідко коли батьки щиро радіють такій можливості. Мало хто розуміє, що саме за такими ситуаціями криється прояв лідерських здібностей людини, це прекрасний потенціал для розвитку, не тільки дитини, але і батьків.

Зазвичай батьки реагують на таку поведінку дитини одним із таких способів:

  • гримнути, підвищити голос;
  • відлупцювати;
  • не звертати уваги;
  • відпустити та дозволити дитині робити все, що вона хоче;
  • придумати ще одне правило і звести все до беззастережного послуху, викликавши у дитини страх надалі проявляти свою думку;
  • заявити “І це твоя вдячність за все, що я тобі зробив / а!” або ж “Я більше тебе живу і краще знаю, як має бути”, задавити авторитетом;
  • зам’яти конфлікт, аргументуючи, що “якщо любиш — не потрібно піднімати гострі питання”.

З точки зору процесуальної роботи, заснованої Арнольдом Мінделл в 1980-х роках, саме не піднімаючи та не проходячи разом хвилюючі та гострі питання, не взаємодіючи один з одним в «гарячих точках», досягти миру, любові, поглибити відносини один з одним і разом вирости — неможливо. У напружених і конфліктах закладений потенціал для зростання.

Читайте також: Чи соромно плакати, або: Хто це плаче, ай-ай-ай, як не соромно ?!

Вміти взаємодіяти з незгодою та опором, не пригнічуючи своїм авторитетом і дозволяючи силі іншого боку проявитися, — це майстерність. На жаль, мало хто з нас бачив в житті хороші приклади, як вирішувати подібні конфлікти.

Дітям, як і всім людям на Землі, час від часу необхідно відчувати себе сильними — навіть через брак соціального статусу, який є у батьків. Адже у дитини немає можливості себе одягнути, нагодувати, вивчити, і вона залежить від батьків, від їх установок, правил і порядку.

Саме тому дитина так чекає, коли він або вона виросте і зможе жити, як захоче, враховуючи свої внутрішні ритми та проявляючи свої бажання. Щоб відчувати себе сильною. Але чи варто чекати стільки років?

Ось 10 кроків з процесуальної роботи, які можуть підказати, як взаємодіяти силою дитини, яку вона виявляє, й, більш того, як цьому можна сприяти:

Крок 1. Робота з особистою історією

Одна жінка страждала від владного і критичного батька, і твердо вирішила для себе, що ніколи не буде такою ж для своїх дітей. Вона дозволяла дітям практично все, їй складно було сказати «ні» або заявити про свої бажання і кордони. Згодом чоловік почав критикувати її за це, адже вона не давала ніяких орієнтирів дітям, що можна, що не можна. Більш того, самі діти почали критикувати маму за безвольність, вони хотіли б чути більше порад і рекомендацій від мами. В результаті, тікаючи від критики, жінка виявилася знову з нею віч-на-віч.

Важливо розуміти: іноді позитивний або негативний досвід взаємодії з авторитетною людиною в житті може підказати про ту силу, яка є в вас. І, оскільки від себе не втечеш, ви будете стикатися з проявами цієї сили, поки не навчитеся нею керувати.

Зробити це можна самостійно, або з досвідченим коучем. Головний принцип: зрозуміти, що ви не зобов’язані бути хорошою для всіх, а отже, і боятися критики не варто. Важливо розуміти й те, що неможливо навчити дитину проявляти лідерські якості, якщо ви самі цього не вмієте.

Крок 2. Моделювання ситуацій для прояву сили дитини

Зрозуміло, що батьки повинні проконтролювати, що дитина їсть і як вона одягається, щоб та була ситою, здоровою, в безпеці. Але також є сфери (або їх можна придумати), в яких батьки можуть дозволити дитині проявити свою творчість і свободу дії. Наприклад, іноді вибір дороги в магазин і способу, як туди піти, можна залишити за дитиною. Так буде не тільки веселіше, адже ви поринете у світ фантазії дитини й отримаєте масу задоволення від стрибків або метеликів, що зустрілися по дорозі, але ви також підсилите дитину і її здатність вести за собою.

Крок 3. Духовний ранг дитини

У процесуальній роботі ранг (з військової сфери — сила і привілеї, якими володіє людина щодо іншого) може бути не тільки соціальний (вік, стать, зріст, економічний клас і так далі), але і духовний (зв’язок з чимось більшим, з Богом, з ангелами, з природою або ж силою всередині), і психологічний (вміння взаємодіяти з іншими людьми, добре знати себе і розуміти інших). Дивним чином діти можуть легше знаходити зв’язок з незнайомими людьми або ж вести діалог із зірками або ангелами та щось знати, чого батьки не знають, а також справлятися зі складнощами так, як не спало б на думку дорослій людині. Ми часто вчимося у дітей. Здається, вони володіють великою мудрістю і силою. У взаємодії з дітьми важливо це враховувати, помічати та нагадувати про силу, якою володіє дитина — якщо не соціальною, то духовною та психологічною.

Крок 4. Внутрішня цінність = сила дитини

Цінувати те, яка дитина є, її унікальну природу, тіло, її інтереси та потреби — значить, зробити дитину сильнішою. Чи можемо ми дати можливість більш інтровертній дитині не гнатися за соціалізацією або ж дозволити бурхливій ​​енергії проявлятися, коли хочеться спокою? Чи можемо ми цінувати чутливість хлопчика і силу дівчинки, яка може постояти за себе, не впадаючи в гендерні стереотипи? Якщо так, то тим самим ми надаємо силу дитині — цінувати свою унікальність, а не соромитися її.

Крок 5. Увага до дитячих снів

Бажано це робити з досвідченим коучем разом, але скажу, що навіть в найстрашніших снах або ж в героях жахів, які так часто подобаються дітям, приховані їх суперсили. Щоб зрозуміти більше, можна їх досліджувати.

Крок 6. Уроки емоційного вираження

Іноді вміти висловлювати біль, незахищеність, образу, постояти за свої почуття — потрібно так само сильно, як і проявляти фізичну міць. Коли батьки виявляють свої почуття і кажуть, що втомилися або погано себе почувають, в цьому є велика сила і для дитини — навчитися не придушувати своїх справжні потреби.

Крок 7. Сила фантазії та уяви

В ідеях, думках і уявленнях дитини — велика сила. Іноді питаючи дитину, що вона думає з якогось приводу, ви вже надаєте їй силу. Навіть, якщо уявлення дитини віддалене від реальності, воно може бути цікавим і незвичним, а іноді більш правдивим, ніж сама реальність. Крім того, у дитини може бути своє уявлення про те, як влаштований світ і як зародилося життя на Землі. Запитувати та чути думку дитини означає, що до їх світу ставляться з повагою. Як результат: і дитина буде ставитися до думки батьків відповідно.

Читайте також: 5 виховних методів зі зворотним ефектом

Крок 8. Сила заперечення

Давати можливість заперечувати та не погоджуватися з думкою — непросто, але архіважливо. Хоча б час від часу. Важливо іноді навіть заохочувати незгоду. Так ми формуємо лідерів — людей, які можуть висловити та донести свою точку зору (навіть кардинально іншу) людині з великим соціальним статусом, постояти за себе, це надає впевненість своїм силам. Можна не погоджуватися з тим, що говорить дитина, але вислухати та дати зрозуміти, що така думка може існувати — може бути необхідно.

Крок 9. Поділ змісту і підтексту

Іноді, навіть не погоджуючись з вмістом, можна дозволити дитині виграти битву і сказати: «Ти дуже сильний! І мені це подобається!», тим самим заохотити посил, що стоїть за опором. Після чого дитина навряд чи буде чинити опір, оскільки головне, що стояло за запереченням, було побачено і відзначено батьками.

Крок 10. Формування внутрішнього авторитету дитини

Що б сказав твій внутрішній учитель? Внутрішня мама або внутрішній тато? Так, знайшовши батьків у себе всередині, дитина може сама дати собі дорослу пораду. Це також додасть багато сил дитині, бо вона додумалася до цього самостійно.

Коли у взаємодії з батьками діти (та й всі люди на Землі) відчувають себе сильними, вони менше будуть боротися за те, щоб проявити свою силу, щоб визнати її та дати їй місце. Ця потреба відпаде. Не потрібно буде чекати повноліття, щоб нарешті відірватися. Це можна зробити набагато раніше.

А для глибшого дослідження теми рекомендую до прочитання книгу «Raising Parents Raising Kids» Доун Менкен

Автор: Юлія Філліповська

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів