Дитина народжується вільною. Від страху, сорому, провини, забобонів і іншого сміття, в якому живуть дорослі. Одна з моїх цілей — щоб мої діти вільними від цього залишалися завжди, чи якомога довше, чи якомога вільніше.
Коли народилася старша донька, я зрозуміла, що стою на купині посеред болота. Не так годую, не так одягаю, не знаю достатньо пісень, потім не так розмовляю, не так пояснюю, кричу, не вмію вибачатися, не налагоджую прихильність, не вмію стримати роздратування, не досить розвиваю, мало гуртків, багато гуртків, це синці під очима або просто шкіра тонка, багато мультиків, щеплення не за графіком, погане місто обрали для життя, а ні, нормальне, я жахлива мати, а хоча ні, «досить хороша», все добре, ой ні, все погано…
Книги про батьківство написані, щоб допомогти страждаючим батькам, а не викликати у них відчуття провини. Але чим більше я читала, тим сильніше ставала моя впевненість в тому, що я все роблю не так. Виходило замкнене коло: мені соромно і страшно, я роблю помилки — йду читати як виправити і робити правильно — жахаюся, що все робила зовсім неправильно і відчуваю ще більшу провину і страх знову помилитися — на нервовому грунті знову допускаю помилки з дітьми, і, виходить, заражаю їх своїм страхом і соромом, і ще більше страждаю.
І якщо ззовні надходив якийсь, навіть маленький, сумнів у моїй батьківській компетентності, то тут все, гасіть світло.
І тільки потім, доклавши величезні зусилля, я згадала, навіщо читала — щоб виправити і далі робити правильно чи просто краще. Вийшло це тільки в спокої, тільки після дуже хворобливого аналізу власних страхів, почуття неповноцінності, сорому і провини, які тяглися з самого дитинства. Дуже огидно і страшно в цьому процесі виявити, що говорите дитині ті ж фрази, що чули у дитинстві, і навіть думали, що ні за що не скажемо такого своїм дітям. Але поки немає спокою і порядку всередині, ця отрута буде лізти назовні.
Мені дуже хочеться, щоб мої діти любили себе, були щирими, чесними з собою та іншими, вільними та впевненими. Це все можливо виростити тільки на любові, прийнятті та спокої.
Читайте також: 9 «не» хороших батьків
Ось від чого я намагаюся визволити й захистити себе і своїх дітей!
• Страх бути нелюбимим, кинутим і, як наслідок, нелюбов до себе
Не можна говорити: «Я тебе тут залишу», «Тебе забере поліцейський (злий дядько, відьма, бабай, зміюка)», «Кому ти потрібен», «Не буду з тобою розмовляти ніколи, «За що ти мені таке покарання», «Віддам тебе в дитбудинок, нехай там виховують», загалом, зрозуміло.
• Страх бути «поганим» і сором бути собою
Те, що провокує подвійне життя у старших дітей, а потім і у дорослих, страх і небажання визнавати свої помилки, просити пробачення. Коли дитина не може правильно обробити свій проступок, не може зізнатися, тому що їй не дають можливості виправити ситуацію або хоча б вибачитися.
«Тобі має бути соромно», «Нормальні діти так не роблять», «Все, пізно вже пробачення просити», «Роби, що хочеш тепер»… Пізніше це може перерости ще і в страх пробувати нове, кардинально змінювати життя. Людина застрягає, тому що боїться провалу, боїться не виправдати очікування, не розуміє, що невдача — теж досвід, джерело знань.
• Страх бути висміяним
Коли дитина (а потім і дорослий) соромиться говорити про те, що його глибоко хвилює, турбує, про свої почуття, мрії та плани; боїться навіть виглядати так, як йому хочеться. «Ти подивись на себе, на кого схожа?», «Хто так одягається? Клоун якийсь», «Чого носа повісила? Мені б твої проблеми», «Ой, можна подумати це важливо».
Насміхання, знецінення, іронія, сарказм. До певного віку дитині не зрозуміло, що це таке, і вона сприймає все буквально. Це призводить до невпевненості в собі, у своїй спроможності, впливає на вибір професії, партнера.
• Страх і сором говорити про свої почуття, проявляти емоції, згодом невміння відстояти свою думку, заперечити дорослому
Гнів — нормальна реакція на крик і образи. Гнів, а не страх. Тому важливо, щоб дитина цей гнів не втрачала, навіть якщо батьки перегинають палицю і дратуються.
Ну і ніяких фраз типу «ким Ти себе уявив?», «Ти що, особливий?», «Не переч старшому!», «Сиди та мовчи». І сюди ж гендерні стереотипи «Витри соплі, чоловіки не плачуть!», «Ти ж дівчинка, припини кричати та лаятися, це негарно», «Тебе таку розумну заміж ніхто не візьме».
-
Сором власних бажань
Від переваг в їжі та вибору одягу до вибору майбутньої професії. «Як ти можеш про це зараз просити?»
Сором говорити про статеве дозрівання, фізіологію, відносини, безпеку в цих сферах
Коли дитині забороняють цікавитися собою, відмінностями статей, сексом, не дають відповідну віку інформацію, це часто призводить до сумних і небезпечних наслідків. Від невміння і сорому сформулювати скаргу лікарю до нерозуміння особистих кордонів і невміння протистояти психологічному чи фізичному насильству.
Взагалі, звичайно, я хочу, щоб мої діти нічого не боялися і не соромилися, вміли критично мислити та цінували себе. Я хочу, щоб вони не боялися мене, тата, когось із родичів або чужих людей, але, щоб працював інстинкт самозбереження. І для цього сама вчуся не боятися і не соромитися, тому що це передається швидше грипу.
Жити з постійним відчуттям сорому, провини та страху нестерпно і деструктивно, і нам з дітьми такого точно не потрібно.
Моя дитина
