Яку мету ми, як батьки, ставимо перед собою? Що хочемо передати нашим дітям, якими їх виростити? Філософ і фахівець з сімейної етики Майкл Остін пропонує розглянути дві основні мети виховання — свободу і добробут.
Виховання дітей — серйозна праця, і батьки сьогодні мають доступ до багатьох ресурсів зі сфери психології, соціології, медицини. Як не дивно, але і філософія може виявитися корисною.
Майкл Остін, професор, філософ і автор книг про сімейні стосунки, пише: «Філософія означає любов до мудрості, з її допомогою ми можемо зробити життя більш повноцінним». Він пропонує розглянути одне з питань, що стали причиною дебатів з сімейної етики.
Добробут
«Я вважаю, що найважливіша мета батьківства — це добробут», – переконаний Остін.
На його думку, дітей потрібно виховувати відповідно до визначених норм моральності. З огляду на цінність кожної людини в майбутньому суспільстві, прагнути до того, щоб вони відчували себе впевненими, спокійними та щасливими протягом усього життя. Бажати їм процвітати й бути гідними людьми в моральному та інтелектуальному плані.
Батьки — не власники, не хазяї й не диктатори. Навпаки, вони повинні поводитися як розпорядники, керуючі або провідники для своїх дітей. При такому підході благополуччя молодшого покоління стає основною метою виховання.
Свобода
Майкл Остін вступає в публічну суперечку з соціальним філософом і поетом Вільямом Ірвіном Томпсоном, автором книги «Матриця» як філософія », якому належить вислів: «Якщо ви не творите свою долю, ви отримаєте долю, нав’язану вам».
Досліджуючи питання дитинства і виховання, Ірвін стверджує, що мета батьківства — це свобода. А критерії оцінки успіху батьків — в тому, наскільки вільні їхні діти. Він відстоює цінність свободи як такої, переносячи її в область виховання нових поколінь.
Він вважає, що у свободі полягає повага до інших. Крім того, навіть ті, хто дотримується різних поглядів на світ, можуть погодитися один з одним щодо цінності свободи. Відстоюючи важливість раціонального підходу до життя, Ірвін вважає, що людина може відмовитися від свободи, тільки якщо страждає від слабкості волі.
Слабкість волі для нього нераціональна, бо люди в такому випадку не зможуть здійснювати дії та слідувати курсом, який вибрали для себе як найкращий. Крім того, за думкою Ірвіну, батьки повинні розуміти, що, передаючи дітям свої цінності, вони можуть перейти межу і почати «промивати їм мізки», тим самим підриваючи їх свободу.
Якраз це, на думку Майкла Остіна, і є найслабша сторона концепції «мета батьківства — свобода дітей». Проблема в тому, що свобода занадто нейтральна стосовно цінностей. Ніхто з нас не хоче, щоб діти робили аморальні, ірраціональні або просто робили нерозумні вчинки.
Читайте також: Шкідливі поради для (не) творчих батьків
Глибинний сенс батьківства
Остін не погоджується з точкою зору Ірвіна і бачить в ній загрозу для моральності. А ось якщо взяти благополуччя дітей як мету батьківства, то і свобода — елемент благополуччя — займе своє місце в системі цінностей. Звичайно, батьки повинні бути обережними й намагатися не підривати автономію дітей. Бути вільним необхідно, щоб залишатися благополучним, уточнює Майкл Остін.
Але при цьому більш директивний, «управлінський» підхід до виховання дітей не тільки допустимий, але і кращий. Батьки зацікавлені в тому, щоб передати дітям свої цінності. А дітям потрібні вказівки та напрямок для розвитку, який вони отримають від батьків.
«Ми повинні поважати та розвивати свободу в наших дітях, але якщо ми вважаємо себе свого роду керуючими, то наша головна мета — їх благополуччя, моральне та інтелектуальне», – вважає він.
Дотримуючись такого підходу, ми не будемо прагнути «жити через своїх дітей». Однак, пише Остін, справжній сенс і щастя батьківства розуміють ті, хто ставить інтереси дітей вище за власні. «Цей нелегкий шлях може змінити на краще життя і дітей, і батьків, які про них піклуються».
Моя дитина
За матеріалами
