«Синдром срібної ложки», або помилки виховання дітей в забезпечених сім’ях

Що таке «синдром срібної ложки», і як забезпеченим батькам не допустити помилок у вихованні власних дітей? Пояснюємо на пальцях!

Як ростуть сучасні діти

Дитинство наших дітей дуже відрізняється від того, яке було в нас. Вони з раннього віку отримують дорогі смартфони та планшети, їх возять на відпочинок за кордон, одягають в недешеві речі, а про таке поняття як «ділити між собою шоколадку з допомогою лінійки» вони навіть не чули!

Добре це чи погано? Мабуть, скоріше, добре, адже всі батьки прагнуть забезпечити свої дітей якомога краще. Але деякі помилки виховання в сучасних забезпечених сім’ях можуть призводити до дуже негативних наслідків.

Факт: діти з благополучних родин часто виростають не готовими до дорослого життя

На жаль, це досить розповсюджене явище. Батьки лише розводять руками та не розуміють, чому хороші умови, найкраща освіта та колосальні можливості, які вони дають своїм дітям, не тільки не призводять до очікуваних результатів, а й мають протилежний ефект! А все тому, що покоління, яке звикло отримувати бажане без особливих зусиль, просто не вміє самостійно організовувати своє власне життя.

Що таке «синдром срібної ложки»

Батькам здається, що ситуація з їхньою дитиною особлива, але насправді такі проблеми далеко не нові – на Заході їх обговорюють вже давно, і навіть вигадали для них спеціальну назву: «синдром срібної ложки». Щоправда, спочатку це більше стосувалося дітей з дуже багатих і відомих сімей, які мали можливість із 16-17 років їздити на розкішних кабріолетах та літати на канікули виключно першим класом. Але зараз і у звичайних родинах з хорошим рівнем доходу ознаки цієї проблеми проявляються все частіше.

Діти з «синдромом срібної ложки» пасивні, нічого не хочуть, у них немає ніяких стійких бажань, крім матеріальних, вони не здатні ставити серйозні цілі й досягати їх. Вони не можуть витримати навіть найменшого розчарування, абсолютно не пристосовані до життя і знаходяться в постійній гонитві за задоволеннями. Їм абсолютно не цікавий сімейний бізнес, вони часто бувають невдячними, холодними, байдужими та схильними до асоціальної поведінки.

Що ми робимо не так: головні помилки виховання

Щоб виховати «незіпсовану» дитину, потрібно усвідомити, що саме її псує. Отже, що ми робимо неправильно?

1. Ні в чому не обмежуємо

Ми готові давати дітям все і відразу, що б вони не попросили. Ми ні в чому не відмовляємо і без зайвих запитань задовольняємо всі дитячі бажання. В результаті діти, які звикають отримувати все, що хочуть, без будь-яких відстрочок, не вміють чекати та терпіти, виношувати мрію, ставити цілі, планувати, докладати зусилля для досягнення бажаного, цінувати досягнуте. Зрештою настає пересичення – вони взагалі перестають чогось хотіти. Звідси нудьга, байдужість і депресія.

2. Занадто перевантажуємо

Сьогодні дитина сприймається як свого роду інвестиційний проєкт, в який треба вкласти більше коштів і якнайшвидше отримати віддачу. «Інвестиції» починаються буквально з пелюшок: розвивальні заняття, гуртки, спортивні та творчі секції, потім підключаються школа та інші додаткові заняття. В результаті дитина живе за жорстким, заздалегідь розпланованим розкладом, і звикає до зовнішнього управління. Вона стає нездатною до самоорганізації, а тим більше до лідерства, бо постійно потребує допомоги та настанов. У неї не залишається спочатку часу, а потім і бажання реалізовувати свої фантазії, свою креативність: нескінченні «треба» і «повинен» гасять будь-які творчі пориви.

3. Відкуповуємось

Ми постійно зайняті, часу на дітей не вистачає, і тому намагаємося спілкуватися з ними опосередковано: свої емоції, теплі почуття, увагу ми замінюємо подарунками. По суті, ми відкуповуємося від дітей речами, грошима, подорожами, виконанням бажань. Дитина росте, а разом з нею росте і розмір компенсації – від іграшок до коштовностей, автомобілів та кредиток. Але обділена емоціями дитина не вміє дружити, висловлювати свої почуття і любити. В результаті меркантильний інтерес, вигода і користь стають для неї провідними в стосунках з оточенням, в тому числі та з батьками.

Читайте також: Коли турбота батьків про дітей може принести небажаний результат

Три золотих правила, які можуть виправити ситуацію

Що робити? Перш за все, потрібно побачити та зрозуміти, що відбувається з дитиною, усвідомити важливість проблеми й шукати способи її вирішення. Ось три золотих правила виховання, які допомагають впоратися з будь-якими труднощами:

1. Встановіть межі

Дитині життєво необхідні обмеження – так звані «червоні лінії», які покажуть, що кожен вчинок матиме певні наслідки. Заборони треба чітко формулювати, пояснювати й подавати так, щоб не образити дитину, не спровокувати її на бунт чи опір. Адже якщо дорослі не встановлюють ніяких кордонів, то діти намагаються намацати їх самі, і часто це призводить до сумних наслідків.

2. Дайте свободу

Залишайте своїм дітям вільний час і давайте їм можливість проводити його на свій розсуд! Граючи, нудьгуючи, мріючи, досліджуючи, наші сини та доньки шукають себе, вчаться приймати рішення, керувати своїм часом і своїм життям. У них з’являється можливість знайти захоплення, якісь цікаві справи, спокійно поміркувати, набути досвіду, завести друзів, подивитися на світ своїми очима.

3. Діліться своїм теплом

Дитину треба буквально наповнити любов’ю і нічого не вимагати натомість! Їй важливо знати, що її люблять не за характер, поведінку, оцінки, грамоти, спортивні трофеї, а просто тому, що це ваша дитина, і ви не припините її любити, що б не сталося. Діти повинні відчувати, що батьки завжди поруч.

На перший погляд, ці правила взаємозаперечні. Ми можемо рухатися від одних крайнощів до інших: то давати дітям повну свободу, то встановлювати межі та замикати їх в чотирьох стінах. Але ці три умови працюють тільки в єдиній зв’язці. Триєдиність обмежень, свободи й тепла – це універсальний рецепт виховання дитини в сучасній сім’ї, який допоможе нам не втратити відчуття міри. Любіть своїх дітей, будьте уважними до них і не допускайте помилок виховання, щоб потім не шкодувати про втрачений час!

Моя дитина
За матеріалами

Моя Дитина
«Синдром срібної ложки», або помилки виховання дітей в забезпечених сім’ях