«Шлюб потрібно зберігати заради дітей», — вважалося за часів наших дідусів і бабусь. Це вбивалися в голови нашим мамам, і нинішньому поколінню батьків часто доводиться чути: краще потерпіти та все налагодиться. Чи так це насправді?
«Зараз я припинила всілякі контакти з батьками…»
Марії 45 років. Її батьки розлучалися все життя. Сім’ю вони зберегли заради дітей, але легше від цього нікому не стало.
– Дітей у сім’ї було двоє: я і молодший брат. Тато випивав, бувало, що його приносили з роботи й кидали біля воріт нашої хати. Мама зривалася на мені та била мене. Коли я була зовсім маленька, виявилося, що у тата є коханка. Мама, дізнавшись про зраду, навіть хотіла зробити аборт. Тато обіцяв, що все зміниться… Але все залишилося як і раніше.
Щоб врятувати шлюб, батьки поїхали на заробітки в іншу країну. Там ніби все налагодилося: тато перестав пити, обидва працювали. Але мама пробачити зраду чоловіка не змогла. Вона весь час згадувала коханку батька і провокувала скандали.
Тато відчував себе винуватим і постійно вибачався. Я весь час бачила: або мама плаче, або батьки сваряться. Дітям доносилося, що батько поганий, а мама все для нас робить. Але тато, насправді, нічого поганого дітям не робив.
Читайте також: Мама 8 дітей розповіла, як їй вдається справлятися з ними без нервів і криків
Мама часто запитувала у нас, як ми відреагуємо, якщо батьки розлучаться. Я, будучи дитиною, говорила їм, щоб розлучалися. Але нічого не змінювалося.
Вони дотепер разом, і мама згадує татову коханку. Вони можуть навіть побитися! Мама може подряпати татові обличчя, запустити чимось в нього, вони обзивають одне одного, не соромлячись онуків. Мені боляче і неприємно все це бачити.
Раніше я намагалася робити все заради мами, адже вона так страждала. Ще я її страшенно боялася, бо вона мене била, могла образити. А я все терпіла. Це ж мама!
А зараз я стала глибше розуміти ситуацію, почала чинити опір. Між мною і мамою виникли конфлікти. Для моїх батьків мої діти, мій чоловік — найгірші, і я погана мати. Зараз я припинила всілякі контакти з батьками. Дітям вони теж не дзвонять і не цікавляться, як вони.
Я не б’ю своїх дітей і не кричу на них. Особливо дуже боюся образити дочку. Тому що я пам’ятаю, як я себе відчувала, коли мене били та ображали.
У мене знову «глухий кут 13» …
Світлана вийшла заміж «вдруге». Повернулася до чоловіка через два роки після розставання.
– Познайомилася я з чоловіком 10 років тому. Він був дуже ввічливим: готовий був зірку з неба дістати. Не збентежило його, що у мене є 15-річна дочка від першого шлюбу. Дуже швидко — через півтора місяця — Олег зробив пропозицію. Я здивувалася, але він зумів переконати мене і навіть моїх близьких, що це буде надійний шлюб.
Стали жити в домі мого батька. Олег незабаром зайняв керівну посаду і став рідко бувати вдома. У нього почалося веселе, своє, окреме від мене життя.
Коли народилася дитина, на деякий час Олег заспокоївся. Але незабаром повернувся до колишньої поведінки. Атмосфера в родині була напружена.
Сильним подразником для нього стала моя дочка. Чоловіка дратувало, що на неї витрачалися гроші. Він виявився дуже жадібним і вважав кожну копійку.
Мені довелося вийти з декретної відпустки на роботу. А коли його відділ скоротили, він постійно кричав, знаходив приводи для сварок. Я не витримала, і після 5 років шлюбу подала на розлучення.
Читайте також: Як живе одеситка, яка 4 роки назад не послухала лікарів і народила п’ятірню
На судовому засіданні Олег обіцяв, що виправить ситуацію, був таким «душкою», що суддя мало не розплакався.
Мені ж він пообіцяв, що поїдемо кудись відпочити, і ми навіть для переконливості зайшли в туристичне агентство. Я «повелася». Заяву я забрала, а через тиждень він сказав, що це я його умовляла не розлучатися. І нікуди ми не поїхали.
А потім стався серйозний конфлікт. Олег почав бійку з моїм батьком і в результаті зламав ребра, а зятю ніс. Ця була крапка! Я його вигнала.
Два роки ми жили окремо. Але весь цей час він домагався моєї уваги. За цей час він зробив ремонт у своїй квартирі й покликав жити разом. Обіцяв, що все буде по-іншому. Сказав, що був злий через те, що не відчував себе господарем в домі. І синові потрібен батько. Синові потрібно було йти до школи, зручніше було добиратися звідти, де жив колишній чоловік. І я, відключивши емоції, до нього переселилася.
Як ми зараз живемо? Коли Олег вдома — це майже завжди конфлікт. Завжди знайде через що покричати: то на мене, то на сина. Але частіше він в роз’їздах, чому ми з сином неймовірно раді. Найсумніше в цій історії те, що син бачить цю агресію і починає його копіювати. Ось це мене дуже засмучує і я стала знову думати, що так бути не повинно. У мене знову — «глухий кут 13».
«Сказав, що не хоче бути недільним татом»
Вероніка заміжня 5 років, дочці — півтора року.
– Коли ми одружилися, мені було 23 роки, а йому — 37 років. Мені подобалося те, що чоловік набагато старший за мене: з ним я відчувала себе як за кам’яною стіною. Але через деякий час різниця в віці дала про себе знати.
Я росла в сім’ї, де батьки й діти спілкувалися на рівних. Ми з мамою могли голосно сваритися, а через пів години сидіти та базікати, як ні в чому не бувало. Чоловікові наші конфлікти не подобалися. Він звик, що батьків треба в усьому слухатися.
Ще його дратувало, що я дзвонила йому по 20 разів на день і могла розплакатися через дурниці. Мене ж напружували в ньому скупість на емоції: він не ділився переживаннями, а йшов в себе. Після весілля ми жили у мене вдома, з моєю мамою і молодшою сестрою. Мені було легко, оскільки я жила там, де звикла. Виходило, що у мене як би дві сім’ї, і чоловіка це дратувало.
Найчастіше сваритися стали після народження дочки. Могли спалахнути через одне слово або інтонацію, якоїсь дикої нісенітниці! Одного разу він попросив мою сестру прибрати ноутбук, тому що він йому заважав. Сестра не послухалася, і чоловік забрав її ноутбук на роботу. Був скандал, в якому я зайняла позицію сестри.
Чоловік сказав, що я зробила свій вибір між двома сім’ями та що нас чекає розлучення. Він зібрав свої речі й пішов. Я ридала весь день. Я дивилася на дочку і розуміла, що готова піти на все, аби моя маленька жила в повноцінній сім’ї. Адже у неї є хороший тато, і ніхто не полюбить мою дочку так само, як він.
Чоловік трохи пожив один і якось прийшов в гості до доньки, і нам вдалося поговорити. Виявилося, довгий час він не відчував себе частиною моєї сім’ї. Та і я поводилася так, ніби моя сім’я — це мама і сестра. У момент, коли я встала на іншу сторону, він відчув себе зайвим. Він зізнався, що поживши окремо, зрозумів, як йому важливо кожен день бачити дочку, цілувати та обіймати її. Сказав, що він не хоче бути недільним татом.
Читайте також: Білоруска народила сімох синів і провела в декреті 17 років: «Часом варто довіритися долі»
Після цієї ситуації ми стали більше цінувати одне одного і більш дбайливо ставитися до нашої сім’ї. Чоловік зрозумів, що всі свої претензії потрібно висловлювати до того моменту, коли «накипіло», а я зрозуміла, що моя сім’я — це чоловік і дочка. А від мами ми незабаром з’їхали у свій дім. Що буде далі, поки незрозуміло, але ми маємо намір зберігати наш шлюб принаймні заради доньки.
А як ви вважаєте, чи варто жити разом “заради дітей”?
Моя дитина
Ілюстрація: vectorstock.com
За матеріалами
