Дорослі люди з низькою самооцінкою, неіснуючими особистими межами та вкрай негативним ставленням до себе — це діти, яких недолюбили. При цьому мова не про абьюз, травми, чи ще щось такого роду. Мова про їхніх батьків, які були присутні в родині, але були відсутні в психологічному плані. Як дорослим не стати «відсутніми» батьками для своїх дітей?
Батько вдома, але емоційно ізольований: він не висловлює любов і прихильність до дитини, не ділиться душевним теплом, він задовольняє фізичні потреби дитини, але не емоційні. Так, він нагодує, дасть таблетку, переодягне. Але не поговорить щиро, не розкаже історію, не пограє.
Приклади емоційної відсутності
Дітям, які бачать батьків, як своїх героїв, дуже важливо постійне підтвердження того, що вони улюблені. Тому, якщо дитину ніколи не хвалять, якщо вона не бачить, що її приймають, то відчуває гостру самотність, навіть якщо вдома повно людей. Відсутні батьки часто поводяться так:
- ніколи не говорять «я люблю тебе»;
- завжди недоступні для спілкування;
- завжди зайняті переглядом телепередач, працюють або «зависають» в комп’ютері або телефоні;
- ніколи не обіймають, взагалі уникають тілесного контакту, як способу вираження любові;
- знаходяться в стані хронічного або тривалого стресу, з яким не можуть впоратися.
Звичайно, маються на увазі не окремі моменти, коли батьки можуть і подивитися телевізор або бути зайнятими справами, а поведінка, яка стала звичною і говорить дитині, що вона не вартує часу своїх батьків. У більшості випадків батьки не думають так, але діти вловлюють їх настрій і роблять свої висновки. Потреба дитини в емоційній близькості з батьками не менш важлива, ніж потреба в захисті та харчуванні, тому якщо батьки відсутні (фізично або тільки емоційно), діти відчувають себе відкинутими. Без уваги батьків і якісно проведеного часу разом, коли ви не просто «придивляєтеся, щоб не вбився», діти не зможуть розвинути здорової самооцінки. І тоді вони виростають, думаючи «я недостатньо хороша», не відчувають себе розумними, привабливими, гідними любові та поваги. Або вони починають маскувати невпевненість нахабною та агресивною поведінкою.
Реакція дітей
Якщо батьки не дають уваги, любові та прийняття своїм дітям, то вони будуть шукати це все десь в іншому місці. Серед друзів і подруг того ж віку, наприклад. Це в кращому випадку. Складніше буде, якщо набагато раніше, ніж ви припускали, діти почнуть шукати підтвердження своєї значущості у протилежної статі. У гіршому випадку в гонитві за прийняттям та схваленням вони потраплять в секту або банду. Не тому, що вони — погані, а тому, що потреба людини, як соціальної істоти в причетності та визнанні, дуже сильна. Діти, що розвинули низьку самооцінку, будуть піддаватися на різного роду «використання», щоб отримати хоч трохи почуття потрібності, але «використання» дасть їм відчуття, що вони взагалі не гідні любові. Низька самооцінка включає механізм страху: страх помилитися, висловити свою думку, залишитися одному серед інших. Діти «відсутніх» батьків не вірять в себе, вони бояться робити щось нове. Цей страх погіршує самооцінку ще більше, цей цикл повторюється до нескінченності.
Читайте також: Мета виховання дитини – навчити вирішувати три завдання
Як уникнути ефекту відсутності
Якщо ви помітили, що «відсутні» для вашої дитини, то це можна виправити, головне — захотіти цього всією душею. Ви не повинні при цьому бути ідеальними батьками, не обов’язково постійно «висіти» над дитиною або ділитися своїми мріями за кожною вечерею. Звичайно, у вас можуть бути й «погані дні», і проблеми, і тим більше вам потрібно мати свій час і простір. Не треба панічно боятися помилки з дітьми або, що ваше «ні» покалічить їх на все життя. Ми можемо мати власні кордони та ростити при цьому дітей в любові, підтримці та розумінні. Зосередьтеся тільки на тому, щоб бути щирими, відкритими та присутніми.
Як же уникнути ефекту відсутності?
- Встановіть обмеження екранного часу для всіх. І в першу чергу для себе. Наприклад, під час спільної вечері вимикайте ваш телефон і залиште його в іншій кімнаті.
- Нехай у вас увійде у звичку ставити дітям питання про їх життя та уважно слухати відповіді.
- Не карайте відразу за погану поведінку і не робіть поспішних висновків — з’ясуйте обставини, можливо, ситуація зовсім інша.
- Якщо ви «зірвалися» або вчинили несправедливо — щиро вибачитеся перед дітьми.
- Між вами та дитиною повинен бути візуальний та фізичний контакт, їм це життєво необхідно.
Діти повинні знати, що вони важливі для вас, що ви їх любите і будете поруч в потрібний момент.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
