Домовимося, що грудне вигодовування не береться до уваги. Звичайно, тата цього не можуть, але вони можуть дати дитині пляшечку з молоком. Все інше вони у змозі робити прекрасно: міняти підгузник, гуляти з малюком, бути з ним в лікарні, грати, годувати, укладати спати. Артем Чапай «відсидів» в декреті з двома маленькими синами півтора року і довів, що тата можуть все. Просто деяким не вистачає бажання.
Нове дослідження вчених Університету Корнелла та Університету Міннесоти показало, що поява дітей робить більше щасливішими батьків, ніж матусь. Річ у тому, що батьків, які брали участь в експерименті просили вести щоденник, де вони щодня записували, що роблять і як себе почувають. Мами, які відзначали, як вид діяльності, крім догляду за малюком, прибирання, готування, закупівлі та інше, відчували себе втомленими та роздратованими частіше, ніж батьки, які вдома в основному грали з дітьми. Крім того, у татів, на відміну від мам, було достатньо часу для сну і повноцінного відпочинку.
Паралельне дослідження університету Каліфорнії виявило, що сьогоднішні американські батьки проводять з дітьми в 4 рази більше часу, ніж в 1965 році. Приємна тенденція. Спостерігається вона і в Україні, але хотілося б, щоб більше батьків не просто бавилися з дітьми, а й чесно ділили роботу по дому і догляду за дітьми. Як це зробити? Можна почати з книги Артема Чапая.
А вам не важко з двома?
«Першого разу залишившись сам із двома на кілька діб, я зрозумів, як людина може здуріти в декреті. Як то кажуть, діти — квіти життя. Проти, якщо займатись виключно «квітникарством» – із квітникарем може статись й депресія, й психоз, й навіть кодрашка. Діти — радість, однак для самоздійснення, для відчуття повноцінності життя дорослому потрібно й інше. (…) Хай би як тобі зносило дах від браку спілкування з дорослими, від почуття втрачених можливостей чи просто від утоми й недосипання — ти не припиняєш любити дітей. Хай би як ти любив дітей — часом хочеш відпочити від них, мати час на щось іще в житті».
Читайте також: Про що варто пам’ятати молодим батькам
Привілей чоловіка
«Знаєте, у чому різниця між жінкою й чоловіком, які ідуть в декрет? Чоловік має вибір. Хай би як тобі було важко в окремі дні, хай би як ти страждав, що «годинник цокає, ти міг би стільки всього зробити», — тобі легше від відчуття, що ти пішов на все добровільно. Наприклад, із міркувань справедливості щодо жінки, для якої також «годинник цокає», яка теж може багато чого хотіти від життя, але в більшості випадків, у перші роки життя дитини, вибору не має».
Декрет і робота
«Я прекрасно усвідомлюю, що далеко не всім людям для самореалізації потрібна саме робота. І я чудово розумію, що не обов`язково мати якісь там високі амбіції. Але ж абсолютно все те саме стосується і чоловіків!
Коли я поскаржився, як мені зносить дах від того, що нічого не звершую, одна людина, що теж нині перебуває у декреті, резонно відповіла:
— Ну, я коли на роботу ходила, відчуття було те саме: нічого не звершую. Сиджу в офісі, гаю роки життя. На роботі так само може зносити дах.
Абсолютна правда! У чоловіків те саме трапляється, і досить часто. А в декрет все одно йдуть жінки».
Діти та творчість
«Якщо ми з Оксаною в моменти стресів ламаємося, забуваємо про принципи взаємодопомоги та взаємної підтримки й починаємо з`ясовувати, хто кому винен п’ятнадцять хвилин, — ані я, ані вона нічого не встигаємо.
Підсумок: здається, тут є дві основні опції.
Варіант перший. Покласти всю «рутину» на іншу людину і творити її коштом. І зрештою ти можеш виявитися Хемінгуеєм або Бредбері. А можеш — Джигурдою.
Варіант другий. Намагатися поводитися по-людськи — і це стосується не тільки декрету чи піклування про старших дітей. Творити менше, повільніше чи, навпаки, похапцем. Або з великими перервами. Дратуватися і мучитися, проте мати совість, не експлуатувати іншу людину. (…) Обираючи перший варіант, ти маєш реальні шанси нічого не виграти та все програти. Обираючи другий — реальні шанси нічого не програти та все виграти».
Татусі бувають різні
«Перш за все очевидне: тато в декреті та хороший тато — далеко не тотожні поняття. Можна піти в декрет і тиранити дітей. А можна цілими днями працювати, але при цьому бути хорошим батьком.
Хто, як і скільки доглядає за дітьми — питання не стільки стосунків між батьками та дітьми, скільки взаємин між дорослими партнерами».
Няньки, гроші, таємниці
«Ми можемо собі дозволити ніяковість: нам психологічно важко платити людині за виконання наших сімейних обовязків заради того, щоб за той самий час заробляти в кілька разів більше. (…) Наймана жінка не годує чужих дітей своїм грудним молоком. Чому решту, для власних дітей, не може під час роботи матері робити батько?»
Ода бабусі
«(Сарказм: ON) На макросуспільному рівні теж особливо сприяє один чинник. Пенсійний вік жінок підвищують — і водночас в більшості підприємств відбуваються скорочення. (…) враження таке, що насамперед скорочують жінок передпенсійного віку. А на нові роботи таких людей беруть в останню чергу. Як наслідок — ці жінки на декілька років, аж до пенсії, залишаються без постійного прибутку. Підробляють, чим можуть. Але через брак постійної роботи мають час на те, щоб бути експлуатованими молодшим поколінням. (Сарказм: OFF)»
Районна дитяча лікарня
«Мабуть, не треба уточнювати, що в районній дитячій лікарні не існує такого поняття, як чоловіча палата? Ночівля чоловіка з дитиною не передбачене, як явище. Я мусив спати одягнутий, у джинсах — як прийшов з поїзда, — немитий».
Покращення
«Якщо уникати місць, де обох водночас мусиш оберігати від небезпек, — із двома простіше, ніж з одним. Одного доводиться розважати. А коли їх двоє — так розважають один одного, що лишається тільки дивитись, аби вони від надмірних веселощів не повбивалися».
Страшне питання
«Насправді, я й досі не уявляю, як люди відбувають у декретах по три, чотири та більше років. (…) Зайдеш на Facebook і бачиш: той написав книжку, той презентував. Той поїхав робити репортажі в іракський Курдистан. Той з`їздив у Нагорний Карабах. А ти згадуєш домогосподарку, сестру прем`єр-міністра та взірцеву маму з мелодрами Love Actually, яка іронізує з себе:
— Мимоволі порівнюєш. Що сьогодні зробив мій брат? Захистив честь країни. А що зробила я? Голову омара із пап`є-маше.
І водночас ти отримуєш від декрету дедалі більше задоволення. Ти звик, а діти ростуть, і чимраз складних моментів стає менше, а на приємні звертаєш більше уваги».
Читала книгу Татьяна Гордієнко. Фото з особистого архіву Артема Чапая.
Моя дитина
За матеріалами
