Багато жінок, чекаючи другого малюка, турбуються про те, що не зможуть приділяти йому стільки ж уваги, скільки дарували першому. Адже старший тоді був єдиним, і мама належала тільки йому. А хтось, навпаки, переживає, що покинутим виявиться первісток.
Пам’ятаєте цей анекдот про те, що коли у мами одна дитина, вона і білизну прасує, і соску стерилізує кожен раз, як та впаде на підлогу, а коли дітей троє — слава Богу, що дитина їсть корм кота, а не лізе в смітник? Він такий смішний тому, що в його основі — чиста правда.
Увага і щастя
«З першою дитиною я міняла підгузок відразу ж, як він ставав мокрим. З другою … її підгузок знатно провисав під попою, перш ніж я звертала на це увагу. Через це я відчуваю себе жахливою матір’ю». Тетяна, мама двох синів (Тіма 4 роки, Максу — два).
– Ми припускаємо, що чим більше ми піклуємося про дитину, тим краще, — каже дитячий психолог Ангард Рудкін, батько трьох дітей. – Але багатьом дітям потрібно більше особистого простору, ніж ми його залишаємо, будучи занадто настирливими.
Виходить, гіперопіка — це не завжди добре. Тут важливіше той факт, що у другої дитини — досвідчені батьки. Крім того, навколо неї завжди багато людей. Малюк, як істота спочатку соціальна, це відчуває. І у нього з’являється почуття захищеності, так йому необхідне.
Читайте також: Третя дитина в сім’ї: особливості характеру
Крім того, кількість уваги не так важлива, як її якість.
– Навіть якщо ви не відразу підійдете до дитини, коли вона того вимагає, емоційного шкоди їй це не завдасть. Якщо, звичайно, очікування буде в розумних межах, — говорить клінічний психолог, доктор Рейчел Ендрю. – Якщо ви будете намагатися дати кожній дитині однакову кількість турботи, від вас найшвидше нічого не залишиться. А тут малюк вчиться терпінню, і це теж непогано.
Довіряйте своїй інтуїції
«З Сарою у нас була ціла купа вечірніх ритуалів — вдосталь плескалися в ванні, масаж, колискова, книжка … З Ганною я так втомлююся за день, що нашвидку обполіскую її у ванній, розповідаю коротеньку історію перед сном — і все. Але вони обидві сплять, їм добре — і ми прожили ще один день. Теж результат!». Євгенія, мама двох доньок (Сарі 5 років, Ганні рік).
Дуже важливо відчувати свою дитину. І довіряти своєму «внутрішньому радару», а не якимось догмам щодо того, скільки спілкування потрібно вашій дитині в день.
– Діти самі підкажуть, як вам поводитися, — говорить доктор Рудкін. – Якщо вони прекрасно себе почувають, граючи з дерев’яною ложкою або своєї пляшкою, дозвольте їм цим займатися. Якщо вони стають тривожні, можливо, їм дійсно не вистачає вашої турботи.
Всі діти різні, і що працює з одним, може не спрацювати з іншим. І завжди пам’ятайте — ви найкраща мама для своєї дитини.
– Іноді батьки забувають про себе через те, що лізуть геть зі шкіри, опікуючи свою дитину, намагаючись задовольняти та передбачати всі її можливі потреби, — каже доктор Ендрюс. – Але треба пам’ятати, що ви теж людина. І у вас теж є потреби.
Мами, у яких багато дітей, зрештою звикають до того, що хтось вічно пхикає. І цей хтось — кожен раз різний. І вчаться жонглювати своїми та чужими пріоритетами. Це непросто — тому, що вступає в справу почуття батьківської провини.
Ти весь час винуватиш себе, що не все робиш ідеально, не все встигаєш.
Припиніть! Так і до депресії недалеко. Краще запитайте себе — що дійсно потрібно вашій дитині тут і зараз і що ви можете їй дати. Виявиться, що вам все під силу, — радить доктор Ендрюс.
Читайте також: Діти з різницею у віці. Як забезпечити комфорт у стосунках?
Насправді другою дитиною бути добре. Адже у другої дитини завжди є компанія для ігор, той, хто заступиться за неї в школі й підкаже, як довго можна випробовувати батьківське терпіння.
Провина перед первенцем
«Я завжди дуже уважно стежу за тим, що Маша з’їла, як вона себе веде за столом. А її старший брат може кашу по столу фігурно розмазувати хвилин десять, поки я це зауважу. З боку може здатися, що я зовсім про нього не думаю … ». Юлія, мама трирічного Артура та однорічної Маші.
Про зворотний бік синдрому другої дитини каже Ірина Чистякова, педагог-психолог, гештальт-терапевт, консультант у сфері клінічної психології:
– Багатьом мамам більше властиве почуття провини перед старшою дитиною, адже їй доводиться приділяти менше уваги, ніж раніше. До психолога вони звертаються з проблемою ревнощів між дітьми, а за фактом намагаються впоратися з власним почуттям провини та емоційної незадоволеністю. А якщо різниця у віці між малюками невелика, то додаються ще й гормональні збої, пов’язані з вагітністю і грудним вигодовуванням.
Психолог радить з приводу порушень роботи ендокринної системи варто звернутися до фахівців, вам пропишуть курс потрібних препаратів, вітаміни. Не менш важливо залучити на допомогу чоловіка і родичів. Нехай вони допоможуть вам розподілити увагу між дітьми так, щоб був окремий час на кожного, окремо — на спільні ігри й окремо — на себе.
– Якщо і ці заходи не допомагають, можна звернутися до хорошого психотерапевта на сімейну консультацію. І не забувайте говорити своїм чадам, як сильно ви їх любите, які вони вам дорогі. Часто дорослі не надають словами великого значення. Але дітям постійно потрібно підтвердження. Це допоможе побудувати довірчі взаємини з дитиною, а вам — впоратися з почуттям провини, — додала психолог.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
