Для своїх батьків ми завжди діти. Особливо для мам. Вони люблять нас повчати та тикати носом в промахи, коли нам 15, 25 і навіть 40. Чи є порятунок? Ми знайшли історії наших читачок і попросили практикуючого психолога Наталію Шевцову дати поради жінкам, яких досі пресують мами.

Мама вчить мене виховувати сина

Для початку, у неї всього одна дитина — я. І я — це дівчинка. Причому зауважу без удаваної скромності, проблем у неї зі мною не було. Я — натура захоплива і весь час проводила поза домом: школа, спортивні секції, творчі студії, гуртки з домоводства. Мені здається, що вона навіть не помітила, як я виросла. Годувала мене і стежила за моєю гігієною бабуся, яка на час мого дорослішання вже вийшла на пенсію. Але, попри це, моя мама вважає, що краще за мене знає, як слід виховувати моїх пацанів. І завжди порівнює їх зі мною: яка я була слухняна, яка тямуща та охайна. Правда, таких компліментів під час своїх дитячих років я не пам’ятаю, але мамі видніше. Я захищаю своїх хлопчиків, як можу, але ми все одно завжди з ними в програші. Я — як погана і слабка мати, а вони — як невиховані та абсолютно некеровані діти.

Швидше за все, поведінкою мами рухає почуття провини за те, що свого часу вона приділила недостатньо часу вихованню дочки, скинувши її на плечі своєї матері. Тепер вона намагається надолужити згаяне з онуками. Але робить це як вміє, як їй здається правильним.

Що можна зробити в даній ситуації?

По-перше, не сприймати маму як ворога, спробувати зрозуміти її почуття і мотиви її дій, поставити себе на її місце. Оскільки ви сама вже мама, то знаєте, що мами, що б вони не робили, роблять це з любові, навіть якщо іноді здається, що це не так. По-друге, перестаньте захищатися. Ви ні в чому перед своєю мамою не винні й нічого їй не повинні, так само як і ваші сини. Скажіть: «Мамо, ми любимо тебе, але дозволь нам бути такими, якими ми є. Я вдячна тобі за все, але зараз я доросла і в стані сама приймати рішення і нести відповідальність за свої вчинки».

Скажіть це хоча б самій собі, якщо не зможете вимовити вголос, і спробуйте жити, виходячи з того, що ви — доросла жінка, а не підліток, який змушений від всіх захищатися.

Читайте також: Мама написала дочці найкращий лист про старіння. Це має прочитати кожна

Мама впевнена, що я дуже погана господиня

Мама приїжджає до мене в гості раз на тиждень. І цієї зустрічі я боюся, як вогню, тому що знаю: як би не підготувалася, все одно буду погана. Генеральне прибирання я проводжу не як всі, раз на місяць, а в 4 рази частіше, але вона все одно знаходить пил, тріснутий посуд, одяг, який треба віддати, зламані іграшки й ще купу всяких недоліків. До того ж вона завжди приїжджає з повними сумками продуктів, вважаючи, що шафки та холодильник треба забивати до відмови, а не бігти в магазин, коли скінчилися картопля і цибуля.

Що можна зробити в даній ситуації?

Запитайте: «А навіщо я хочу здаватися ідеальною для своєї мами?». І взагалі, чи тільки для мами? Прихід інших гостей не викликає потребу довести квартиру до стану хірургічної операційної й вінця дизайнерського творіння? Спробуйте не прибирати взагалі перед черговим маминим візитом, а всі її зауваження і претензії парирувати жартом, переводячи розмову на будь-яку абстрактну тему. А всі її гостинці ласкаво і з любов’ю повернути назад їй, пояснивши тим, що ви стільки не з’їсте і все пропаде. Тільки не стрибайте з місця в кар’єр — почніть з «неприбирання», потім з продуктів. Не влаштовуйте мамі сильний стрес, інакше скандалу не уникнути.

Мама лізе в моє особисте життя

Якщо ви думаєте, що це смішно, то це насправді дуже незручно. Телефон я не відключаю, бо, якщо не додзвониться мені, вона може впасти з серцевим нападом. Зате її дзвінок за законом підлості може застати мене в найпікантніші моменти, і, як ви розумієте, проігнорувати дзвінок я ніяк не можу. Вона завжди перевіряє, у скільки я прийшла додому, чи не запізнилася на роботу, чи багато випила вина на корпоративі й чи гідний поряд зі мною чоловік. Все б нічого, якби мені було 18, але торік я відзначила свій 35-й день народження.

Що можна зробити в даній ситуації?

Падіння з серцевим нападом дуже схоже на маніпуляції маленької дитини з метою залучення уваги. І діяти тут потрібно схожим методом — просто не дозволяти собою маніпулювати. Подумайте, а чим вам вигідно, щоб ваша мама вас контролювала? Що ви від цього контролю отримуєте і чому не готові від цього відмовитися?

Коли зможете чесно відповісти собі на це питання, то й у мами потреба в контролі за вами втратить свою актуальність. Питання непросте, і, можливо, самостійно на нього знайти відповідь буде не так-то просто.

Мама критикує мою зовнішність і манеру одягатися

Я — брюнетка. Мені дуже йде цей колір волосся, і нічого міняти я не хочу, але мама настійно вимагає, щоб я перефарбувалася в блондинку. Так, на її думку, я буду свіжішою, молодшою і щасливішою. І, звичайно ж, їй не подобаються мої нігті, вії та пірсинг. Ну яка їй різниця, що я з собою роблю? Я доросла жінка і цілком можу самостійно підібрати собі гардероб і образ. Однак моя мама думає по-іншому. «Лілова кофтинка — це зовсім не твій стиль, так само як і ця довга спідниця. Ти в ній як баба на чайнику, — каже вона. – І взагалі, пора скинути пару кілограмів, а то купальник на себе не знайдеш і залишишся в цьому році без моря».

Що можна зробити в даній ситуації?

Мами намагаються для нас щосили, як тільки вміють. І з розповіді простежується, що справа зовсім не в зовнішності! Мама хоче, щоб кохана дочка була «свіжішою, молодшою і щасливішою» і неодмінно з’їздила на море. Ймовірно, щось відбувається у вашому житті, що дає мамі привід для хвилювання за вас. Потрібно просто дати зрозуміти, що все гаразд і не варто переживати. Але мамине серце не обдуриш. І, може  є сенс поговорити з мамою щиро, запитати, що насправді її так хвилює і чому вона прикриває справжні причини тривоги питаннями зовнішності.

Читайте також: Лист до мами

Мама вчить мене, як поводитися з чоловіком

Мій чоловік для моєї мами — як червона ганчірка для бика. Вона вважає, що я його жалію, мало навантажую роботою по дому і він зовсім не займається дітьми. «Він же в тебе під 100 кіло важить, на ньому орати можна, а продукти з магазину знову ти на собі тягнеш. І навіщо на море його береш? Нехай на дачі мені допомагає, а ти хоч відпочинеш від його занудства». Майже всі наші розмови з мамою зводяться до обговорення мого благовірного. Раніше я з піною у рота заступалась за нього, а тепер просто мовчу, бо її не переконати.

Що можна зробити в даній ситуації?

Можливо, переживання мами за ваше сімейне благополуччя і небезпідставні, але вирішувати, що робити зі своїм чоловіком, все-таки вам. «Ти їдь на море, а він нехай допомагає мені на дачі» схоже не на сім’ю «чоловік, дружина і теща», а на маму з двома дітьми: сином і донькою. І мама вирішує, хто з дітей заслужив їхати у відпустку на море, а хто, покараний, залишиться орати на дачі. Де ви відпустили відповідальність за свою сім’ю? Що ваша мама робить такого, що дозволяє їй вирішувати та командувати? Варіант один: знайти цей момент і взяти кермо знову у свої руки: ваші та вашого чоловіка.

Вона скаржиться, що я приділяю їй мало часу

Я не безробітна і не студентка, цілком доросла жінка, яка повністю самореалізувалася, до того ж дружина і мати двох дітей. Як ви розумієте, часу у мене навіть на себе дуже багато, а тут мама ще мозок виносить: «Ти зовсім про мене забула. Дзвониш рідко, в гості не приходиш, мені поговорити навіть часом ні з ким». Це, звичайно, неправда. Дзвоню я їй кожен день. Діти гостюють часто, та й ми з чоловіком раз у два тижні вириваємося, попри завантаженість на роботі. Що їй ще треба? Ну не можу я годинами слухати про болячки її подруг і проблеми з опаленням у сусідів, у мене самої проблем вагон і маленький візок, а за її словами, я прохолоджуюсь і цілком можу знаходити більше часу для неї.

Читайте також: Лист матері до дочки

Що можна зробити в даній ситуації?

«Я не безробітна і не студентка», «Що їй ще треба?» – весь текст пронизаний нотами підліткового протесту. Проти чого протестуєте? І що так відчайдушно хочете довести мамі та оточуючим? Не можете слухати про болячки? Так не слухайте. Маєте на це повне право. Запропонуйте мамі іншу тему для розмови. У кожному реченні звучить виправдання, а це ознака наявності почуття провини. Спробуйте усамітнитися і зрозуміти, перед ким ви відчуваєте провину і за що виправдовуєтеся. Життя можна прожити тільки один раз, а для кого ви його будете жити — для мами, для дітей або все-таки для себе, вирішувати тільки вам.

Мама хоче, щоб я допомагала їй на дачі

Як тільки починається весна, у мене починається моє маленьке пекло. Спочатку мама мучиться з землею і розсадою, потім з висадкою і підгодівлею, потім зі збором врожаю та його реалізацією. І у всіх цих етапах я повинна брати активну участь. «Ти ж теж їж ці огірочки та помідорчики, а взимку закрутки береш», – наполягає вона на моїй допомозі. Так я і беру, тому що вона мені все це вручає, хоча мені простіше по дорозі додому забігти в магазин і купити все, що потрібно.

Що можна зробити в даній ситуації?

Так і до сезонної алергії недовго, щоб був поважний привід не їздити з мамою на дачу. Воно вам треба? Тому краще навчитися по-дорослому і з усією відповідальністю вибудовувати свої кордони. Справа-то явно не в помідорах-огірках. Швидше за все, мамі просто хочеться вашої уваги. Дача — це зайвий привід побути разом, зробити щось спільне. Приділіть мамі належну увагу в іншій області, і, можливо, питання з городом відпаде саме собою.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів