Масштаби домашнього насильства в країнах пострадянського простору вражають. І це з урахуванням того, що надворі — XXI століття. Це спонукало психолога Анастасію Рубцову написати кілька порад для своєї дочки, які варто було б взяти на замітку кожній матері. Як і будь-якій жінці.
Наша редакція підписується під кожним пунктом тексту і просить прочитати його дуже уважно.
Колись моя дочка закінчить стосунки з нами, батьками, і почне стосунки з кимось іншим. Може, вирішить вийти заміж і народити п’ятьох дітей. Чи взагалі не захоче ніяких дітей. Чи заведе подружку. Хтозна. Але головне, що там, в цих стосунках, її безпека вже не буде залежати від мене.
І поки вона ще тут, я подумки складаю для неї звід заповідей. Шию і розшиваю, рядок за рядком чарівну сорочку-оберіг і молюся, щоб вона захистила її, якщо мене не буде поруч. Коли вона ще трохи підросте, я скажу їй таке.
- Якщо тебе вдарили — негайно збирай речі. Поводься так, ніби стався землетрус: хапай документи, дітей, з рештою розберешся потім. Не приймай вибачень і покаянь, не розпочинай переговорів. Будь-яке «пробач мені» завтра обов’язково перетвориться на «ти мене довела». У це болото дуже легко впасти, і дуже важко звідти вилізти. Не сумнівайся — тікай.
- Запам’ятай, що будь-яке «ти сама винна» і «ти мене доводиш» — брехня. Насправді це означає: «Я знаю, що можу вдарити тебе, образити, принизити й мені за це нічого не буде, тому не бачу сенсу себе контролювати».
- Ти завжди можеш прийти до мене. Завжди. У будь-якому стані й становищі. В сльозах і босоніж. З відчуттям найстрашнішого провалу в житті. І я не буду звинувачувати тебе. Навіть якщо мені захочеться сказати: «Я ж попереджала», я замкнуся в туалеті й промовлю ці слова перед дзеркалом, сама собі, пошепки. Тому що вони не втішають, а тільки встромляють голки у відкриту рану.
- Якщо мене не стане — все може бути, батьки смертні, — нехай у тебе будуть настільки близькі друзі, щоб у них можна було попросити допомоги. Якщо таких не будеш мати, шукай допомоги, будь-якої, і не соромся її приймати. Скаржся, кричи, розповідай всім, хто готовий слухати. Нехай у тебе будуть свідки, тому що зло твориться в мовчанні.
- Стосунки ніколи не починаються з побоїв. Перші ластівки скидаються на «ну ти й дурна», «якого дідька ти пхаєшся», «та що ти розумієш», «я сказав — отже ти йдеш». Спочатку прохання перетворюється на наказ. Потім дрібні приниження стають нормою. Хамство видається за близькість. Нікому не дозволяй принижувати тебе і спеціально завдавати болю. Ніколи не думай «я розумна, зі мною такого точно не відбудеться». В цю пастку потрапляли жінки, розумніші від нас з тобою.
- Твій ворог — відчуття «ну ніби здалося». Сьогодні людина поводиться абсолютно адекватно, а завтра на неї щось нападає, і вона перетворюється на роздратованого садиста. А післязавтра з-за хмар виглядає сонечко і все стає настільки добре, що ти полегшено видихаєш: «Здалося». Якщо таке відбувається часто, насторожуйся. Це відчуття — головний симптом, на який можна спиратися. У стосунках з такою людиною не заходь занадто далеко, не май з нею спільних дітей і бізнесу.
- Нехай у тебе завжди будуть власні гроші. Свої джерела заробітку. Якщо ти сидиш з дітьми, нехай у тебе буде свій рахунок, фінансова подушка про всяк випадок. Обговори це з партнером до того, як опинишся в декреті. Це дуже важливо. Коли діти маленькі, ми максимально залежимо від партнера і стаємо дуже вразливими.
- Не дозволяй, щоб стосунки стали єдиною важливою річчю у твоєму житті. Це небезпечна конструкція. Друзі, робота, спорт, захоплення — нехай все це обов’язково в тебе буде. Заробляй. Вчися. Якщо стосунки колись зруйнуються — а це трапляється частіше, ніж хотілося б, — буде боляче. Але краще, коли руйнується одна вежа, а не увесь замок.
- Стеж за своїм здоров’ям, дбай про себе, щоб вистачало сил жити.
- Ніколи не потрапляй в пастку «всі так живуть». Це не правда. І я зроблю все, щоб ти бачила сім’ї, в яких немає насильства і грубості, в яких люди з пошаною розмовляють одне з одним, навіть коли дуже зляться. І сама постараюся бути для тебе не найгіршим прикладом.
- Ніколи не потрапляй в пастку «таке тільки в мене, яка ж я дурна, як мені соромно». Це теж неправда. Невелика біда — опинитися в ситуації насильства. Біда — застрягти в ній надовго, на роки. Тобі не потрібна сім’я за будь-яку ціну. Не потрібна ідеальна сім’я для суперобкладинки. Тобі потрібне місце, де буде добре, де тебе зможуть підтримати та подбати про тебе. Воно може виглядати дуже по-різному (це взагалі необов’язково сім’я).
- Люди можуть змінюватися. Більш того, вони постійно це роблять. Нас змінюють вік і досвід. Те, що в юності здається безневинним дивацтвом, з роками може виявитися психічною хворобою або просто свинством. Іноді люди поводяться дуже негарно, якщо розуміють, що інша людина від них залежить. Якщо з тобою таке відбулося, не свари себе, що «не розгледіла негідника раніше». Є багато речей, які ми не можемо роздивитися, поки вони заховані глибоко під землею. Дій, див. пункт 1.
- Експериментуй, пробуй нове. Нові роботи, нові стрижки, нові види спорту. Нові страви, нові правила в сім’ї. Нові способи займатися сексом. Чим більше нового ти можеш впустити у своє життя, тим впевненіше відчуватимеш себе в стосунках.
- Поділися цими правилами. Перекажи їх подругам. Не залишайся байдужою, якщо когось кривдять і над кимось знущаються на твоїх очах. Пам’ятай: іноді людям страшенно боляче і соромно просити допомоги. І все ж вона їм потрібна. Може, ти будеш єдиною, хто помітить чужий біль, і тоді не пройдеш повз.
А ви згодні із заповідями Анастасії Рубцової? Вам є що додати до цього списку?
