Останні кілька років простежується така тенденція: дітей починають вчити писати та читати мало не з пелюшок. Більшість батьків вчать дитину вже з двох років тому, чого самі навчилися лише в років п`ять. Чи не травмує це дитину? Наскільки виправданий такий підхід?
Ми вирішили вивчити це питання, дізнавшись думку психолінгвіста, нейробіолога, та професора Тетяни Володимирівни Чернігівської з цього приводу. І ми з нею повністю згодні!
Як правильно вчити дитину
Сучасні батьки всіма силами намагаються якомога раніше вкласти в голови своїх дітей незліченну кількість знань. А ще щиро вірять в те, що це найкращий підхід до виховання дитини. Тетяна Чернігівська вважає, що куди важливіше не намагатися вкласти в голову дитини максимум інформації, а зрозуміти, як використовувати її ресурси мозку в певний період її життя.
Професор каже: «Для дітей дуже важливо почати навчатися вчасно. Головна біда сучасності – це пихатість батьків. Коли мені кажуть: “Я вчу свого сина читати з двох років”. – Я відповідаю: “Ну, і дурень!”. Навіщо це потрібно? Його мозок до цього ще не готовий. Якщо ви його надресируєте – він, звичайно буде і читати, і, може, навіть писати, але чи є це основною задачею виховання і навчання?».
Запитайте себе, кому це потрібно більше: дитині чи вам? Дитина повинна розвиватися поступово: спочатку грати з ведмедиком, потім роздивлятися книжки з картинками, і лише вкінці йде читання. Нажаль, навчити дитину читати у два роки, батькам потрібно, щоб похвалитися успіхами власних дітей. З дитячим мозком потрібно працювати, розвивати, а не забивати купою інформації, яку він ще не може засвоїти.
Тетяна Чернігівська дає кілька порад по вихованню та навчанню дитини:
1. Розвивайте дрібну моторику.
Перед нами стоїть дуже складне завдання: ми знаходимося на межі між людиною, яка писала і читала звичайні книги, і людиною, яка читає гіпертексти, писати не вміє взагалі, має справу з іконками та навіть не набирає тексти. Важливо розуміти, що це – інша людина й у неї інший мозок.
Нам, дорослим, подобається цей інший мозок, і ми впевнені, що ніякої небезпеки в цьому немає. А вона є.
Якщо маленька дитина, прийшовши в школу, не вчиться письма, звикаючи до дрібних філігранних рухів ручки, якщо в дитячому саду вона нічого не ліпить, не вирізає ножицями, не перебирає бісер, то у неї дрібна моторика не виробляється. А це саме те, що впливає на мовні функції. Якщо ви не розвиваєте у дитини дрібну моторику, то не нарікайте потім, що її мозок не працює.
2. Слухайте музику і привчайте до цього дітей
Сучасні нейронауки активно вивчають мозок в той час, коли на нього впливає музика. І ми зараз знаємо, що коли музика бере участь у розвитку людини в ранньому віці, це сильно впливає на структуру і якість нейронної мережі.
Коли ми сприймаємо музику, відбувається дуже складна обробка фізичного сигналу. Нам у вухо вдаряють децибели, інтервали, але це все фізика. Вухо слухає, а чує мозок.
Професор каже: «Коли дитина навчається музики, вона звикає звертати увагу на дрібні деталі, відрізняти звуки та тривалості. І саме в цей час формується тонке огранювання нейронної мережі.»
3. Не дозволяйте мозку лінуватися
Мозок кисне, якщо у нього немає когнітивного навантаження. Якщо ви ляжете на диван і пів року будете лежати, то потім ви не зможете встати. І з мозком відбувається абсолютно те ж саме.
Тетяна Чернігівська каже: «Не всі люди на нашій планеті геніальні. І якщо у дитини погані гени, то тут нічого не поробиш. Але навіть якщо гени хороші, то цього все одно недостатньо. Від бабусі може дістатися чудовий рояль Steinway, але на ньому треба вчитися грати. Точно так само дитині може дістатися чудовий мозок, але якщо він не буде розвиватися, формуватися, налаштовуватися – марна справа, загине»
4. Не заточуйте дітей тільки під ЗНО
Я думаю, будь-якій людині зрозуміло, що якби Шекспір, Моцарт, Пушкін, Бродський та інші видатні діячі мистецтва спробували б здати ЗНО, вони б його провалили. І тест на IQ б провалили.
Про що це говорить? Тільки про те, що тест на IQ нікуди не годиться, тому що ніхто не сумнівається в геніальності Моцарта, крім божевільних.
Читайте також: Не хоче вчитися: погляд нейропсихолога
Є така карикатура, на ній зображені тварини, які мають залізти на дерево: мавпа, рибка і слон. Різні істоти, деякі з яких в принципі вилізти на дерево не можуть, однак, це саме те, що пропонує нам сучасна система освіти.
Я вважаю, що це дуже велика шкода. Якщо, звичайно, ми хочемо підготувати до життя людей, які будуть працювати на станку, то це, безумовно, підходяща система.
Але тоді ми повинні сказати: все, ми на розвитку нашої цивілізації ставимо крапку. Будемо тримати Венецію скільки можна, щоб вона не потонула, а новенького нам не треба, вистачить вже шедеврів, дівати їх нікуди. А ось якщо ми хочемо виховувати творців, то ця система – найгірше, що можна було придумати.
5. Вчіть хлопчиків і дівчаток по-різному
Говорити з хлопчиками потрібно коротко і конкретно. Для максимального ефекту вони повинні бути залучені в активну діяльність, їм просто не можна сидіти спокійно. У них стільки енергії, що найкраще постаратися направити її в мирне русло, дати вихід, причому прямо під час занять.
Не замикайте їх в маленькому замкненому просторі, дайте їм простір і можливість рухатися. Крім того, хлопчикам потрібно ставити більше реальних завдань, придумувати змагання, а нудних письмових завдань давати менше, від них немає ніякого толку.
А ще їх обов’язково потрібно хвалити за будь-яку дрібницю. І ось ще один цікавий факт: виявляється, хлопчики повинні виховуватися в більш прохолодних приміщеннях, ніж дівчатка, тому що інакше вони у вас під час заняття просто заснуть.
Дівчата ж люблять працювати в групі, їм потрібен контакт. Вони дивляться в очі один одному і люблять допомагати вчителю.
Ось це дуже важливо: дівчаток не треба оберігати від падінь і забруднень, вони повинні відчувати «контрольований ризик». Є ризик впасти – нехай впаде і навчиться справлятися з цим.
Дівчата дуже не люблять різкі гучні розмови, але вимагають неодмінного емоційного включення, а ще вони люблять кольоровий світ, тобто клас для занять у дівчаток має бути яскравим.
Уважний індивідуальний підхід може з двієчника зробити відмінника. Не всі двієчники по-справжньому двієчники, деякі з них – Леонардо Да Вінчі, назавжди загублені завдяки геніальним зусиллям вчителів.
6. Робіть перерви
Зазвичай вважається, що, якщо в процесі вивчання дитина щось забула – це погано, відволіклася – погано, перерву зробила – теж погано, а якщо заснула – взагалі жах.
Це все не правда. Всі ці перерви – не просто не перешкоди для запам’ятовування матеріалу й обробки інформації, а навпаки, допомога. Вони дають можливість мозку укласти, засвоїти отриману інформацію.
Найкраще, що ми можемо зробити, якщо нам щось потрібно терміново вивчити прямо до завтрашнього дня, це прочитати прямо зараз і швидко лягти спати. Основна робота мозку відбувається в той час, коли ми спимо.
Для того, щоб інформація потрапила в довгострокову пам’ять, потрібен час і певні хімічні процеси, які відбуваються якраз уві сні.
Постійна напруга від того, що ви щось не встигли, щось не вийшло, знову помилки, нічого не виходить – це найгірше, що ви можете собі заподіяти. Не можна боятися помилок.
Щоб вчитися було легше, потрібно усвідомити, що навчання йде завжди, а не тільки за письмовим столом. Якщо людина просто сидить за письмовим столом і удає, що вона вчиться – нічого корисного не вийде.
Якщо індивідуально підходити до кожної дитини, то можна зацікавити та мотивувати навіть самого завзятого двієчника. Деякі світлі голови, які зовсім не були двієчниками, іноді пропадають від «геніального» вчительського підходу.
Кожен батько знає, що краще для її дитини, і кожен вибирає свій підхід до виховання. Але варто не тільки прислухатися до фахівців, а й ще оцінювати свої вчинки та дії. Можливо, деякі речі ти робиш не для дитини, а зі свого марнославства?
Моя дитина
За матеріалами
