Якщо дитина пізнає навколишній світ без батьківських обмежень, вона знайомиться з життям і набуває цінний практичний досвід. Якщо ж батьки всіма силами захищають своє чадо від “небезпек” цього світу, не дають йому “набивати шишки”, в майбутньому така людина виросте боязкою, безініціативною, пасивною. І навряд чи вона досягне успіху.

Часто батьки не замислюються про те, які наслідки мають для дитини обмеження, заборони на активність, самостійність, допитливість… А потім дорослі діти і їх батьки дивуються: “Ну чому виникає стільки проблем в житті?” Щоб знати “чому”, треба дізнатися причини, витоки. Люди, особливо в зрілому віці, які мають ті чи інші труднощі в житті – неблагополуччя в кар’єрі, вічний брак грошей, токсичні відносини в родині, – часто замислюються: «Чому з’являються проблеми саме у нас? Звідки вони взагалі беруться?»

Звідки беруться проблеми

Скажіть, а Ви замислювалися над подібними питаннями хоч раз?

Спробуймо розібратися разом. Народжується дитина. У сім’ї панують радість, розчулення, замилування, задоволення насущних потреб нового члена сім’ї. Але ось малюк підростає і починає проби самостійності: йому все хочеться помацати, спробувати на смак, послухати … А що ж батьки?

Одні радіють разом з малюком першим паросткам його самостійності, надають йому широкі можливості для цих його проб (звичайно, в розумних межах, так, щоб оберегти його від небезпеки для життя і здоров’я), дбайливо і уважно супроводжуючи перші кроки і починання …

Дитина в цій ситуації, роблячи самостійно методом проб і помилок крок за кроком, розвиває свої вміння і навички, задовольняє допитливість, робить свої висновки, прагне до освоєння нових просторів оточуючої її дійсності, вчиться бути спритною, вмілою, успішною, долати виникаючі перешкоди.

Як думаєте, яким дорослим стане така дитинка? Чи багато невирішених проблем буде в її дорослому житті? Чи зуміє така людина впоратися зі складними питаннями в навчанні, працевлаштуванні?

Як поводитиметься така активна з дитинства людина в родині: буде вона плакатися і скаржитися, лежачи на дивані, в очікуванні допомоги від батьків, керівництва, чоловіка (дружини) або робити кроки з подолання перешкод і налагоджувати відкриту, доброзичливу взаємодію зі своїм оточенням?

Відповідь очевидна, звичайно ж! Ця людина з дитинства привчена до самостійності, активності, підприємливості. Хіба не так?

А що ж батьки іншого малюка? Вони, побоюючись «якби чого не сталося!», опікують дитину, не дозволяють слухати (недозволено!), дивитися (неприпустимо!), роблять за нього те, що він може зробити сам (а то ненароком зробить не так, як треба). З «любові до дитини» «зав’язують їй очі, вуха, рот, зв’язують руки, ноги».

Які наслідки батьківських обмежень?

Чи зможе дитина в такому стані ефективно спілкуватися з однолітками, задовольняти свої потреби, розвиватися повноцінно, бути допитливою? А як ви думаєте, яка людина виросте з такої дитини? Чи легко їй буде в житті? А оточуючим її людям? Очевидно, що всі дії і слова «люблячих» батьків негативно впливають на розвиток дитини і на все її подальше життя.

Шановні батьки, відповідальність за те, яке життя проживе дитина – самостійне або пасивне – лежить на нас з вами. У наших силах надати своєму коханому дитятку умови для його ж розвитку: можливість пробувати, помилятися, долати, приймати рішення, розвивати підприємливість, активність, сміливість …

А ми, батьки, поки дитина маленька, завжди поруч, ми підтримаємо, підкажемо, знайдемо потрібні слова, щоб вселити впевненість. Звичайно, ми теж цього будемо вчитися. Ой, як нелегко бачити невдалі спроби свого малюка, часто хочеться зірватися, зробити за нього, накричати на нього (він же доставляє нам нові клопоти, турботи, хвилювання!). А ми теж люди, ми теж можемо помилятися, зриватися, втомлюватися зрештою!

Так звичайно. Але пам’ятаймо завжди: «дитина вчиться тому, що бачить у себе в домі, батьки – приклад для неї!» (Це ще в 17 столітті сказав Себастьян Бранд). Наше завдання і бажання – дати найкраще з того, що необхідно малюкові, бути завжди поруч, допомагати йому залишитися активним, самостійним, відповідальним. Саме така наша позиція допоможе йому в дорослому житті, вона дозволить йому не збирати проблеми, а вирішувати їх у міру виникнення, не боятися труднощів, а вірити в себе!

Ви запитаєте, а якщо я сам цього не навчений, як я можу допомагати своїй дитині?
Так, багато наших поколінь виховувалися самі не на кращих прикладах зі свого дитинства, і їм самим потрібно вчитися ЛЮБИТИ свою дитину, щоб дати їй можливість жити власним життям, а не проживати за неї це життя, щоб не заважати, а допомагати.

Автор Наталія Фоміна

Моя дитина
Джерело

Залиште свій коментар

коментарів