Багато батьків, у яких є діти шкільного і дошкільного віку, стикаються з проблемою відсутності мотивації до навчання у дитини. Половина людей здаються на шляху до своєї мети, тому що їм ніхто не сказав: «Я вірю в тебе, у тебе все вийде!»

Як же сформувати у школяра бажання вчитися? Як зробити так, щоб у нього не пропадав внутрішній стимул пізнавати нове, незалежно від того, скільки зусиль треба буде для цього докласти? Як сформувати мотивацію до навчання у школяра, який вважає, що вчитися в школі нудно?

Одна з основних проблем сучасної педагогіки — відсутність бажання та інтересу дітей вчитися, отримувати знання. У одних дітей мотивація ще до навчального процесу зникає, не встигнувши з’явитися, в інших — з різних причин втрачається з часом.

Чому це відбувається, хто винен і в чому причини розберімося разом.

В інтернеті, та й книжкових магазинах є велика різноманітність на цю тему, та й у всіх батьків є своя думка з цього приводу. Однак питання залишається актуальним і донині в багатьох сім’ях.

Деякі батьки пропонують ставити в приклад сьогоднішніх успішних людей, олігархів, лякають роботою двірником і вантажником, а хтось упевнений, що інтерес дитини до навчання залежить від вчителів і психологів, тим самим перекладаючи з себе відповідальність на плечі школи.

Інші ж пропонують радикальні способи розв’язання цього питання: карати за погані оцінки, позбавляти комп’ютера, планшетів, телефону, прогулянок, спілкування з друзями та смакоти за кожну оцінку нижче 8 балів. Серед таких батьків зустрічаються і ті, хто вдається до старих перевірених методів, як ремінь і скалка.

Мотивація з точки зору науки

Для початку розберемо джерела походження терміна «мотивація».

Походить це слово від англійського «movere» — «рухати». Іншими словами, мотивація — це те, що рухає людиною, змушує її із завзятістю і наполегливістю виконувати те чи інше завдання і йти до поставленої мети. Мотивована людина легко досягає інтелектуальних, спортивних та творчих успіхів.

Мотивація до навчання запрограмована в нас від природи: отримане знання або заволодіння новим вмінням винагороджується виплеском гормонів щастя.

Навчання можна навіть перетворити в одержимість, тому дуже важливе правильне дозування стимуляції.

Якщо дитина не знає точно, чи зможе вона зробити завдання, і, однак, справляється з роботою, ступінь відчуття успіху найвища. І, звичайно ж, мотивація до навчання у школяра стає дуже сильною.

А ось якщо очікуваної винагороди або похвали не слідує або пред’являються підвищені вимоги, система винагороди лопається.

Те ж саме відбувається, якщо успіх стає звичним. І в цьому випадку сформувати у школяра бажання вчитися буде практично неможливо.

Напевно, ви помічали це явище у своїй дитині: перший раз, зумівши правильно розкласти картинки, кубики або конструктор вона пишалася собою, а на четвертий — п’ятий раз, залишалася абсолютно спокійною. Це і є мотивація до навчання з наукової точки зору.

І зароджується вона зовсім не в школі, а набагато раніше — ще в дитячому віці в домашніх умовах. Саме батьки розвивають в дитині бажання осягати нове і формують у неї бажання вчитися.

Багато з нас при вихованні дітей вибирають різні способи посилення мотивації до пізнання. У кожного з цих способів, в залежності від стилю виховання, різні результати, в кожному з них є позитивні й негативні сторони, але, найголовніше, це стимулює, нас батьків, до самовдосконалення протягом усього життя.

Психологічний аспект, що відкриває завісу таємничості в питаннях вибудовування мотиваційної лінії у дітей. Підсумком формування мотивації до навчання є шкільна успішність.

Але для багатьох школярів та їхніх батьків час, відведений для виконання домашніх завдань, стає щоденним випробуванням терпіння. Батькам доводиться багато раз закликати дитину сісти за уроки.

Замість того щоб робити уроки, учень дивиться у вікно, малює маленьких чоловічків в зошиті або гризе олівець, або його неможливо відірвати від телевізора або комп’ютера. Батьки втрачають терпіння, і — одне за одне — розгорається скандал.

Читайте також: 7 речей, які говорять про те, що дитина буде успішною, навіть якщо вчителі ставлять їй одні двійки

Дитина не отримує задоволення від навчання, перебуваючи під постійним тиском дорослих і, як наслідок, повністю втрачає інтерес і бажання вчитися. Батькам все складніше знаходити аргументи для посилення мотивації до навчення, адже в розумінні дитини затверджується впевненість: школа — це каторга.

Подібне відбувається з багатьма дітьми, і справа тут не в нестачі здібностей …

Шкільні успіхи та невдачі не є показником виключно розумового розвитку і здібностей школяра. Шкільна успішність, скоріше, це сума умінь, навичок, знань і бажання вчитися.

Дитині, що не зацікавлена у навчанні, дуже складно отримати знання і зуміти їх застосувати на практиці. Відсутність мотивації до навчання часто веде до стійкої неуспішності та інтелектуальної пасивності. Неуспішність, своєю чергою, веде до відхилень у поведінці.

Щорічно у більшості учнів прагнення до досягнень у навчанні та мотивація до навчання знижується. Причому якщо раніше в таку категорію дітей потрапляли, в основному, підлітки — у зв’язку з перехідним періодом — то тепер неухильно знижується мотивація до навчання навіть у малюків у початковій школі.

З чого все починається?

Помилка батьків №1.

Батьки вважають, що дитина готова до навчання в школі, тому, що вона багато знає для свого віку.

Але інтелектуальна готовність — це не синонім готовності психологічної, яка визначається рівнем розвитку довільної поведінки, тобто умінням дитини підкорятися певним правилам і робити не те, що їй хочеться в цей момент, а те, що робити необхідно.

Тут важливо розвивати у дитини вміння долати себе: привчати дитину робити не тільки те, що їй подобається, а й те, що не подобається, але необхідно. І це завдання ще дошкільного віку.

Помилка батьків №2.

Дитину рано віддають в школу.

Не можна скидати з рахунків біологічне дозрівання (кістковий і зубний біологічний вік). Біологічно недозрілу дитину краще в школу не віддавати, тому що у неї не сформована рука.

Перевірити чи сформована рука можна наступним чином: попросити дитину ставити крапки в клітинки. У нормі дитина проставляє 70 точок за 1 хвилину. Якщо результат нижче, то цілком можливо, що рука ще не закостеніла.

Що стосується зубів, до моменту надходження дитини в школу у неї повинні помінятися 4 передніх зубів: 2 внизу і 2 вгорі.

Таким чином, біологічна неготовність дитини до школи веде, як правило, до важкої шкільної адаптації (дитина швидко втомлюється і не справляється), а це велика ймовірність того, що дитина починає тихо ненавидіти школу.

Помилка батьків №3.

Діти не відвідують дитячий садок.

Відсутність контакту з однолітками веде до відсутності довільної поведінки, коли дитина змушена, для того, щоб грати з іншими, дотримуватися правил, навіть якщо їй не дуже хочеться, рахуватися з чужою думкою і бажанням, жити в колективі.

Помилка батьків №4.

Негаразди в сім’ї: дитина, що звикла до високого емоційного негативного напруженням під час переживань з приводу своєї сім’ї, як правило, вже просто не реагує на проблеми з приводу навчання та оцінок — у неї просто не вистачає на це енергії.

Помилка батьків №5.

Відсутність чіткої організації життя дитини, недотримання режиму дня, бездоглядність в побуті — діти, які організовані крім школи, тобто відвідують якісь цікаві для них заняття, як правило, не дивлячись на навантаження, більш мотивовані на навчання.

Помилка батьків №6.

Порушення єдності вимог до дитини з боку батьків (завжди є лазівка ​​для дитини щось зробити не так, як треба, «зіштовхнути батьків лобами», поскаржитися бабусі та дідусю на батьків)

Помилка батьків №7.

Неправильні методи виховання: придушення особистості, загрози, фізичні покарання або, навпаки, надмірна опіка.

Помилка батьків №8.

Завищені вимоги без урахування об’єктивних можливостей дитини; батьки бачать злісне небажання, лінь, тоді, як можуть бути об’єктивні причини для цих проявів (соматичний стан, психологічні особливості, особливості розумового розвитку та ін.).

Помилка батьків №9.

«Вбивання» мотивації до навчання шляхом висміювання, некоректних висловлювань, порівняння з іншими дітьми, «загін» дитини в ситуацію неуспіху, невдачі та ін.

Помилка батьків №10.

Проектування своїх очікувань на дочку чи сина — це, напевно, найпоширеніша помилка батьків, не завжди навіть усвідомлювана.

Батьки вірять в те, що діти повинні розділяти інтереси, які були у них в дитинстві, і часом не допускають навіть думки про те, що їх дитині це може бути зовсім не цікаво. Тиск батьків може бути тим сильніше, чим менше їм самим вдалося реалізуватися в цікавих для них областях.

Формування спонукання до дії. Як це зробити на практиці?

Це означає не просто закласти в голову дитини готову мету і мотиви, а створити такі умови, таку атмосферу, в яких їй самій захочеться вчитися.

Читайте також: Актуальні проблеми розвитку і виховання дитини дошкільного віку

  1. З’ясувати, що є причиною низької мотивації: невміння вчитися або помилки виховного характеру. Дорослі часто говорять дітям про те, що «не будеш вчитися – станеш двірником». Така далека перспектива ніяк не впливає на мотивацію до навчання. Дитину цікавить найближча перспектива. Але їй важко, вона не справляється.  Труднощі в навчанні формують небажання вчитися у тих, кого батьки не привчили їх долати. Як правило, такі діти не люблять вчитися. Причиною відсутності мотивації може бути і минулий невдалий досвід (два рази не вийшло, втретє не буду і намагатися). Батькам необхідно вчити дитину «не здаватися», а продовжувати прагнути до результату, вірити в себе і свої сили і тоді результат не змусить себе чекати.
  2. Застосовувати, відповідно до причини, корекційні заходи: вчити дитину вчитися, якщо не сформовані навички навчальної діяльності і довільної поведінки, або виправляти свої виховні помилки, а для початку їх необхідно просто побачити і зізнатися собі, що «я роблю щось не так ».
  3. У процесі навчання, поки у дитини не сформована довільність поведінки, для дитини важливо, щоб батьки контролювали процес навчання і враховували індивідуальні особливості дитини: коли їй краще сісти за уроки, які уроки робити в першу чергу, коли робити паузи та ін. Взагалі-то це про початкову школу, а насправді про перший клас. Але, якщо і в середній ланці дитина не сформувала у себе навички навчальної діяльності, то важливо повернутися до першого класу і пройти знову весь шлях формування навчальних навичок, просто це виявиться швидше, ніж в першому класі. Іноді дитина не вміє працювати з текстом — вчіть виділяти головну думку, переказувати і т.п. Іноді дитина не може сісти за уроки вчасно — привчайте до самоконтролю.
  4. Важливо створювати для дитини зону найближчого розвитку, а не робити за дитину те, що вона може (хоча і з труднощами) зробити сама. Наприклад, не треба показувати, як розв’язувати задачу, вирішуючи її замість дитини, а краще створити таку ситуацію, коли хоча б частину завдання дитина робить сама. «Ти намагався, молодець. Але ти допустив дві помилки. Знайди їх». Процес триваліший, але результативніший. При цьому, найчастіше така дитина (замість якої завдання виконують батьки) щосили маніпулює батьками, а батьки і не підозрює про це. ( «Мама, тільки ти можеш так добре мені пояснити і показати, як вирішувати таке завдання, ніхто інший не може, навіть вчителька» — маніпуляція чистої води).
  5. Дуже важливий момент — оцінювання виконаної роботи батьком і вчителем. Батько може оцінити роботу «Молодець, добре!» (Порівнюючи сьогоднішні результати дитини з вчорашніми), а вчитель, порівнявши результати дитини з класом, оцінить це як «погано». Для уникнення таких випадків необхідно мати постійний контакт зі школою і цікавитися вимогами, що пред’являються до учнів. В іншому випадку в свідомості дитини створюється образ ворога — вчителя (батько хороший – хвалить, вчитель поганий – лає). А це породжує огиду до школи, небажання вчитися.
  6. Згідно з результатами досліджень, мотивація успіху (і як наслідок, висока навчальна мотивація) формується у дітей в тих сім’ях, де їм надавали допомогу при підвищенні вимог, ставилися до них з теплотою, любов’ю і розумінням. А в тих сім’ях, де був присутній жорсткий нагляд або байдужість, у дитини формувалася не мотивація досягнення успіху, а мотивація уникнення невдачі, що призводить до низької навчальної мотивації.
  7. Дуже важливим моментом у навчальній мотивації є адекватна самооцінка дитини. Діти з заниженою самооцінкою недооцінюють свої можливості і знижують навчальну мотивацію, діти з завищеною самооцінкою адекватно не бачать межі своїх здібностей, не звикли бачити і визнавати своїх помилок. Тому, дуже важлива — адекватність самооцінки дитини щодо навчального процесу, в тому числі. Важливо пам’ятати, що в житті є багато значимого, крім академічної успішності — можна прожити з середніми знаннями і бути особистістю. Набагато гірше, коли немає позитивного самосприйняття — самооцінка занижена, немає почуття впевненості в собі, поваги до себе, як до особистості — спробуйте з таким багажем вижити і досягти життєвого успіху.
  8. Важливо заохочувати дитину за гарне навчання. Матеріальне заохочення (гроші за гарні оцінки) часто призводить до добування гарної оцінки будь-якими способами. Хоча для американців платити за навчання — явище цілком нормальне, звичне і часто використовується. Але це палиця з двома кінцями: де гарантія, що через якийсь час дитина буде брати в руки книги тільки за гроші. Тому питання матеріального заохочення дітей за гарне навчання — це те питання, яке кожен батько повинен вирішити для себе самостійно. А ось заохочувати дітей за гарне навчання спільними походами (в цирк, на каток, в боулінг і т.п.) цілком прийнятно, крім того поруч із тим, батьками вирішується ще одне важливе завдання: цікаве спілкування зі своєю дитиною, задоволення потреби дитини бути частиною сімейної системи.
  9. У справі підвищення інтересу дитини до навчального процесу дуже важливий контакт з дитиною і довірча атмосфера. Важливо пояснити дитині, що процес формування вміння вчитися — процес тривалий, але необхідний.Для підлітка важливо «не пиляти», не карати, не обіцяти нагород. Потрібен контроль — допомога, а не контроль — тиск. Для підлітка важливо піднімати тему професійного визначення.
  10.  Не очікуйте негайних успіхів — зніміть з цього приводу «рожеві окуляри». Можуть бути падіння, «топтання» на місці. Але якщо ви будете послідовно і систематично працювати над питанням підвищення навчальної мотивації своєї дитини, то неодмінно буде зліт.
  11. Дуже важливий в навчальній діяльності та формуванні у школяра бажання вчитися навик самоконтролю. Адже не секрет, що багато помилок у дітей виникають через неуважність. І якщо дитина навчилася перевіряти себе після того чи іншого виду діяльності, кількість помилок різко скорочується — а якщо помилок менше, то і мотивації до нових досягнень стає більше. Пограйте разом дитиною в ігри, де вона педагог і перевіряє ваше завдання. Дитина повинна знати, як перевірити правильність математичних обчислень, як шукати зі словником написання слова, як дізнатися, чи запам’ятав зміст параграфа. Саме в навчанні починають складатися багато ділових якості дитини, які потім яскраво проявляються в підлітковому віці, і від яких залежить мотивація досягнення успіхів. У цей момент дуже важливо, щоб батьки не смикали, що не підганяли свою дитину, не дратувалися. В іншому випадку сформувати у школяра бажання вчитися у Вас не вийде.
  12. Також дуже важливим моментом є те, вірить дитина в свої успіхи чи ні. Учитель і батьки повинні постійно підтримувати віру дитини в свої сили, причому, чим нижче самооцінка і рівень намагань дитини, тим сильнішою має бути підтримка з боку тих, хто займається її вихованням. Адже якщо дитину, яка і так відчуває свою слабкість, ще й підганяти — Ви не тільки не зможете сформувати у неї мотивацію до навчання, а й знищите весь інтерес до навчання, який у неї був.
  13. Якщо Ваша дитина припускала, що засвоїла навчальний матеріал, а оцінка низька, то потрібно розібратися, що відбулося насправді. Можливо, вона дійсно все зрозуміла, але перенервувала на контрольній, або, наприклад, погано себе почувала, а можливо, знову ж таки, оцінка вчителя була неадекватною. Найголовніше — це навчити Вашу дитину формувати адекватну самооцінку, а для цього, в першу чергу, Ви самі повинні намагатися оцінювати її результати, спираючись не лише на оцінки вчителя, а виходячи з її очікувань, відчуттів і її цілей.
  14. Дуже важливий період в житті школяра перехід в середню ланку. З’являються нові предмети, вчителі та обов’язки, сильно зростає навантаження. Навчіться слухати дитину і вникати в її проблеми. У цьому віці вона особливо потребує вашої допомоги. Вивчити все, що задають у школі, практично неможливо. Саме тому пропадає інтерес до навчання. Навчіть школяра правильно планувати час і розподіляти навантаження, це допоможе і в подальшому житті.
  15. Здача ДПА — головний біль старших школярів, їх батьків та вчителів. Мотивації вже не потрібно, до 16 років підлітки приблизно уявляють собі, чого хочуть досягти в житті і що для цього треба зробити. Ваше завдання — допомогти визначитися з вибором, сконцентрувати увагу на головному і знайти оптимальний варіант вирішення проблеми. Поговоріть з дитиною, з’ясуйте, які курси краще відвідувати. Поважайте її вибір, навіть якщо він не збігається з вашим, не придушуйте її ініціативу та інтерес до відповідальності за свій вибір.

Сподіваюся, що кожен зацікавлений батько і педагог, зрозумівши механізми і застосувавши на практиці отриману інформацію, зможе сформувати у школяра бажання вчитися.

Читайте також: Що має знати ваша дитина, коли йде гуляти на вулицю сама

Адже тільки маючи мотивацію до навчання і розвитку, дитина зможе вирости цілеспрямованою людиною, здатним на відповідальні рішення.

Скільки б ви не пояснювали, що вчиться вона для себе, в розрахунку на майбутнє, навряд чи це дійде до свідомості дитини. Запам’ятайте, маленькі діти вчаться для вас, заради вашої похвали і вдячності. Не набридайте їй нотаціями, а зробіть ставку на допитливість. Тоді і навчання стане для неї радісним відкриттям, і коло інтересів поступово розшириться.

Пам’ятайте, що Ваша дитина — це особистість, яка Вам нічого не повинна, але до якогось моменту залежить від Вас і потребує Вашої підтримки і в Ваше визнання її, як особистості.

Автор: Габбасова Анаргуль

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів