В середині XX століття в психології з’явилися нові – пренатальна і перинатальна – області, що представляють новий погляд на дитину, починаючи з ембріональної стадії її розвитку. Перинатальний розвиток – поняття, яке складається з двох слів: пери (peri) – навколо, близько і натос (natalis) – відноситься до народження. Таким чином перинатальна психологія – це наука про психічне життя ненародженої дитини або щойно народженої.

Перинатальна психологія вивчає психічне життя в перинатальний період, її вплив на формування особистості людини. Це наука про зв’язок плода та новонародженого з матір’ю, про вплив психічного життя матері на дитину.

Вважається, що провідну роль щодо фізичних і фізіологічних процесів людини, особливо під час пологів, грає психіка. Засновник теоретичної бази цієї галузі психології, американець чеського походження Станіслав Гроф, стверджує, що головна функція під час пологів належить не м’язовому органу – матці, а такому психічному процесу, так званого «контрольованому інстинкту» або усвідомленій поведінці, яка не заважає реалізовуватися інстинктивній поведінці та управляє нею у разі потреби.

Народжує не орган – матка, а жінка – особистість, і кожна жінка народжує по-своєму, в залежності від своїх психоемоційних і фізіологічних здібностей (Гроф, 1993).

С. Гроф вивів теорію чотирьох базових перинатальних матриць, відповідних процесу вагітності, пологів та післяпологового періоду.

Ці матриці закладаються у внутрішньоутробний період і під час пологів, а потім впливають на все подальше життя людини: її характер, сексуальність, звички, схильність до залежностей та психічних розладів.

Спробуємо розібратися, чи так насправді «страшні» матриці, чи можна їх виправити і як це зробити.

1. Матриця наївності

Коли формується: від зачаття до моменту пологів.

Позитив: перша матриця відповідає перш за все за те, наскільки людина приймає себе такою, яка є, і наскільки відчуває себе гармонійною особистістю. Чим більше батьки люблять і оточують турботою ще не народженого малюка, тим вищій у нього буде життєвий потенціал і тим менше у нього буде комплексів.

Негатив: небажані діти виростають з почуттям відчуження, провини. Всім своїм виглядом вони немов просять вибачення за те, що вони є. У тому ж випадку, якщо мама хоче дитину тільки певної статі, наприклад, їй потрібен саме хлопчик, це може бути передумовою для розвитку сексуальних проблем в майбутньому. Зовсім необов’язково, що він поповнить ряди сексуальних меншин, але статева ідентифікація у дитини буде проходити складніше: установка «Мене не взяли таким, який я насправді» вже при ньому.

2. Матриця жертви

Коли формується: з моменту початку пологової діяльності до моменту повного або майже повного розкриття шийки матки.

Позитив: коли починаються пологи, матка сильно скорочується. При цьому дитина відчуває сильний тиск. Гроф назвав цей процес «вигнання з раю» (ось звідки назва «матриця жертви»). Якщо пологи проходять нормально – не дуже стрімко, без стимуляції, кесаревого розтину і наркозу – у малюка закладаються вміння виживати в складних ситуаціях, наполегливість в досягненні мети, самостійність, воля до перемоги, впевненість у своїх силах. Дуже важливо в цей момент, щоб мама була спокійна.

Негатив: якщо ж дитина, як то кажуть «вистрибує», це може відгукнутися тим, що в майбутньому вона буде намагатися розв’язувати проблеми швидко. Якщо ж щось не буде виходити відразу, «стрімка дитина» буде від цього відмовлятися. Ті ж малюки, які, навпаки, занадто довго «вибиралися», можуть відчувати себе жертвою (через матриці, тиску), вони часто можуть потрапляти в ситуації, коли їх пресують. Якщо ж пологи стимулювали, то таким діткам може бути не під силу зробити перший крок або вибір.

У «кесарят» труднощі можуть виникнути з подоланням перешкод, а у діток, народжених під наркозом, – з умінням розв’язувати складні питання: коли потрібно активно діяти, вони будуть «впадати в сплячку».

3. Матриця боротьби

Коли формується: під час періоду, коли дитина просувається з матки по родових шляхах.

Позитив: це справжня боротьба за життя (звідси й назва матриці), під час якої, на думку одних фахівців, малюк відчуває сильний механічний вплив, страждає від нестачі кисню. Інші вважають, що дитина під час перейм «відключається» і пробуджується в проміжках між ними. Хоч би що там було, але це подолання першої серйозної перешкоди. І пройти її потрібно, покладаючись на власні сили. Якщо дитинка самостійно подужала цей шлях і «вклалася в терміни» (в нормі вона повинна зробити це за 20-40 хвилин), закладається програма «мені море по коліно, а гори по плечу».

Негатив: досягнення такої програми максимум, звичайно ж, неможливо, якщо пологи проходять із застосуванням знеболюючих засобів. Це дає спокусливий рецепт втечі від проблем в наркотики, адже перший досвід такого роду отримано вже при народженні. Такі діти особливо схильні до комп’ютерної залежності.

Застосування щипців під час пологів – сильна психологічна травма для дитини. Якщо не компенсувати її в ранньому дитинстві, людина може вирости вразливою, схильною до істерик. Крім того, вона може відмовлятися від допомоги, тому що перша допомога в житті була болючою. Дітки ж, що народилися за допомогою кесаревого розтину, пропускають матрицю боротьби: у них може бути занижене почуття небезпеки.

Якщо дитина самостійно, але дуже довго пробиралася «на волю», вона може жити з відчуттям «все життя – боротьба». Якщо ж вона йшла дупкою вперед, то потім буде прагнути робити все незвичайним шляхом.

4. Матриця свободи

Коли формується: від моменту виходу дитини на світ і до 5-7 дня після пологів.

Позитив: природні потреби малюка в цей час – безпека і комфорт. Тому дуже важливо, щоб дитину взяли за всіма правилами природних пологів (раннє прикладання до грудей, обрізання пуповини лише після того, як вона перестане пульсувати, постійний контакт з матір’ю). Так «виходять» оптимісти.

Негатив: якщо ці вимоги не були дотримані, згодом у дитини може розвинутися панічний страх залишитися без мами навіть на короткий час. У підлітковому періоді «некомфортне» народження загрожує вилитися в відчуження, відсутність взаєморозуміння з батьками. А вже в більш дорослому віці це може проявлятися в боязні залишитися одною, без близької людини.

Отже, переживання, що виникають у дитини в ході народження, складаються в наступну картину: внутрішньоутробне існування перестає влаштовувати немовля, і він вирішує покинути матку; починаються перейми й, поступово погіршуються та стають нестерпними внутрішньоматкові умови; реакцією на погіршення умов є неймовірне напруження, боротьба в родовому каналі та прагнення вирватися з нього; в результаті момент народження переживається як звільнення, як фундаментальне поліпшення стосовно попереднього стану.

Читайте також: Разом ми сила. Коли чоловік йде на пологи (Особистий досвід)

Цей сценарний план характерний для всіх життєвих подій: виникнення проєкту та прийняття рішення його здійснити, труднощі в реалізації задуманого, які змінюються нестерпним становищем, потім слідують активні дії, спрямовані на позбавлення від перешкод будь-якими засобами, боротьба і повне розв’язання проблеми. Таким чином, перинатальні матриці активізуються під впливом зовнішніх подій в черговості, заданій перебігом пологів, і визначають характер поведінки та психоемоційних реакцій людини.

Шляхом досвіду біологічного народження малюк набуває готовність до майбутніх примх життя, витривалість в боротьбі та подоланні перешкод, здатність розуміти життя як послідовність проєктів.

В результаті благополучних фізіологічних пологів у дитини, а потім і дорослої людини, формується модель поведінки, відповідній психофізіологічній нормі та дозволяє їй адекватно реагувати на зовнішні події. Причому черговість поведінкових реакцій задається динамікою зміни перинатальних матриць в ході пологів.

Прочитавши про негатив, який можуть принести матриці, мамам не варто все брати занадто близько до серця. Річ у тому, що матриці – «гнучкі», вони продовжують формуватися, поки дитині не виповниться три роки, і вона не почне відокремлювати себе від матері. Тому отриманий під час вагітності або при народженні негативний досвід або закріплюється, або коригується правильними діями батьків.

Вважається, що повноцінним грудним вигодовуванням до року, гарним доглядом і любов’ю можна компенсувати негативні перинатальні матриці (наприклад, якщо було кесарів розтин, якщо дитина потрапила відразу після народження в дитячу лікарню і була розлучена з матір’ю і т.п.).

Починайте відразу після народження, з методу «кенгуру». Годинне лежання на маминому животі може достатньою мірою компенсувати всі негативні моменти, яких зазнав малюк, з’являючись на світ. Метод підходить абсолютно всім діткам. Є також спеціальні методи, які можна використовувати при кожному конкретному порушенні матриці.

(1) Вагітність проходила «на нервах»

Стреси під час вагітності, неправильний психологічний настрій відбиваються в першій матриці.

Якщо вагітність була несподіваною, можливо, небажаною, ваше завдання після народження дитини налаштувати її на те, що вона улюблена, ви безумовно приймаєте її. Особливо дітки «матриці наївності» потребують тілесного контакту, обійм, ласки.

Якщо ви очікували малюка іншої статі, в спілкуванні з дитиною постійно підкреслюйте її стать. Частіше говоріть «мій хлопчик» («моя дівчинка»), «Як я рада, що у мене синочок» (дочка).

(2) Пологи стимулювали або дитину «видавлювали»

Такі дітки чекають зовнішнього «поштовху», щоб почати діяти. Малюк повинен навчитися приймати самостійні рішення. Якомога частіше ставте його перед вибором. Зовсім маленьким, пропонуйте на вибір кілька іграшок, малюкам постарше давайте можливість самостійно приймати рішення: нехай він сам вирішує, що з’їсть на сніданок, в якому одязі піде гуляти й так далі.

Дитині може бути складно доводити почате до кінця. Давайте їй дрібні доручення, поступово ускладнюючи їх. Обов’язково хваліть за результат і заохочуйте ініціативу.

Якщо під час пологів проколювали навколоплідний міхур, в другій матриці закладається страх води. В результаті малюк може боятися мити голову. Ні в якому разі не «давіть» на нього, привчайте до води поступово.

Для цієї категорії дітей є небезпечною надмірна опіка. Постійні окрики, вирішення конфліктних ситуацій (наприклад, з друзями) за сина або дочку – все це формує схильність до відходу від проблеми, посилюючи негативний досвід, що зберігається в третій матриці. Щоб не виховати у малюка звичку тікати від складнощів, дозвольте йому знаходити завдання і самому справлятися з ними.

(3) Проводився кесарів розтин

«Кесарята», як правило, дуже живі, непосидючі діти. Фонтанують ідеями, які, втім, далеко не завжди втілюють в життя. До того ж вони – природжені екстремали. Інстинкт самозбереження і почуття небезпеки у цих діток притуплені.

Такий малюк не проходив другу і третю матриці, був позбавлений досвіду природного народження. Це можна виправити, влаштовуючи йому перешкоди. Як тільки дитина почне повзати, програвайте з нею «пологи». Збудуйте з подушок тунель, настільки вузький, щоб доводилося протискуватися. І проходите його разом з нею. Ви повзете першими, а в кінці обов’язково «зустрічаєте» малюка. Для дитини постарше підійдуть всілякі гірки. Головне, щоб ви продовжували кожен раз вітати її на «фініші».

Читайте також: Народити дитину у 20, 30 або 40 років. Чи є різниця?

(4) Пологи проходили стрімко

Багатьом діткам, що з’явилися на світ в стрімких пологах, важко утримувати увагу, послідовно виконувати задумане. Їм хочеться отримати «миттєвий» результат. Це диктує досвід, закладений в третю матрицю. Такого малюка потрібно навчити терпеливості та послідовності дій. Говоріть з ним трохи повільніше, ніж ви звикли, просіть, щоб після гри він розставляв іграшки по місцях. Дитині підійдуть будь-які спортивні секції, де результат безпосередньо залежить від кількості витрачених зусиль.

(5) Важкі пологи

Дитина, що народилася обвитою пуповиною (збій в четвертій матриці) не виносить одягу, який здавлює. Не варто вибирати для неї светри «під горло», шарфи, шапки, що зав’язуються на підборідді.

Щоб згладити «негатив», закладений в четверту матрицю, в перші три роки мама повинна якомога більше часу проводити з дитиною. Спільний сон, годування на вимогу, використання слінгу (ця перев’язь у вигляді великого шматка тканини стає все популярнішою й успішно конкурує з рюкзачками-кенгуру, адже підходить діткам з народження, та й дитина займає в ній найбільш природне положення) – все це подвійно необхідно такому малюкові.

Для всіх

Діткам, які пройшли через ті чи інші проблеми під час пологів, може бути корисна робота з психологом. Ефективні методи ігро-, арттерапія, юнгианскої пісочної терапії, робота з глиною. Для дорослих, яким потрібно заново пережити народження, але вже з позитивним досвідом, застосовують процесуальну, тілесно-орієнтовану терапію, холотропне дихання, холодинаміка і багато інших систем. Головне, щоб психотерапевтична робота проходила на трьох рівнях: інтелектуальному, емоційному та тілесному.

Приклади з практики.

Рання розлука

Старший син Катерини народився в стрімких пологах, з гематомою. Хлопчик близько двох тижнів пролежав у реанімації, за цей час у мами пропало молоко. Зараз йому майже сім, він нормально розвивається, але ось відносини мамою досить відсторонені. А ось молодший син народжувався за всіма вимогами природних пологів, його відразу приклали до грудей, з перших годин він був з мамою. Зараз йому рік, і він дуже до неї прив’язаний.

Коментар: Під час експерименту ранньої розлуки з мамою є позитивний момент – це вчить малюка самодостатності. Малюкові може бути легше адаптуватися в чужій обстановці. Але ось відносини з мамою в майбутньому, дійсно, можуть бути кілька відстороненими.

Кожні сім років людина виходить на фазу свого народження. Тобто зараз у малюка саме той вік, коли багато що можна трансформувати. Хлопчику потрібно якомога більше тактильного контакту з мамою, дотиків. Частіше розглядайте разом фотоальбом, де синок маленький, при цьому торкайтеся його тіла, говорите як ви раді тому, що він у вас є.

Такі дітки можуть бути дуже рухливими. Важливо не обмежувати дитину, а направляти її енергію в ігри, пов’язані з дотиками.

Не забувайте, що всі діти проживають природні фази прихильності до кожного з батьків. Це не означає, що ми погані, просто їй зараз так потрібно.

З малюком можна пограти в сім’ю. У цій грі ви будете дитиною, а він по черзі то мамою, то татом. Програючи ці ролі, він буде повторювати поведінку батьків. Тобто сам підкаже вам, якщо ви щось робите не так.

Вразливість

У Світлани було відшарування плаценти, і більшу частину вагітності вона провела в лікарні, на збереженні. Пологи були затягнутими, у дитини виявилася коротка пуповина. Малюка довелося виштовхувати. Його виклали на живіт, але у мами почалася кровотеча, тому прикласти до грудей хлопчика не вдалося. У три роки дитині поставили діагноз «гіперзбудливість внаслідок внутрішньоутробної та родової гіпоксії».

Хлопчику буває страшно взятися за щось, якщо він вважає, що це складно. Він дуже емоційна і вразлива дитина. Порада психолога: спільно з дитиною покроково складати план дій для виконання завдання; розбивати велике завдання на частини, за кожен результат, навіть найнезначніший, заохочувати, хвалити. Тоді дитині буде значно легше справлятися, вона буде отримувати позитивні емоції від виконаного завдання, радіти своєму успіху, а в майбутньому не боятися великих і складних справ.

Коментар: дійсно, таким чутливим діткам складно психологічно переварити велику кількість людей. Їх потрібно заздалегідь готувати до ситуації, стимулювати до дій, помічаючи найменші кроки, будь-які прояви самостійності.

У такої дитини може бути підвищена тривожність, чутливість. Їй обов’язково потрібен супровід невролога або гомеопата.

Малюкові може бути складно відриватися від мами (тому що пуповина, тобто зв’язок з мамою, була короткою). Але і мамі може бути нелегко «відпустити» дитину. У таких ситуаціях на прийомі у психолога ведеться робота з почуттям провини та тривожністю мами й, звичайно, зі станом самої дитини. Таким діткам дуже підходять ігри, пов’язані з ліпленням, арттерапія.

У малюка можуть бути напади агресії, спрямовані в бік мами. У цей момент малюком рухають дві сили: бажання рости, тобто відриватися від мами, і сила пуповини, яка тягне, що, природно, викликає опір. Хлопчику підійдуть різні ігри по розмотуванню клубочків, перетягування каната, ліплення з тіста. Дуже ефективна відривна аплікація, для якої кольоровий папір потрібно просто порвати на дрібні шматочки, а потім наклеювати їх на картон в потрібному порядку. Це і розвиток дрібної моторики, і виплеск агресії, і творення одночасно.

На закінчення хотілося б відзначити, що вагітні жінки часто націлюються на певний сценарій під час пологів. Коли ж їхні очікування не виправдовуються, наприклад, лікарі наполягають на кесаревому розтині, жінка впадає в стан шоку, паніку і втрачає довіру до самого процесу народження. Якщо щось відбувалося не так, як мама планувала, вони схильна звинувачувати себе, а почуття провини завжди породжує негативний підсвідоме ставлення до того, перед ким людина вважає себе винною.

Існують версії про те, що душа сама вибирає собі батьків, місце і спосіб народження. А пологи – це певний досвід, і труднощі тут необхідні. Кожна дитина народжується так, як їй потрібно.

Сучасні дослідження встановили, що внутрішньоутробна дитина небайдужа до першої години свого народження і розвиток родової діяльності, кінець кінцем, залежить від неї. Коли в організмі матері вже склалися всі умови для благополучного перебігу пологів, у плода відбувається активне завершення дозрівання тканини легенів.

Вирішальним фактором для розвитку родової діяльності є хімічні та електромагнітні імпульси, які виходять від плоду. Під час пологів активна не тільки мама, але і сам плід, який під час кожної перейми, а потім потуги посилено штовхається до виходу, здійснюючи кінцівками повзаючі рухи та «вбурюючись» головою в родові шляхи. Від зусиль плоду залежить швидкість його народження: діти, які докладають ледь помітні зусилля, щоб вийти на світ, народжуються довше, ніж діти, які виявляють значну активність.

Тому дуже важливо довіряти природі, лікарям і … своєму майбутньому малюкові.

© Ірина Іщенко

Моя дитина
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів