Дитина образилася. Що ж робити? Часто батьки відчувають себе безпорадними, намагаються задобрити або залякати її, аби перестала ображатися. Але чи правильно вони чинять? Про те, що таке дитяча образа і як з нею впоратися, розповідає психолог-педагог Олена Рубльова.
Христина семи років не розмовляє з мамою. Сидить нерухомо, насупилася, дивиться в одну точку. Вона образилася. Дівчинка не може надіти свою улюблену сукню, вона в пранні.
П’ятирічний Артем просить залишитися на дитячому майданчику. Він сідає, ховає обличчя, надуває щоки і плаче: «Я нікуди не піду». Так ображається Артем. Він образився на те, що час йти з майданчика, на якому йому подобається.
З дитячими образами стикається кожен з батьків. Як реагувати? Дати дитині надіти брудне плаття або наполягти на своєму? Залишитися на майданчику і пропустити прийом до лікаря? Перш ніж відповісти на ці питання, давайте розберемося, що таке образа і чому вона виникає у дитини?
Чому дитина ображається
Образа — прояв злості, обурення на несправедливе, з точки зору дитини, поводження. Вона виникає на адресу батьків, друзів, людей, з якими сформовані цінні взаємини. На незнайомців не ображаються. Таким чином, в образі є і любов. Так дитина повідомляє: «Ти неправильно зі мною поводишся. Мені погано. Зміни свою поведінку».
Бувають випадки, коли доросла людина дійсно несправедливо поводиться. Наприклад, дитина на самокаті виїхала на дорогу. Батько злякався, вилаяв дитину і в запалі образив. У такій ситуації, коли ви відчуваєте провину, вибачтеся. Але досить часто діти ображаються, коли батьки не винні. Так склалися обставини: плаття в пранні, час для прогулянки закінчився.
Коли дитина ображається, деякі дорослі прагнуть заспокоїти її, поступаються, пропонують щось на втіху. «Ми не можемо залишитися на дитячому майданчику. Але після лікаря я куплю тобі іграшку », – каже мама синові. Інші батьки зляться, лають дитину, вимагають, щоб припинила пхикати. Та, злякавшись, вчиться приховувати свої почуття.
Як реагувати на образи
Образу неприємно переживати як дитині, так і батькам, які поруч. Але всі почуття необхідні. Вони допомагають нам розбиратися в бажаннях і задовольняти їх. Тому, важливо навчити дитину розуміти свої почуття і конструктивно їх висловлювати.
1. Не ігноруйте переживання дитини
Поясніть їй, що з нею відбувається. Це потрібно для того, щоб дитина навчилася розпізнавати свої почуття. «Ти ображена, бо я не можу дати тобі твоє улюблене плаття». Або «Ти образився на мене, тому що треба йти з майданчика». При цьому поведінка дитини не зміниться. Вона як і раніше буде ображатися. Але побачить, що її розуміють і приймають в цьому стані.
Вона навчиться розпізнавати свої почуття і розуміти їхню причину. Якщо ви помилилися в причині образи, то дитина вас виправить.
Одного разу ми з дітьми грали в настільну гру. Гришко програв і заплакав.
– Ти засмутився, тому що програв, — сказала я.
– Ні. Коли я програв, Паша засміявся наді мною.
– Ти засмутився, тому що Паша засміявся, після того, як ти програв.
Ви ніби повідомляєте дитині «Ось що з тобою сталося. Я тебе розумію».
2. Поясніть дитині, чому ви так чините
– Ти ображена, бо я не можу дати тобі твоє улюблене плаття. Я б хотіла тобі його дати, але воно в пранні, я не встигну його випрати. Нам зараз потрібно виходити в гості.
– Ти ображений, тому що я прошу тебе йти з майданчика. Але ми записані на прийом до лікаря.
3. Запропонуйте спосіб розв’язання проблеми на майбутнє або придумайте його разом з дитиною
– Ми прийдемо на майданчик завтра, і ти пограєш.
– Ми виперемо твоє плаття, і ти зможеш надіти його, коли воно висохне.
4. Дайте дитині час прийняти ситуацію, пережити засмучення, відпустити злість
Спокійно співпереживайте, побудьте з нею в її почуттях. Переживіть образу разом з дитиною.
5. Навчіть дитину говорити про свої переживання
У цьому допоможе особистий приклад — говоріть про свої почуття. Наприклад: «Я радий за тебе» (коли дитина отримала в школі високу оцінку). Або: «Я злюся, коли ти обзиваєшся на брата».
Образа — складне почуття. Але з ним цілком можна впоратися. А заодно навчити дитину розуміти, називати свої переживання і шукати рішення у важкій ситуації.
