Ще вчора були білі банти та збиті коліна, а вже завтра вона пакує свій купальник бікіні у валізу для переїзду в інше місто. Дочка давно на порозі повноліття, але її мама ніяк не перестане переживати. Про те, як прийняти вже дорослих дітей і допомогти їм уникнути помилок самостійного життя, розповіла засновник і ведуча проекту «Французька академія батьківства», психоаналітик Ольга Школенко.
Звідки беруться страхи
Згідно з головною тезою роботи психоаналітиків, будь-які побоювання і страхи з’являються несвідомо. Якщо людина чогось боїться, значить вона вже переживала подібний досвід і з якихось причин намагається захистити від нього інших. Швидше за все, в історії зі вступом це відгомони двох прямо протилежних ситуацій: або студента не прийняв колектив і він щодня відчував дискомфорт, або навпаки — студент став душею компанії й для підтримання авторитету або під дією стимулюючих речовин здійснював вчинки, про які шкодує. Отримавши подібний досвід двадцять років тому, мама студентки цілком виправдано переживає за свою дитину.
Щодня ми отримуємо з телевізора та електронних ЗМІ пакет страшних новин: п’яні студенти потрапили в аварію, студентка постраждала від рук ґвалтівників, таксист змусив дівчину розплачуватися натурою, одногрупники довели студента до суїциду. Навіть раціональна та розсудлива мати після таких заголовків потрапляє під хвилю нервового сплеску і судомно починає набирати номер телефону своєї дитини. Але ж цілодобово контролювати життя іншої людини, нехай навіть підлітка, неможливо.
Як підготуватися батькам
Якщо всі попередні етапи розвитку особистості дитини пройшли успішно — перший клас, перше кохання, навчання — а батьки сприяли або самі були ініціатором переїзду дитини в інше місто для отримання освіти, то звідки міг узятися страх? Насправді, батьки довгий час готуються до відокремлення підлітка і переходу його в фазу самостійного життя. І до тих пір, поки це відокремлення не перетворюється в фізичну форму переїзду на іншу територію, сама ідея здається далекою і нереальною. Для того, щоб стійко пережити розставання, перейдіть на організацію процесу відселення: організуйте транспорт для перевезення речей, обговоріть між собою необхідну суму грошей на проживання, яких повинно бути явно більше, ніж кишенькових, допоможіть з облаштуванням на новому місці.
Якщо відволіктися не виходить, відповідайте собі чесно: «Що вас турбує?». Напевно, прикриваючись словами «про безпеку, довіру, відповідальність», батьки переживають про сексуальну поведінку їх дитини. Адже в іншому місті тепер вона приймає рішення сама, а отже, мама може і не дізнатися про новий досвід чада. Насправді, 16-18 років — це вже майже повнолітні. Це не просто люди, які мають дорослі тіла і дорослу сексуальну потребу. Це, переважно ті, хто вже має сексуальний досвід або хотів би мати його, або тільки про нього і думає, навіть якщо в це навідріз відмовляються вірити батьки, бо «вона ж зовсім дитя». Тому, перестаньте переживати — все обов’язково трапиться, хочете ви цього чи ні. Згадайте себе і своїх друзів в цей період життя.
Як підготувати дитину
Сьогоднішнє покоління абітурієнтів — це діти, які народилися в новому тисячолітті. Вони давно на «ти» з комп’ютером та інтернетом. Вони рідко ставлять запитання батькам, тому що тепер все можна знайти, купити та спробувати без участі старших. Новоспечені студенти вже завмерли в передчутті (нарешті дочекалися, обіцяної з дитинства – «ось коли ти виростеш — роби що хочеш») дорослому житті далеко від батьків. Звичайно, деякі будуть брехати, що вони не хочуть їхати та з задоволенням жили б далі в рідному місті, але це лише брехня для порятунку.
Постарайтеся донести дитині, що новий життєвий етап — це здорово і ви підтримуєте їх самостійність. Але нагадуйте про відповідальність за кожен вчинок, підкріплюючи історію прикладом з життя. Наприклад, розкажіть про необхідність навчитися самій заробляти гроші, адже інакше доведеться робити те, чого не хотілося б.
Читайте також: Як захистити підлітків від фатальних помилок: поради відомого психолога
Час до безпосереднього від’їзду можна присвятити фантазуванням про те «як це буде», це допоможе уявно «програти» ті ситуації, з якими діти можуть зіткнутися. Можна поділитися своїм досвідом, але не з позиції «я знаю, у мене так було», а «не знаю, як буде у тебе, а ось зі мною це відбувалося так …». Напевно у багатьох дітей вже був досвід самостійного проживання. Наприклад, в таборах, поїздках в мовні школи, екскурсіях, групових турах. Можна згадати, що давалося складніше всього і подумати, як уникнути подібного в майбутньому.
Розставання з дитиною — це зовсім ніяка не трагедія. Перші пів року вона буде гостювати у батьків чи не кожні вихідні, а на канікулах і зовсім може набриднути. Дивіться на від’їзд дитини, як на можливість для батьків згадати, як це бути молодою закоханою парою, присвячуючи вечора тільки собі.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами Elle.ua
