Діти — наше майбутнє. Ми, батьки, хочемо дати їм все найкраще, а найголовніше — щоб дитина росла щасливою і здоровою. Як виховати життєрадісну маленьку людину, щоб вона не звертала уваги на негаразди, але раділа життю?

Ми сьогодні вчимося разом з вами, як виховати оптиміста. І самі мотаємо на вус.

Оптимізм — навичка чи риса характеру? Вона вроджена чи набута? Ми навчаємося її чи народжуємося з нею? Наука дотепер не має однозначної відповіді, хто, що і як впливає на формування оптимістичного світогляду. Вчені висувають кілька теорій та гіпотез.

Насамперед науковці сходяться на тому, що депресивні розлади, пригнічений стан, смуток, занижена самооцінка, втрата інтересу до улюблених занять найчастіше проявляється у тих дітей і підлітків, батьки яких теж підпадають під вплив пригнічення й упадку духу. Психолог Тетяна Бедник зауважує, що “найчастіше зростаюче покоління навчається оптимізму чи песимізму наслідуючи і копіюючи реакції дорослих, з якими безпосередньо спілкується”. А Катерина Поліванова, віковий психолог, впевнена, що всі діти від природи — оптимісти, і щоби налаштувати дитину на протилежний лад, треба дуже постаратися.

Наші відповіді на життєві виклики — найперші уроки для дітей.

Ми, дорослі, часом добираємо слова і робимо певні вчинки, щоб навчити дитину. Але не забувайте, що малі вчаться на нашому прикладі. Наші відповіді на життєві виклики — найкращі вчителі для дитини. Розгляньмо ситуацію, коли дитинка робить перші кроки: вона до всього тягнеться, в оченятах горить вогник зацікавлення світом. Якщо мама в цей момент усміхається, дитина відчуватиме, що новий світ — це щось прекрасне і чудове, вона відповідатиме усмішкою та прагненнями ще більше його пізнавати. І навпаки, якщо мама буде напруженою, схвильованою, дитина відчує й зімітує мамину поведінку. “Новий світ” стане для неї вже не таким безпечним, цікавим, гарним.

Кожен з батьків може запропонувати свої хитрощі та прийоми для виховання дитини-оптиміста. Ми подамо декілька з коментарями експертів.

Якщо дитина тривожна, неспокійна

Розповідає Валерій, батько 12-річної Валерії.

“Якщо бачу, що дочка тривожиться за майбутнє, намагаюся налаштувати її на добрі думки. Повторюю, що майбуття залежить лиш від нас і того, яких зусиль ми докладемо для нього сьогодні. Нагадую їй, що у світі живуть діти, яким пощастило значно менше, які не мають базових, елементарних способів для існування”.

Пояснює Тетяна Бедрик, психолог:

“Справді, треба навчати дитину не драматизувати, не зациклюватися на поганих думках. А замість того, щоб порівнювати її з іншими дітьми, зробіть порівняння її успіхів та здобутків: “Бачиш, минулого тижня це тобі не вдавалося, а цього — вже вийшло. Ти молодець”. Навчіть дитину бачити позитивні зміни в її житті, як вона росте, змінюється, набуває нового досвіду, хай вона зрозуміє, що її минуле необхідне для розв’язання проблем з майбутнього.

Ще зазначу, що не варто берегти дитину від поганого досвіду, негативних емоцій. Дайте дитині пережити і побачити наслідки зла в житті, навчіть розв’язувати проблему самостійно, а не робіть все за неї. Фрустрація, розчарування — це теж сильні емоції, з якими ваше чадо має впоратися, які має навчитися пережити, прийняти і зрозуміти. Отож, окрім оптимізму, покажіть й зворотний бік медалі, бо все пізнається в порівнянні”.

Якщо дитина сумна

Артем, 42 роки, має сина Павла, 10 років і дочку Поліну, 8 років.

“Щовечора у вихідні, десь починаючи з 5-річного віку, син починав просто ридати. Абсолютно безпричинні напади депресії, суму… Ми придумали свій вечірній звичай — кожен мав поділитися веселим жартом, історією, смішинкою, яку запам’ятав на тиждень. Так вечори у вихідні стали справжнім святом радості”.

Тетяна Бедник

“Зазначу, що ідея замінити стресуючий фактор на такий звичай, ритуал, правило, — чудове рішення. Дитина так сама себе буде налаштовувати на позитив, згадувати веселі моменти, які хотіла б розповісти для всієї сім’ї. Щоб виховати справжнього оптиміста варто деколи розпитувати дитину про її тривоги і страхи, звісно, не тоді, коли вона перебуває у засмученому стані… Адже маскування проблеми жартами і смішинками проблеми не вирішить. А з часом дитина відкриється і розповість про все, що її тривожить, а це само собою розкладе всі крапки над “і”.

Ще одним чудовим прийомом виховання позитивно налаштованої особистості є обговорення з дитиною її планів на майбутнє. Така позитивна проєкція налаштує дитину на правильний лад, навчить боротися і впоратися з труднощами.”

Якщо дитина налякана

Ділиться Марина, 38 років. У неї син Ілля – 11 років.

“Коли бачу, що дитина налякана, чогось боїться — пропоную поговорити про те, що її турбує, що вона зараз переживає. Пояснюю, що у світі дійсно дуже багато поганого, але добра значно більше”.

Катерина Поліванова

“Вміння і готовність прийняти свою дитину такою, якою вона є, розрадити, втішити, допомогти має бути дуже безпосереднім та щирим. І самі діти це дуже відчувають. Вони ніколи не відкриються, якщо будуть бачити нещирість.

Чудовими будуть такі оптимістичні слова, як “На кожну проблему — свій вихід”, “Вихід є завжди”, “Рішення треба шукати завжди”. Нехай дитина сама навчиться їх промовляти, так вона буде налаштовуватися на позитивний лад.

А замість слів про прекрасне, пропоную запропонувати сину чи доньці втілити “прекрасні слова” в життя: допомогти нужденним, попрацювати волонтером у притулку для тварин, провідати бабусю в селі — позитивні емоції забезпечені. А з ними і оптимізм не за горами”.

Якщо батьки в поганому настрої

Розповідає Мар’яна, 38 років, мама 9-річних Лілії та Валерії.

“Якщо я ввечері відчуваю себе розбитою, втомленою, то прошу його побути з дітьми. Не хочу, щоб мій поганий настрій передавався і їм”.

Катерина Поліванова коментує:

“Дуже правильний підхід, раджу кожному. Краще розповісти, що з тобою щось не те, аніж лицемірно прикидатися і вихлюпувати на сім’ю свій негатив. Якщо дитина підбіжить і спитає, що з вами негаразд, поясніть все дитині: “Мама втомилася, засмутилася, і хоче трошки відпочити. Так буває, таке стається. Зараз все буде добре”. Не хвилюйтеся — мале все зрозуміє, буквально з вашого обличчя прочитає. А найважливіше — переконайте, запевніть дитину, що вона не винна у вашому поганому настрої, бо малюки часто відчувають себе винними, коли на обличчях батьків не грає усмішка.

В жодному разі не жалійтеся дитині на особисті проблеми, інших членів сім’ї, керівництво, робочі моменти, друзів — навіщо дитині це? Натомість плекайте світлі думки і мрії, прагнення і надії”.

Що думаєте про оптимістичне виховання? Чи виховуєте так своїх дітей? Діліться думками в коментарях.

Моя дитина

Залиште свій коментар

коментарів