З людьми, які звиклими бути жертвами, в дорослому житті доводиться стикатися досить часто. З одного боку, бути жертвою — це мати занижену самооцінку, бути невпевненим в собі, постійно перебувати в положенні «прохача», страждати від чиїхось дій (близьких, колег, начальства). З іншого — позиція жертви не так вже й безневинна. Саме жертви найчастіше використовують для досягнення своїх цілей маніпуляції, люблять демонструвати свою слабкість і тиснути на жалість.

Разом з сімейним психологом і засновником Клубу знайомств «Класика стосунків» Ольгою Романів розбираємося, яких помилок у вихованні дитини потрібно уникати батькам, щоб не виростити в майбутньому жертву.

Помилка 1. Батьки вимагають беззаперечно підкорятися

У авторитарних батьків теж виростають жертви. Таким батькам властиво вимагати тотального послуху і виконання їхньої волі. Таким чином, дитина звикає до того, що думка батьків — єдино вірна і правильна, а її  в розрахунок можна не брати.

Дитина звикає до ситуації, де з її думкою рахуватися не прийнято, і стає залежною від чужої.

Фактично виходить, що вона сама для себе не представляє цінності й починає поводитися з оточуючими спочатку з позиції жертви.

Помилка 2. Батько порушує особисті кордони дитини

Якщо у дитини немає свого місця у квартирі, якщо її кордони постійно порушуються, бо батьки не усвідомлюють, що вона вже достатньо доросла, щоб мати щось своє (безцеремонно вламуються в її кімнату, читають її щоденник, перевіряють смартфон і її речі), то вона росте, не розуміючи, як потрібно відстоювати свій особистий простір.

Читайте також: Моральне знущання з дитини

Вона звикає, що її простір постійно порушується батьками, а в дорослому житті «порушниками» може стати хто завгодно: друзі, колеги, родичі, другі половинки.

Для такої людини представляє труднощі сказати банальне «ні» на якесь прохання, вона буде постійно змушувати себе робити те, що їй не подобається, тому що не звикла відмовляти та висловлювати свою думку.

Помилка 3. Батьки проявляють гіперопіку

Найчастіше позицію жертви в дорослому віці займають діти, яких не просто опікали та оберігали від усіляких труднощів, але і намагалися зробити все для їхнього щастя.

В результаті замість відповідальної та самостійної особистості виростає людина з вельми споживацьким ставленням до оточуючих — їй все і всі повинні.

І, якщо хтось не біжить виконувати її забаганки, то вона сповнюється жалем до себе і починає з позиції жертви вимагати прояв належної уваги.

Помилка 4. Батьки перекладають відповідальність за свої емоції на дитину

Коли батьки роблять дитину відповідальною за власний емоційний стан, вони відкривають їй шлях до позиції жертви.

Спочатку мама в суто виховних цілях каже: «Бачиш, як ти мене засмутив своєю поведінкою», і дитина розуміє, що у неї в руках влада — від неї залежить настрій мами.

А ще вона розуміє, що настрій — така річ, яка контролюється не тобою, а іншою людиною.

Коли така дитина виростає, вона шукає тих, хто повинен нести відповідальність вже за її настрій і емоції — тих, хто буде винен, що вона засмучена, і тих, хто повинен відповідати за її щастя.

Помилка 5. Батьки рятують дитину від усіх труднощів

Допомагати своїм дітям ставати дорослими — це і є виховання. Однак деякі батьки свою допомогу бачать в тому, щоб рятувати дитину від будь-яких труднощів і перешкод на життєвому шляху, адже «вона ще маленька / не доросла / ще встигне» і так далі.

Вони в буквальному сенсі слова беруть на себе все, а в результаті дитина не отримує ні самостійного досвіду, ні переживань, пов’язаних з тими чи іншими труднощами.

Вона звикає до того, що все робиться без неї. І в дорослому житті, природно, вона буде орієнтована на партнера, який стане за неї розв’язувати всі проблеми, поки вона буде перебувати в добре відомій їй позиції жертви — не готовою взяти на себе відповідальність.

Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів