Христина Клемер, вчителька в школі Монтессорі, мама і блогер з Остіна (США) розповідає про те, як виростити самостійних і цілеспрямованих дітей.
У моєму класі є діти, які підбігають і запитують без кінця: «Я правильно все зробив? Подивіться?», а є ті, які самостійно виконують завдання, а якщо не виходить — пробують знову, і тоді вже приходять з готовою роботою до мене. Я переконана, що кожна дитина народжується з внутрішньою мотивацією, просто в деяких сім’ях її вміють підтримати, в деяких — ні. Подумайте: малюки дуже старанно вчаться повзати, ходити, говорити, навіть коли по сто раз зазнають невдачі. Вони пробують і пробують поки не вийде: плачуть, кричать, нервують, але долають труднощі. Вони не потребують нашої мотивації. Так чому ж з часом вони втрачають цю природну внутрішню мотивацію, і що можуть зробити батьки, щоб зберегти її?
Заохочуйте, а не хваліть
Дуже часто батьки марнують похвали, що б не зробила дитина: сама одягнула футболку або поділилася печивом з іншими. Це наводить дітей на думку про те, що ви й не очікуєте від них багато чого, вас легко вразити базовими проявами ввічливості або елементарними вміннями. Більш того, якщо ви постійно повторюєте «Я так пишаюся тобою!» або «Мені так сподобався малюнок», ви ніби говорите, що діти роблять щось, щоб зробити приємність тільки вам. Згодом малюки починають постійно шукати схвалення, без якого вже не відчувають задоволення від своїх досягнень.
Що можна зробити замість цього?
Підкреслювати зусилля, докладені дитиною. Наприклад: «Спасибі, що склав на місце іграшки. Тобі довелося добряче попрацювати, щоб навести порядок ». Або в класі: «Ти прочитав всю книгу? Ось це тренування читання!». Такі фрази показують дитині, що ми помічаємо і цінуємо те, що вони роблять, але фокус на їхню власну діяльність, а не на нашому задоволенні.
Уникайте зовнішніх нагород
Іноді дуже хочеться чимось заохотити або навіть схитрувати, щоб спонукати дитину на щось. Пообіцяти цукерку за з’їдений суп, наприклад. Проблема в тому, що дитина починає буквально за все чекати нагороди, і не просто чекати, а вимагати. Вона зробить те, що ви хочете, але мотивації вже не буде внутрішньої, вона буде зовнішньою. А якщо ви заохочуєте дітей за те, що вони й так люблять робити, це навіть знизить у них бажання займатися улюбленою справою. Можливо, так трапляється тому, що нагорода робить будь-яке заняття неприємним в сприйнятті дитини, а отримуючи нагороду вона ніби нейтралізує цю неприязнь.
Якщо похвала і нагорода не підходять для підтримки й зміцнення внутрішньої мотивації, то що ж слід зробити батькам?
1. Нормалізуйте невдачі
Діти дуже цікаві й завжди хочуть пробувати нове, але его в них буває дуже крихким. Уявіть собі, що дитина дуже старалася одягнутися сама, а в підсумку наділа шорти задом наперед. І їй кажуть: «Ти одягнула неправильно!». Що вона відчуває: вам все одно, як вона намагалася, адже ви бачите тільки, що неправильно, не так. У школі Монтессорі ми дуже рідко виправляємо роботи дітей. Якщо я бачу, що дитина написала слово в кінці рядка, я нагадую собі на наступному уроці показати, де у рядку початок, але не говорю, що це неправильно. Підтримати бажання пробувати далі набагато важливіше, ніж допомагати кожен раз отримувати правильну відповідь. Звичайно, діти вчаться справлятися з невдачами й дивлячись на нас, тому контролюйте свої реакції. Загубилися без навігатора? «Ми приїхали не туди, але зараз зосередимося і розберемося куди треба їхати.» Так ми показуємо, що помилки бувають у всіх, нічого смертельного і ганебного в цьому немає.
2. Окресліть зону найближчого розвитку
Якщо дитина вчиться робити щось, що відповідає її актуальним умінням і здібностям, запропонуйте завдання трохи складніше. Наприклад, навчаючи математики, я дивлюся за тим, щоб в учня не було занадто легких для нього завдань, інакше йому стане нудно, мотивація пропаде. Якщо занадто важко — засмутиться і здасться, теж немає мотивації продовжувати. Те ж саме можна застосовувати вдома.
Читайте також: Яку роботу по дому повинна вміти виконувати дитина в різному віці
3. Будьте зразковим учнем
Маленькі діти часто хочуть робити те, що робимо ми. Іноді нас це лякає, раптом поранитися, впаде і так далі. Все ж таки, постарайтеся давати дітям можливість робити «безпечні» нові справи, показуючи, як ви самі хочете їх робити. Скажіть, що хочете навчитися грати на піаніно, наприклад. Дитина одразу захоче теж. Поясніть, навіщо вам це нове вміння. Скажіть, що на це знадобиться час, але навик того вартий! Покажіть, що засмучуєтеся, коли не виходить, однак все одно продовжуєте вдосконалюватися. Дітям часто здається, що дорослим все дається легко, вони часто не бачать наших зусиль. Покажіть, що труднощі й завзятість — частина навчання навичок.
4. Працюйте разом
Багатьох дітей мотивує бажання бути частиною ком’юніті. Наприклад, в класі один малюк щось пролив, всі біжать йому допомагати, хоча він ще не встиг попросити про допомогу. Однокласники допомагають, тому що їм подобається бути частиною команди та працювати над досягненням спільної мети. Якщо ви хочете, щоб дитина допомагала по дому, то включайте її в ваші щоденні побутові справи. Краще, ніж окреме завдання для дитини («Прибери у своїй кімнаті») буде запрошення допомогти вам («Подавай білизну з пральної машини, а я розвішаю»). Хіба це — швидкий і ефективний спосіб робити прибирання? Звичайно, ні. Але це буде згодом зміцненням зв’язку між вами й дітьми, а не час претензій і опору. Малюки відчують, як це приємно — допомагати, бути хорошими членами сім’ї, що це відчуття краще, ніж цукерка або наклейка.
Моя дитина
Фото з відкритих джерел
За матеріалами
