Жорстокість це повна байдужість до потреб і страждань іншої людини. При цьому кривдник не допускає думки про те, що його жертві може бути боляче, погано, сумно, прикро.
Жорстокість супроводжують бездушність і байдужість, емоційна холодність.
Часто дитина йде на агресію після перенесеної психотравми. Ховає за своєю жорстокістю своє вразливе Я, яке страждає. Вона потребує співчуття, жалості та любові. Однак при цьому не вміє виявляти подібних почуттів стосовно інших, не готова визнавати значимість іншої людини. Є фантазія, що своєю жорстокістю, як це не парадоксально, вона може примусити любити себе.
1. Потурання
Сліпа батьківська любов до добра не призводить, оскільки вона не дає дитині зрозуміти межі дозволеного — що можна, а що ні. У такої людини виникає відчуття, що вона досконала, а отже, їй можна абсолютно все.
Наприклад, мама ігнорує спроби свого чада вкусити її: вона не говорить, що їй боляче. Дитина плює — вона знову мовчить.
Дорослі видають неадекватну реакцію: сміються, удають, що нічого не сталося, і у малюка виникає відчуття, що все в порядку. Захотілося йому плюнути в маму — плюнув, захотілося стукнути — стукнув. Навколо такого дитини виникають «люди для биття». В цьому випадку мова йде про відсутність адекватної реакції у дорослого керівництва.
Завдання батьків — пояснити своєму малюку правила, адже коли він живе без них, то не розуміє, що добре, а що погано, оскільки виходить тільки зі своїх потреб.
Мама з татом живуть ідеєю, що дитина нічого поганого не може зробити, вона практично свята. Навіть якщо дорослі бачать, що їх «сонечко» і «кровинка» придушив кошеня, вони пояснюють це тим, що він просто не розуміє, але нічого поганого не хотів зробити тварині. При цьому з дитиною дана ситуація не обговорюється. Це чистої води потурання і сліпе виправдання жорстокості.
Насправді, треба обговорювати події, які трапляються, не можна їх заперечувати. Запитайте сина або дочку: що вони відчували, коли так робили. А що могло відчувати кошеня? Завдання дорослого — прояснити ситуацію, зрозуміти її справжні мотиви.
2. Гіперопіка і жорстоке поводження
Ще одна причина — жорстоке ставлення до дитини. Це можуть бути фізичні покарання, психологічний тиск, приниження, всякого роду знущання. Крім того, аналогічні проблеми може викликати й гіперопіка, коли маленькій людині не дають можливості проявити себе. Вона повинна дотримуватися, нав’язаних дорослими, правил. В результаті накопичується агресія і дитина направляє не на батьків (адже це неможливо), а на тих, хто слабкіший за неї.
3. Байдужість
Якщо дитину в сім’ї не розглядають як цінну і важливу людину, вона існує сама по собі. В результаті для того, щоб довести мамі з татом, що вона чогось варта, дитина може проявляти жорстокість, адже, як тільки щось подібне відбувається, всі одразу ж починають на неї реагувати.
Людина отримує масу відгуків з приводу своєї поведінки, а далі йде закріплення цієї моделі, і вона уже не усвідомлює, яким саме чином домоглася загальної уваги. Головне — домоглася і вона значуща і визнана.
4. Ідея обраності
Як правило, подібні настрої панують в сім’ях, де часто говорять про ідею переваги: ми обрані, а отже, маємо право, на відміну від інших.
Виходить, що у світі є я — досконалий, прекрасний, і є інші люди, яких можна зневажати, і нічого страшного, якщо я захочу позбутися недосконалих людей, які тільки те й роблять, що паскудять.
Читайте також: Сила батьківського слова
Зауважу, що при такій моделі виховання ті, хто потрапляє в категорію мерзенних, не розглядаються, як люди, які щось відчувають або хочуть, вони всього лише об’єкти, що псують картину світу — їх треба знищувати. І це все заради якоїсь ідеї.
5. Жорстокість ззовні
Дуже важливо, що дивляться, читають, обговорюють батьки, адже таким чином дитина розуміє, що в її родині нормально, а що ні.
Так, з власним малюком потрібно розмовляти про агресію і жорстокість, але при цьому потрібно усвідомлювати, як він розуміє подібні серйозні розмови.
Поспостерігайте за тим, у що грає ваша дитина, прислухайтеся, що вона говорить при цьому. Річ у тому, що в грі діти проговорюють свої фантазії. Якщо дочка або син вішає своїх ляльок, карає їх — це перший «дзвіночок» і симптом того, що ви йдете не в тому напрямку.
6. Заперечення соціуму
Коли дитина з якихось причин (повні, слабкі діти) не вписується в колектив, її часто починають дражнити та принижувати. Подібні речі породжують злість, людині хочеться знищити свого кривдника. Ситуація може закінчитися дуже сумно, коли у дитини немає підтримки дорослих.
Будь-який люблячий батько завжди побачить, що з його дитиною щось відбувається і їй потрібна допомога. Прислухайтеся до того, що розповідає ваша дитина, не знецінюйте і не заперечуйте її проблеми.
7. Атмосфера в родині
Важливо, як батьки спілкуються між собою і з іншими людьми, адже своєю поведінкою вони вчать дитину реагувати на події. Якщо тато чи мама з будь-якого приводу кричить і нічого поганого в рукоприкладстві не бачить, то дитина буде реагувати на складності аналогічно. Виникло щось неприємне — отже, треба знайти винного, дати йому в лоб, і питання вирішиться.
У таких сім’ях дорослі своєю поведінкою не пропонують шукати варіанти, вони пропонують діяти, не замислюючись.
8. Агресивне середовище
У будь-якому соціумі є якийсь диктат, установка, що ти повинен бути успішним. Іноді жорстоке поводження з кимось дає людині можливість відчути себе найкрутішим, і, природно, для «биття» використовується той, хто слабший.
Часто в школі одна дитина ображає іншу, а всі інші просто дивляться на це і нічого не роблять.
До чого подібне спостереження може привести? Сьогодні ваш син або дочка розповідають, як якийсь Петя дав в око Васі, а завтра цілком може виникнути ситуація, при якій ваша власна дитина отримає таким же чином.
Тому дуже важливо звертати увагу на те, що відбувається з дитиною поза домом. Якщо вона розповідає вам про те, що однокласники ображають когось, уважно слухайте, поговоріть з нею про ситуацію, дізнайтеся її ставлення до неї та поясніть, що подібні речі неприпустимі.
Автор: Меркулова Світлана
Моя дитина
За матеріалами
