Блогер, автор книги «Як стати щасливим батьком» Кей Джей ДеллАнтонія, стверджує, що щасливі діти виконують свою частину роботи по дому із задоволенням. Чому? Про це Кей Джей розповідає у своїй колонці.
Наука на стороні прибирання
Діти повинні мати домашні обов’язки та виконувати їх. Деякі батьки з цим не згодні. Дехто скаже, що «робота» дітей — це навчання, або що діти дуже зайняті в школі / на гуртках / секціях / курсах і не варто їх напружувати зайвий раз. Але більшість з нас вірить в домашні обов’язки, дає їх дітям, вважає їх виконання важливим педагогічним моментом, але чому догляд за власною кімнатою для дітей тягар? Розберімось, що насправді означає допомогу по дому.
Наукові дослідження про те, як виконання домашньої роботи в дитинстві впливає на успішність в майбутньому, існують. Вони досить компактні та доводять те, що ми й так з вами знаємо. Лонгітюдне дослідження проводилося протягом 25 років і показало, що передбачити успішність людини у віці 20-30 років можна по тому, як вона була залучена до допомоги по дому у віці 3-4 років. Ті, хто рано навчився розділяти відповідальність за чистоту в будинку, навчилися бути відповідальними за своє життя. Також щоденна рутина по веденню домашнього господарства, допомагає дітям розвинути сприйнятливість до потреб інших і, одночасно, відчувати себе потрібними сім’ї, надійно до неї прив’язаними емоційно, а цей міцний зв’язок з родиною, допомагає їм вистояти в стресові періоди, іншими словами — допомагає їм бути щасливими. Навіть якщо їх ця допомога по дому зроблена не по вашим високим стандартам, вона допомагає і батькам бути щасливішим.
Ми виховуємо егоїзм?..
Не дивлячись на ці викладки, багато дітей хатніх обов’язків мають мало або зовсім не мають. У дослідженні, в якому брали участь 1000 дорослих американців, 75% респондентів заявили, що регулярна допомога по дому, робить дітей «більш відповідальними», а 63% визнали, що такі обов’язки «дають дітям важливі уроки життя». І хоча 82% сказали, що в дитинстві мали домашні обов’язки, тільки 56% батьків зізналися, що їхні діти виконують певну роботу по дому на регулярній основі.
Виходить, що ми усвідомлюємо важливість допомоги дітей по господарству, але коли дивимося на те, хто ж все-таки миє посуд і витирає пил, то бачимо, що домогтися вкладу дітей в ці процеси дуже нелегко.
У 2001-2005 роках група дослідників з Центру вивчення життя американських сімей при Каліфорнійському університеті Лос-Анджелеса відстежила 1540 годин в 32 сім’ях середнього класу, в яких двоє працюючих батьків і, як мінімум, двоє дітей. Виявилося, що левову частку домашньої роботи роблять батьки, а якщо у дітей щось не виходить — поспішають зробити за них. Діти у 22 сім’ях ігнорували або чинили опір проханням батьків допомогти по дому. У восьми сім’ях батьки взагалі нічого не просили дітей зробити в будинку. В останніх двох сім’ях діти дійсно істотно допомагали з домашніми справами.
Я особисто опитала 1050 батьків на предмет того, що їм подобається в справі виховання найменше. Найпоширеніша відповідь: підтримувати дисципліну, що включає і необхідність наполягати на виконанні дітьми домашніх обов’язків. Тобто, ми дуже підтримуємо ідею про корисність домашніх обов’язків для дітей, але ми не дуже-то наполягаємо на тому, щоб вони ними займалися.
Дослідники з Каліфорнійського університету теж запитували батьків, які якості вони хотіли б виховати у дітей, і майже всі відповіли, що хотіли б виростити дбайливих, порядних людей, що це важливіше, ніж хороші оцінки або зоряна кар’єра. Але насправді багато дітей отримують зовсім не той посил. Річард Вайссбурд, психолог з Гарварду, опитав 10 тисяч студентів з 33 середніх і старших шкіл по всій країні: 80% дітей сказали, що ставлять своє власне щастя вище турботи про інших. І більшість була переконана, що батьки згодні з такою установкою. Вайссбурд зазначає: «За нашими спостереженнями, кількість повторень установки на відмінне навчання та особисте благополуччя, яку батьки кажуть дітям, значно перевищує кількість нагадувань про те, що з потребами інших людей потрібно рахуватися».
Закрити гештальт
Винесене сміття або помитий посуд здаються дрібницею, але ось вимагати цього від дитини — зовсім не дрібниця. Якщо ви просите старшокласника спочатку допомогти підтримувати порядок у всьому домі, а потім йти робити уроки, ви показуєте цінність його вкладу в життя сім’ї.
Наша мета — не виростити дітей, яких можна прилаштувати до університетів «ліги плюща», а виховати дорослих, які можуть знайти баланс між роллю людини, що піклується про благо сім’ї та суспільства, і будь-якими особистими цілями. Домашні обов’язки вчать цього балансу. Це не просто пилосос і ганчірка — це життєві навички.
Але, на жаль, списку Лайфхак «як переконати дітей з радістю братися за ваші доручення» у мене немає. Не тому, що послідовних кроків всього два: наполягати й … ще раз наполягати, поки доручення не буде виконано. Хоча є декілька порад.
Не приймайте відмовок. Не переживайте, якщо доведеться повторювати сказане знову і знову. Так, ви витратите більше часу на те, щоб переконати дитину зробити те, що ви просите, ніж на те, що б зробити це самим, але це нормально. Домогтися того, щоб діти виконували роботу по дому із задоволенням — це зовсім окрема місія. Зараз головне — виконання.
Не застосовуйте матеріальну винагороду. Ви ж вчите дитину розділяти відповідальність за домашні клопоти, гроші тут ні до чого. Вам же ніхто не платить за те, що ви миєте тарілку, з якої їли.
Хороші новини — це те, що в сім’ях, які покладають на дітей домашні обов’язки, діти їх роблять. Є в передмістях 7-річки, які завантажують і розвантажують пральні машини, в Амазонії 5-річні діти допомагають збирати урожай папайї. У моєму домі діти миють посуд, годують тварин, прибирають зі столу і викидають сміття. Так, я б не сказала, що вони весело наспівують при цьому, майже завжди їм потрібно нагадувати про обов’язки, результат їх роботи не дотягне до вашого рівня ще кілька років, але діти здатні та будуть виконувати роботу, яку ви від них вимагаєте. І через 20 років вони можуть навіть подякувати вам за це.
