Впевненість — це крила, що дозволяють людині легко парити по життю: заводити знайомства, із задоволенням пробувати сили в чомусь новому, невідомому, брати на себе відповідальність і спокійно сприймати критику. Впевнена дитина і дорослий — це в першу чергу заслуга батьків. Невпевнена — підсумок неправильного виховання. Як не допустити помилок і розвинути в дитині впевненість, розповімо в статті.

Невпевненість у спадок

Як батьки можуть допомогти дитині стати впевненою у собі, якщо самі всього бояться. Діти переймають манеру поведінки батьків, уважно спостерігаючи за тим, що вони говорять, як приймають рішення і поводяться в різних ситуаціях.

Перестаньте вимовляти самопринизливі фрази типу «ось я недотепа, знову все зробила не так!». Показуйте на власному прикладі, що братися за нові справи цікаво, навіть коли не все виходить.

Не транслюйте страх, обсипаючи дитину зайвими застереженнями. Це і ваш шанс стати кращими: на думку психологів, набути впевненості можна в будь-якому віці, головне визнати проблему і працювати над нею.

Негативні установки

Іноді батьки самі не помічають, як дають дитині привід сумніватися у власних силах. Наприклад, коли:

  • Порівнюють її з іншими, сподіваючись зіграти на самолюбстві. Але допомогти дитині стати впевненою у собі так не вийде. Навпаки, малюк може зробити висновок, що мама з татом більше люблять дітей, які успішніші за нього. З’явиться недовіра до батьків, страх бути недостатньо хорошим, розумним, боязнь братися за нові справи – «раптом хтось впорається краще?»
  • Вішають ярлики, критикуючи не дії дитини, а її саму. Діти чуйно сприймають інформацію, особливо що виходить від батьків. Якщо постійно говорити малюкові «ти тугодум», «сором’язливий», «криворукий», «ледар», він легко може в це повірити та виросте саме таким. Інша справа критика дій — вона завжди залишає шанс все виправити та стати краще.
  • Програмують на невдачу, заздалегідь сумніваючись в успіху дитини. Фрази типу: «для тебе це занадто складно», «ти з цим не впораєшся», «дай-но я, у тебе не виходить», «у нас в родині всі такі розсіяні» позбавляють дітей крил, заважають розвиватися, підривають їхню віру в себе.
  • Обговорюють зі сторонніми проблеми дитини, роблять її в розмові «героєм» безглуздих ситуацій: «Ой, вона у нас вічно боїться!», «Він такий сором’язливий!», «Наш-то вчора чого чудив …». Дитині вішають ярлики, та ще й прилюдно. Що вона повинна при цьому відчувати — власну нікчемність і відчай через те, що батьки її зрадили.

Завищені очікування

Чого б дитина ні досягла, батькам завжди мало, що б не зробила, все недостатньо добре. Замість похвали та підтримки, вічний розбір помилок, докори, що можна було б і краще, порівняння з тими, хто більш успішний. Такий стиль виховання властивий мамам і татам з нарцистичним характером.

Дитина знаходиться в постійній напрузі через страх розчарувати батьків і просто не може бути впевненою у собі. Будь-яка нова справа сприймається як можливість провалитися, припуститися помилки, а не шанс випробувати свої сили.

Радійте навіть маленьким досягненням своєї дитини, щоб вона сміливо йшла вперед за великими успіхами. Зауваження, коли вони доречні, теж важливі, але акуратно і тільки після заслуженої похвали та слів підтримки. Це важливий крок до того, щоб виховати впевнену в собі людину.

Намагайтеся не обмежуватися звичними загальними оцінками: «розумниця!», «Красиво», «здорово». Відзначайте конкретні дії: «як точно ти намалювала на картині квіти, вони ніби справжні», «відмінний вийшов у тебе кораблик, а шви-то ти як акуратно склеїв!»

Візуалізуйте успіхи, щоб малюк не забував про них і відчував важливість всього, що робить. Вішайте картини на стіні в дитячій, відведіть спеціальну полицю для виробів, тримайте на видному місці грамоти та медалі, створюйте разом фотоальбом маленьких перемог.

Читайте також: Батьківські фрази, що обдаровують дітей комплексами

Пригнічена самостійність

Іноді батьки так сильно хочуть полегшити дитині життя, що роблять за неї все, ігноруючи навіть найперші прояви самостійності та заяви малюка «я сам!» З таким підходом можна виростити дітей, які не вміють справлятися з труднощами та постійно чекають допомоги від батьків.

Щоб виховати дитину впевненою, вчіть її самостійно розв’язувати проблеми та брати на себе відповідальність. Будьте поруч, підтримуйте і допомагайте, але ніколи не перетягувати ініціативу. Нехай вона першою пробує розібратися з проблемою. У випадках, коли дитина зовсім не знає що робити, запропонуйте кілька варіантів рішення і нехай вона вибере сама — так останнє слово все одно буде за нею.

Давайте дитині нескладні доручення і вимагайте їхнього виконання. Делегуйте їй посильні для її віку домашні обов’язки. Вона буде відчувати вашу довіру, знати, що її допомоги потребують, разом з цим буде рости її впевненість в собі.

Небажання вчити спілкуватися

Нехай дитина сама розбирається у стосунках з однолітками — такою є позиція невтручання. Насправді ж вчити дітей правильно спілкуватися важливо. Пояснюйте, як заводити знайомства, підтримувати розмову, вести дискусію, відповідати на дзвінки. Вивчайте в ігровій формі, моделюючи потрібну ситуацію.

І пам’ятайте, що дитина, вчиться поведінки в суспільстві, дивлячись, як це роблять батьки — подавайте хороший приклад.

Коли малюк скаржиться на конфлікти, завжди уважно слухайте і підказуйте, як правильно вчинити в кожній ситуації. Якщо дитину обзивають, а вона губиться, гуру комунікативних навичок Керол Флемінг в книзі «Говорити легко! Як стати приємним співрозмовником, спілкуючись впевнено і невимушено» пропонує пограти в «Підпали задираці п’яти»!

Правила прості — дитина озвучує, що образливого їй сказали, а всі члени сім’ї починають пропонувати свої варіанти відповіді кривднику. Головне — не думати довго, а намагатися швидко і винахідливо відбити нападки. Завдяки грі дитина зможе «спокійно пробувати в колі сім’ї різні варіанти поведінки, емоцій і різну манеру мовлення».

Як допомогти дитині стати впевненою у собі, використовуючи ігри

Вчити та виховувати найкраще виходить через гру. Зміцнити впевненість допоможуть домашні театральні вистави, головне — знайти вдячну публіку. У рольових іграх створюйте складні ситуації, які часто трапляються в житті, і пропонуйте дитині знайти з них вихід.

Спробуйте разом перетворити недоліки в чесноти. Візьміть аркуш паперу і запишіть в стовпчик всі якості, які дитина вважає поганими характеристиками свого характеру. А тепер допоможіть їй довести, що кожна з цих якостей може бути чеснотою. Наприклад, повільність — це бажання все продумати та зробити правильно, якісно.

Напишіть ім’я дитини (можна взяти й прізвище) і подумайте разом, які позитивні якості починаються на кожну зі складових його букв. Наприклад, Яна — яскрава, напориста, акуратна. Частіше давайте дитині привід вірити в хороше, тоді вона обов’язково виросте упевненою і щасливою.

Моя дитина
фото з відкритих джерел
За матеріалами

Залиште свій коментар

коментарів