Часто ми, батьки, сердимося на наших дітей за те, що вони постійно просять купити їм то одне, то інше. Іноді нам здається, що у нас вдома вже цілий іграшковий магазин, а дитині все мало. Іноді ми купуємо, іноді пояснюємо, що немає можливості, іноді просто відмовляємо і сердимося.
Але ж бувають і зворотні ситуації. Дитина нічого не просить. У цих ситуаціях батьки зазвичай дуже радіють, навіть пишаються своєю дитиною. Мало того, батьки нерідко хвалять дитину за те, що вона нічого не просить, і порівнюють з іншими дітьми. Порівняння на користь дитини призводить до того, що дитина знову і знову хоче отримати похвалу. А як її отримати? Не просити нічого. Здавалося б, нічого страшного в цій ситуації немає. Однак наслідки не завжди сприятливі. Я розкажу тут казку, яка є опирається на події, що відбулись на справді.
Казка про дівчинку, яка нічого не просила
Жила-була Маленька Дівчинка. Вона дуже хотіла бути Доброю Маленькою Дівчинкою, але у неї чогось не завжди виходило. Тато весь час її лаяв і говорив: «Поводься добре», але ніколи не говорив, як поводитися добре, що потрібно для цього робити.
Одного разу Маленька Дівчинка почула, як Сувора Мама каже Бабусі: «Всі діти вічно щось просять у батьків і закочують істерики в магазинах, а наша Маленька Дівчинка ніколи нічого не просить». І Маленька Дівчинка зрозуміла, що ось він — її шанс стати Доброю Маленькою Дівчинкою! Все просто! Потрібно тільки нічого не просити. З того часу вона нічого не просила, пам’ятаючи про тих бридких дітей, які випрошують іграшки. Вона мріяла про ляльку в красивому мереживному капелюсі, про ведмедика, але жодного разу не посміла сказати мамі про свої бажання, адже вона сподівалася стати Доброю Маленькою Дівчинкою. Поступово вона розучилася хотіти. Але вона так і не стала для мами Доброю Маленькою Дівчинкою.
Маленька Дівчинка виросла. Вона стала Великою Дівчинкою. І одного разу на її 16-річчя Добрий Дідусь подарував їй гроші. На них можна було купити багато всього. І Велика Дівчинка довго ходила по магазинах. Але вона нічого не змогла вибрати для себе. У підсумку Велика Дівчинка купила подарунки для своєї Суворої Мами та Молодшої Сестри, адже Хороші Дівчата завжди дбають про інших. Потім Велика Дівчинка стала Дорослою Жінкою. Вона вже давно нічого не просила у Суворої Мами, адже вона сама могла купити собі все, що їй потрібно. Але вона розучилася хотіти. Вона приходила в магазин, дивилася на речі, але не могла вибрати, не могла купити собі те, що було їй потрібно. Десь всередині голос говорив, що «хороші Дівчатка не просять, не хочуть, не купують». Вона носила старі речі, які віддавали їй подруги. Якщо ж вона все-таки купувала собі щось, то зазвичай довго картала себе і все одно була незадоволена покупкою. Вона розучилася не тільки хотіти, а й вибирати, радіти тому, що є … Зате вона була Доброю Дівчинкою.
Який висновок ми можемо зробити з цієї історії? Якщо дитина не висловлює свої бажання, вона поступово перестає хотіти.
Але що ж робити батькам, діти яких весь час щось просять?
- По-перше, радіти, що їх діти вміють висловлювати свої бажання! Якщо іноді ваші діти дратують або засмучують вас своїми нескінченними проханнями, згадайте казку про дівчинку, яка розучилася хотіти, і порадійте тому, що ваші діти цього робити не розучилися.
- По-друге, важливо іноді (по можливості, звичайно) виконувати прохання дитини. Можливо, іноді дитячі прохання здаються нам безглуздими, необґрунтованими й не заслуговують на увагу.
П’ятирічний Михайлик просить у дідуся літачок, який продається в кіоску і коштує 55 гривень. Але дідусь не погоджується. Він каже: «Я краще тобі на день народження подарую дорогий, якісний літак. А цей поганий, швидко зламається». Все б добре, та тільки день народження у Міші через пів року.
Дорогі дорослі, чи отримуєте ви радість від покупки невеликих дрібниць для себе? Журнал, новий гребінець, якісь пристосування для кухні або автомобіля … Все це важливі для нас приємні дрібниці, які ми регулярно собі дозволяємо. Також і дитині важливо іноді отримувати якісь незаплановані дрібні подаруночки, які доставлять їй радість.
- По-третє, дуже важливо розмовляти з дитиною, обговорювати та разом планувати покупки. Навіщо це потрібно? Іноді обговорення планів, навіть без вчинення дії, приносить людині певне задоволення.
Віка (5,5 років) просить у мами ляльку. Лялька зовсім дешева, і мама точно розуміє, що купувати іграшку прямо зараз вона не буде. Але мама бачить, що це прохання зовсім не каприз. Віка дійсно мріє отримати цю ляльку в подарунок. Тоді мама робить наступне. Вона починати розмовляти з Вікою. Мама каже про те, що розуміє бажання Вікі, що лялька, дійсно, просто чудова. Але прямо зараз її купити не вийде, доведеться почекати деякий час. Віка з мамою обговорюють, яку ляльку з магазинної різноманітності вибере Віка, як вона буде з нею грати й т. д. Це детальне обговорення допомагає Віці пережити той не дуже приємний факт, що бажана лялька буде у неї тільки через місяць.
- По-четверте, важливо допомогти вербалізувати та пережити дитині все її бажання. Так-так, саме все. У попередньому прикладі ми описали, як мама і Віка обговорювали майбутню покупку ляльки, і це було тільки одне бажання. Але ж у дитини зазвичай далеко не одне бажання. Не бійтеся того, що дитина почне називати все підряд, а ви не зможете виконати її прохання. Цього і не потрібно. Завдання у цього прийому дещо інше.
Отже, попросіть дитину назвати все, що вона хоче. Нехай дитина називає бажання, а ви самі (якщо дитина ще погано малює) або ж сама дитина нехай замальовує це бажання в спеціальний Альбом Бажань (ідея малювати бажання описана в книзі В. Оклендера «Вікна у світ дитини»). Якщо дитина хоче м’яч, намалюйте м’яч, якщо хоче літак, то малюйте літак і так далі, поки не вичерпаються всі бажання дитини. Вам здається, що ви будете малювати нескінченно? Спробуйте, і ви побачите, що це не так. Як правило, діти з ентузіазмом беруться за справу і здається, що альбому не вистачить. В реальності ж кількість бажань цілком обмежена.
Що нам, батькам, дасть цей альбом?
Тетяна, мама Даші (6 років) розповідає: «Коли ми з Дашею намалювали її бажання, я здивувалася. Виявляється, моя дочка мріє про найпростіші речі, про які я і не здогадувалася: шпилька для волосся, бадмінтон, бісер для плетіння. Все це такі прості та при цьому важливі речі. А я навіть не знала, що вона про них мріє. І скільки було радості, коли ми разом пішли в магазин купувати їй шпильки для волосся!».
Ірина, мама Льоні (5 років): «Мені завжди здавалося, що мій син тільки просить і просить, і немає можливості виконати його бажання. Тому я завжди відмовляла йому, як тільки він починав просити. Тепер я зрозуміла, що як тільки я відмовляла йому в одному, він відразу починав просити щось ще, сподіваючись хоч на якусь покупку. І так до нескінченності. Мене це дратувало ще більше, і коло замикалося. Тепер нам вдалося вирватися із замкнутого кола. Бажань у Льоні не так уже й мало. Але деякі з них зовсім прості: нові олівці, м’ячик — стрибунець, наклейки. Так ми розібралися з нашими бажаннями. Деякі я виконала відразу. Якісь бажання ми відклали до дня народження (наприклад, залізницю). Якісь домовилися виконувати поступово. Якщо бажання виконано, Льоня клеїть наклейку на відповідну сторінку. Тепер він бачить, як багато його бажань вже виконано. Льоня перестав щодня просити у мене все підряд. Це важливо для мене».
Що робити з альбомом? Обговоріть, наскільки важливий кожен бажаний об’єкт і чи можна його замінити чимось іншим. Наприклад, якщо дівчинка хоче намисто, то, можливо, у вас є щось схоже серед старих прикрас. Один хлопчик попросив купити йому кеглі, але був задоволений, коли тато запропонував йому замість цього зробити самому кеглі з порожніх пластикових пляшок. Другий хлопчик хотів ляльку і був задоволений, коли мама дістала з антресолей ляльку, якою грала вона сама. Мама і не думала, що хлопчик може хотіти грати з лялькою. Ви й далі можете грати з цим альбомом. Можна малювати нові бажання, можна розфарбовувати здійснені.
Я пропонувала цю гру багатьом татам і мамам, які скаржилися на те, що їхні діти постійно просять що-небудь. Ось їх історії.
Історія Вікторії, мами Саші: «Я боялася ходити з сином в магазин. Він постійно просив що-небудь купити та нив: «Ну купи хоч що-небудь». Я не знала, що робити. Я купувала йому багато іграшок, але він просив ще. Після того, як ми завели Альбом Бажань, справи у нас пішли на лад. Саша малював чергову машинку, а потім ми рахували, скільки у нього машинок вже є, і сміялися. Виявляється, що машинка йому не дуже потрібна».
Історія Світлани, мами Костика: «Ми малювали й малювали, іноді переглядали альбом. Костя щось викреслював, щось домалював. Спочатку мені здавалося, що малювати бажання нерозумно, що я тільки засмучу дитину, адже я не можу купити йому все, що він хоче. Потім я побачила, що багато бажань не дуже важливі для нього, а ось про що він мріє — це залізна дорога. Він часто звертався до цього малюнку, щось домалював. Завдяки альбому я змогла зрозуміти, що залізниця — це дійсно важливе бажання Кості».
Історія Катерини, мами Олени: «Після того, як ми стали малювати, Олена стала менше просити. Якось більш обдумано стала. Мені здається, що коли вона малює, вона вже отримує частково те, що хоче».
Дайте можливість дитині говорити про свої бажання.
Автор: Юлія Гусєва
