Малюк, граючись, пізнає світ. Це дуже важливий етап, який необхідний для розвитку мовних і соціальних навичок, образного мислення та уяви. Деякі діти із задоволенням грають самі та здатні годинами займати себе, а інші не можуть навіть кілька хвилин побути на самоті. Чи можна прищепити дитині любов до самостійності?
Часто батьки скаржаться на те, що змушені весь свій вільний час постійно займати дитину, яка не відходить від них далі, ніж на метр. Вони готові купити їй будь-яку іграшку, щоб мати можливість спокійно випити чай або сходити в душ. Діти задоволені, тільки коли поруч з ними знаходиться тато або мама, і абсолютно не розуміють, що можна робити з наданою їм свободою. Але такий стан також свідчить про розвиток психічної незрілості, і завдання батьків – привчити дитину до самостійності.
Навіщо потрібно вчити самостійності
Для одних дітей самостійна гра – це вроджена якість, а для інших, це навичка, яку необхідно дитині прищепити. Для цього будуть потрібні терпіння і допомога батьків. Самостійність – це дуже важлива якість, яка обов’язково буде потрібна в школі. Необхідно навчити дітей, щоб вони самі змогли вибирати те, що цікаво саме їм, читали, малювали або створювали щось без допомоги та підтримки старших. Це дуже важливий етап в житті, який надалі допоможе підтримувати самооцінку, розвивати творчі навички та отримувати задоволення від виконаної роботи й життя в цілому.
Вчимо самостійності
- Дайте дитині увагу.
Побудьте з нею поруч. Почитайте, пограйте, приділіть стільки уваги, щоб вона нею «наситилась». Коли дитина вдосталь награється з батьками, тоді їй легше буде залишитися одній, хоча б для початку на кілька хвилин.
- Почніть грати разом.
Підготуйте все для гри, почніть її спільно, потім запропонуйте дитині підказати, що буде відбуватиметься далі. Проявіть зацікавленість, уважно послухайте, посидьте поруч, поки дитина грає, а потім ненадовго займіться своєю справою, у полі її зору. Потім підійдіть, докладно розпитайте дитину про те, що трапилося під час вашої відсутності, порадійте, похваліть. Пограйте разом і, дочекавшись зручного моменту, знову відійдіть.
- Діти копіюють поведінку батьків.
Присядьте з книгою і запропонуйте дитині теж посидіти недалеко від вас, з її книжкою з картинками або розмальовками. Нехай вона бачить вас, розуміє, що вам цікаво сидіти та читати. Можна запропонувати їй гру на кухні. Дайте дитині квасолю, посуд, який не б’ється, контейнери з яскравим забарвленням – нехай теж готує обід для своїх іграшок, поки ви готуєте свій. Вона буде з вами, але грати самостійно. І обов’язково похваліть її за це, скажіть, що вона стала зовсім великою.
- Створіть безпеку.
Дитина завжди впевнена, що батьки зможуть захистити від будь-яких неприємностей. Тому, діти часто бояться грати в іншій кімнаті. Тому, якщо ви їм це пропонуєте, то в тій кімнаті не повинно бути нічого, що може стати небезпечним для дітей. А якщо ви кожні кілька хвилин туди заходите, щоб перевірити, чи все з дитиною в порядку, то вона скоро прийде до думки, що там точно їй щось загрожує. І самостійною таку гру вже не можна назвати. Тому, якщо ви сильно турбуєтеся, то краще нехай вона грає в одній кімнаті з вами, але без вашої безпосередньої участі.
- Розвивайте творчі навички.
Попросіть дитину, щоб вона придумала історію з її улюбленими іграшками, і дайте їй на це 5-10 хвилин. Покажіть, як рухається стрілка годинника або поставте пісочний годинник. Потім підійдіть і вислухайте її. Можна історію записати в зошит, а потім почитати всією сім’єю. Це розвиває фантазію, і діти можуть скласти невеликі розповіді, яких вистачить на цілу книгу.
- Не допускайте «тривожний контроль».
Багато батьків виходять з кімнати непомітно для дитини, а вона, виявивши, що залишилась на самоті, плаче і біжить шукати батьків, а надалі постійно стежить, щоб ви не зникли. Краще попереджайте щоразу, що виходите з кімнати ненадовго. І не обманюйте. Якщо дитина буде вам довіряти, то не включатиме «тривожний контроль» і не буде турбуватися, що ви не повернетеся. Через якийсь час, вона зможе залишатися одна більш тривалий час, і стане більш незалежною.
- Самостійність і самотність – це різні речі.
Навички самостійності можуть проявитися лише після повноцінного спілкування з іншими людьми. Ігри з дітьми, спільні заняття з дорослими, займають уяву дитини та вчать її, чим можна зайнятися без їх присутності. Вона використовує діалоги, щоб розмовляти з іграшками, проявляти терпіння, отримувати задоволення від своїх фантазій і часу на самоті. Вона буде використовувати моменти, коли ви займаєтеся своїми справами, щоб розігрувати різні ролі, наслідувати дорослих чи інших дітей.
- Не переривайте гру дитині.
Якщо дитина чимось займається, не переривайте його, щоб запропонувати іншу, цікавішу, на ваш погляд гру або заняття. Часто у моменти, коли, як вам здається, дитина просто сидить і нічого не робить, вона щось вигадує або займається розвитком якої-небудь навички, важливої для неї, хоча і незрозумілої для вас. Тому, краще просто спостерігати, щоб у дитини все було добре, а коли вона захоче – сама до вас звернеться.
- Використовуйте навчальні моменти.
Навчання може відбуватися в будь-якому місці. Розпитуйте дитину, чому вона навчилася, що дізналася, нехай покаже вам. Діти люблять відчувати себе великими та вмілими, їм подобається проявляти свою обізнаність. Заохочуйте і хваліть її за найменші успіхи, за те, що вона самостійно щось дізналася і засвоїла.
Час, проведений в перегляді мультфільмів або у грі з гаджетами, самостійною грою не вважається. Для розвитку потрібна повноцінна гра, в якій бере участь все тіло.
